Вірші
Посиди ще...
Посиди ще прошу зі мною:
лишилось недовго мені
тебе оминати стороною,
як у страшному сні :
дивитись і не торкатись рукою,
хотіти і не припиняти політ,
страждати, не відчуваючи болю,
помирати, не покидаючи світ.
5
0
234
У морі життя...
У морі життя
ніяк без човна
назвеш його "я"
і несе хай вода.
Страшнії кити,
зелені острови,
вагання пливти
накличе шторми.
Русалки молоді,
скелі й льодовики -
все каже тобі
бути досить в човні.
Але не відступай,
за борти не вилізай.
Без човна пропустиш сонце,
що зайшло за край.
4
0
245
Світло
Кожен день чи ніч
поміж сотні протиріч
шукаєш ти свій шлях
по невидимих петлях.
Враз, і все, ти збагнув,
стих посторонній шум,
де сонце, де світло,
куди йти стало помітно.
І ти йдеш прямо, як воїн:
до зубів озброєнь,
щоб не лякали перепони,
вороги й кордони.
Щоб дійшов вже до кінця
не у вигляді мерця
і порадів вже тую мить
тим, як воно горить.
А потім знову буде темно,
думки даремно-недаремно
у таку йти далечінь -
справжня битва розумінь.
А потім знову буде ясно,
по-живому й прекрасно,
звідкись з'явиться світило,
що на світ очі відкрило.
І так по колу сотні раз
крізь призму жаху й прикрас
шукаєм світла джерело,
куди б воно не привело.
6
0
296
Досить
Досить лоскотати мені нерви:
це уже давно несмішно.
Твої, ніби слова відверті
брехнею всі стають успішно.
Сльози твої втратили ціну -
гіперінфляція емоцій.
Щодня влаштовуєш війну
і міни на кожнім кроці.
Втомився бігати на місці -
ноги, як залізні плити.
Відчуваю себе в клітці,
що не буде золотіти.
Відчуваю, що вже досить,
відчуваю, що пора
залишити все, як досвід,
як чорнило для пера.
1
0
145
Я готовий тебе вивчати...
Я готовий тебе вивчати -
ти дай тільки матеріал.
Твій екзамен прагну скласти
на найвищий бал.
Не боюся тих питань :
відповім я залюбки
без проблем і без вагань
на усі слова й рядки.
Я не вірю у нездачу.
Не вірю я страшним пліткам,
що невдовзі та й побачу
свою оцінку по грошам...
3
0
135
Дві сім'ї
Не може бути дві сім'ї,
як і два громадянства:
не ухилитись від війни
за територію й багатства.
Не ухилитись від питань,
кого любиш палкіше.
Від вічних дорікань,
з ким ти є частіше...
Неухилившись і впадеш
у безодню самоти,
що не видна із-за веж
псевдодоброти...
4
0
144
Сипле жарти...
А він знову сипле жарти
про свої невдачі.
Знову змушує сміятись
тих, хто тільки плаче.
Знову вийде гарний комік
на сцену головну
і під час своїх приколів
зупинить він війну.
Знову будуть усмішки
і найщиріший сміх.
Та, на жаль, доля правди
знов перетне поріг...
І байдуже стане ньому
на все і на всіх:
кого урятував,
а кому просто поміг...
Все це буде зайвим,
коли збагн у мить,
про кого він жартує,
кому це все болить.
5
0
192
Неіснуюча тварина
Ти моя неіснуюча тварина.
Нікому невідомий твій голос.
Нікому невідоме твоє тіло
і як пахне кожен твій волос.
Ніхто не знає, хто ти і звідки.
Ніхто не знає імені твого.
Які лишаєш після себе мітки
невидимі для ока людського.
Ніхто не знає про поцілунки,
які у тебе солодкі вуста.
І як ж трусилися руки,
пишучи останнього того листа...
І як ж кипіла та кров,
як знищити хотілось світи
посеред тисячі розмов
почути "вже інший - не ти..."
Для всіх ти - уява, метафора.
Гарна, деталізована картина.
І лише для мене, як ніби автора,
ти жива, неіснуюча тварино...
5
0
220
Знала...
Ти знала навіщо,
ти знала чому
лягла в моє ліжко :
обійми до сну.
Ти знала, що хочеш,
що прагнеш - чудово :
зранку почути
чарівне те слово...
Ти знала багато,
а я якраз - ні.
Солодко спалось,
та не мені.
Не знав я нічого:
як спати-лежати,
як із тобою
тут розмовляти.
Знав лиш навіщо,
знав лиш чому
лягла ти так близько -
довго до сну...
6
0
273
Афродіто, знову привіт!
Афродіто, знову привіт!
Знову тебе я зустрів,
хоч минуло кілька літ,
та ось стрілу, як бачиш, зловив.
Другим Прометеєм став:
біль триватиме десь вічність.
Що так буде - добре знав,
але щоб за просту ніжність...
Тебе я прошу, вийми стрілу!
Можеш із серцем - переживу!
Але дай ж покинути мені цю гору,
інакше і безсмертним помру...
(P. S цей вірш, по суті, є продовженням, другою частиною твору, який я публікував https://www.surgebook.com/karpovychd/poem/privit-afrodito, мені здалось це дуже цікавою ідеєю через різні причини... )
3
0
271
Картина
Я намалюю картину,
вона буде просто жахлива:
на ній не буде сонця,
тільки страшна злива.
На ній не буде квіток
і навіть зеленої трави,
лише бруд і болото
намалювати до снаги.
Лише бруд і болото,
лише сильні дощі
зійдуть з кольорів
на полотні.
4
0
295
Здавалося колись...
Здавалося колись,
що сильний, незалежний,
що не впаду униз :
достатньо обережний.
Пройду усі шляхи
і навіть не втомлюся.
Безглуздії страхи
- я не обернуся.
Швидко я знайду
справжню істину
і інших проведу,
оминаючи біду.
І у цьому сенс буде
мого короткого життя,
що ніхто аж не забуде
хто я, хто я, хто я!
Та сталося не так,
як то гадалося:
впав не раз, не два
- стежка починалася...
А далі глибші ями,
а далі ще крутіше,
складніше та страшніше,
а істина чіткіша...
5
1
308
Життя надто круте...
Життя надто круте
для постійних підйомів.
Та і швидко росте,
щоб стояти - без кроків...
4
0
252
Мені надто лінь...
Мені надто лінь говорити про смерть.
Мені надто лінь говорити про життя.
Я сиджу в темряві, ніби той привид,
що давно вже немає свого лиця.
Я бачу безліч різних шляхів,
а куди йти - ще не зрозумів :
всі таки здаються довгі і складні,
боюсь, до кінця дійду лише в сні.
Боюсь, не побачу сонячного світла,
тільки ноги свої дарма поламаю.
І впаду, і лежатиму вічність,
аж поки в паперах не заховають.
4
0
301
Де твоя молодість?
Де твоя молодість, мені покажи,
бо я неуважний - не бачу,
де ті дорогоцінні скарби,
що я ніяк не можу знайти.
Не соромся ж ти, говори,
помітно, що я тут безпорадний :
не видно мені глибокі сліди,
не чути і пісні душі.
То де молодість твоя?
Як? Як її нема?
7
0
439
Заради тебе
Заради тебе я буду шукати,
заради тебе я все ж знайду
і в темряві сонце, і зорі удень,
і до краю світу дійду.
Заради тебе не буду вмирати,
заради тебе буду вічно я жити
і в горах, і в морі, і в диких пустелях
буду вірші для тебе творити.
Заради тебе полечу до неба
високо, високо, хай тільки буде потреба.
Заради тебе йтиму донизу
- пізнаю на собі диявола капризи.
Заради тебе час наздожену
-зможем по-справжньому мить цінувати.
Заради тебе все переверну
-ніхто не буде більше ридати, страждати.
Заради тебе я все це зроблю,
інакше для чого тебе я люблю.
8
3
306
Співай
Соловейко, соловейко політай
біля червоної калини.
Пісню гарну заспівай,
хай цвіте наша рослина.
Літай вільно без страху
бути поживою орла.
Не зважай на кількість голов:
тебе не троне ні одна.
Головне співай, голосно співай,
бо без цього дереву ніяк.
Які би добрива хтось не давав,
як довго би не поливав.
6
0
349
...
Сонце як завжди сходить й заходить,
небо так само - світліє й темніє.
Та решта інакше себе поводить :
зміна за зміною, тільки аби вітер повіє.
Вже сам іноді гублю себе випадково :
між якими вогнями зупинився?
Чи там, де казково, чи там, де суворо-
чи і тут фатально помилився?
Малюю те саме, що малював вчора,
а картина містить зовсім інші кольори.
І не розумію - поразка це чи перемога,
куди тягнутись : вниз чи догори?
Скажіть хто-небудь, що тут десь є підказки -
якісь таємничі, майже невидимі знаки,
бо я втомився потрапляти у пастки
цього світу, що одягає щоразу нові й нові маски.
3
0
327
Рятуйся!
Мудрі виганяють на волю,
кажуть, задовго у клітці,
що не готовий до самостійного бою,
що п'ю воду не з тої криниці.
Дають мені вибір широкий:
будь-де, аби від клітки подалі,
бо тільки десь там я стану високим,
збудую себе з міцної справжньої сталі.
А раптом тікати я дійсно не хочу?
Словам "слабкий, боягузливий" не піддаюся?
Можливо, сам знаю, що і де я зможу,
не потрібно мені кричати "рятуйся" !
3
0
434
Дозволь запитати...
Дозволь мені тебе запитати,
як жити, сидячи в одній лиш кімнаті,
від перемог і поразок завжди тікати,
немовби від вогню, що починає зсередини палати.
Як то не боятись світ не впізнати,
одного разу без поспіху прогулюючись.
Як то чогось тільки ждати і ждати,
навіть двері тому не будуючи.
Розкажи-но, як то тягнутись до неба
з руками, що направляють на землю,
з постійними словами "мені цього не треба",
зі страхом стикнутись у свою невидиму стелю.
Ну скажи, скажи, скажи мені,
чи відповіси - так чи ні?
Бо тут я безсилий :нічого зробити не зумію,
а в думках лиш одне: "Чому? Не розумію"...
5
0
368
Міг би...
Я міг би легко стати дияволом.
Жити, вмирати лише за насолоду.
Мати дозвіл на все - це не багато, не мало.
Робити найдорожчі скарби з найгіршого бруду.
Міг би не втомлюючись нищити стіни.
Та що там! -Усе, що не дає вільно йти:
гори ставатимуть, як прості рівнини,
а рослини боятимуться навіть рости,
вода замерзатиме прямо на ходу,
а тварини бачитимуть в мені найбільшу біду...
Чому ж відмовився, відмовився я
від таких чудових,прекрасних переваг?
Люблю ж свободу, що не так?
Збіг обставин - по-інакшому ніяк...
4
0
347
Чарівники
Однаково, ми чарівники:
з манекенів робимо людей,
зі звіряток милих - ляльки,
а з пустоти - масу нових ідей.
5
0
321
Тебе я розумію...
Друже, тебе я розумію,
твої вчинки мені також є логічні,
та навіть попри те, що твоїм словам я вірю,
тим думкам не дам перейти в дійсність.
Я знаю, що ти не хочеш нашкодити:
вбити мене - це не в твоїх планах.
Але не можу, не можу дозволити
в мою голову йти твоїм порадам.
Повір: я не можу тобі дати волю,
а зараз тим паче - на полі бою.
Вибач, що придушую тебе постійно.
Переконайся : мені це справді потрібно.
(p.s вірш є більш особистий, тому якщо комусь дуже цікаво дізнатись про що він насправді, то можете мені написати, я поясню деякі речі:)
5
0
331
Хто як не ми?
Хто як не ми будуєм країну,
робимо їй обличчя, лице.
Хто як не ми за свою руїну
віддаємо все, геть все.
Хто ж повинен до купи
складати ті старі камінці?
Воно комусь хіба треба?
А без них ми, наче мерці.
Хто ж повинен той стяг
високо, високо піднімати?
Якщо ми візьмем і втечем,
то високо той стяг буде тільки палати.
Хто ж іншим очі буде відкривати
про справжніх героїв і про псевдобратів,
як дійсно соловей може співати,
як варто на коліна ніколи не ставати,
що таке правда, що хитрий обман,
скільки пережитих було вже ран.
І тут ти говориш: "Ну ж бо, тікай!",
бо там деінде зеленіша трава...
Ну що ж, гаразд, скажу тобі "бувай"
-твої валізи вже тут, дарма не шукай.
4
0
320
Мертві...
Мертві завжди хочуть стати живими:
їм нудно без правил, без зайвих турбот,
не так чудово бути вічними,
коли бачиш з корабля лише борт.
Їхня жага, жага до життя
страшніша за темряву морських глибин.
Віддадуть все: і душу, і тіло,
аби на палубу знову повернутись живими.
Їм байдужі всі чужі муки й страждання.
Готові вбивати й вбивати,
якщо здійсниться так їхнє заповітне бажання,
якщо так почнуть щось відчувати.
4
0
422
Серіал
Це життя нагадує серіал.
Із жахливим режисером.
Із жахливим сценаристом.
Із найгіршим,що є на світі артистом.
У логіки тут повна воля:
хоче - є, хоче - нема.
Та це не так вже страшно.
Перша,друга,третя серія і спитаєш:"А навіщо вона?".
Ще тут є ніби правила,
але й ті з сезонами зникають.
Сумно це чи добре -
всі критики довго-нудно розбирають.
Є в цього серіалу велика перевага
-казати, що буде далі - суцільна марна справа.
Будь ти відьма, будь екстрасенс
- не вгадаєш, що зніме хворий режисер.
Не переживай, що герой твій зник:
сценарист почує твій крик.
Один,два,п'ять і знову "Привіт",
і знову в твоєму серці цвіт.
Тут жахливий режисер
і жахливий сценарист.
Про актора геть мовчу.
Але подивитися - "рекомендую" кажу.
2
0
419
Таємниця за таємницею...
Таємниця за таємницею
- цей світ ніколи не стане нудним.
Аж поки цікавлюсь хоча б якоюсь дрібницею,
для мене він неодмінно не буде пустим.
Головне шукати, що-небудь шукати.
Чим більше, тим краще, чим менше, тим гірше.
І не боятись, не боятись блукати :
кепсько, коли хочеш на одному місці стояти.
3
0
449
Інший світ
Ти потрапив у світ інших правил, ідей,
де небо не таке, сонце не так світить,
та навіть напевне щось інше в головах людей.
От скажи, як ти будеш себе гріти?
Як будеш ходити по невідомій землі,
як і що говоритимеш своїми вустами,
коли дмуть нові, сильні вітри
і хмари незнайомі поливають тебе своїми сльозами.
Невже в мовчанку гратимеш ти дійсно,
тишком-нишком десь блукатимеш.
Невже так хочеш зрозуміти це місто, це місце,
невже таким чином про нього щось цікаве знатимеш,
ховаючи своє обличчя за сотніми масками,
йдучи невидимо, як маньяк, вічно за кимось слідом
- це твій план, як не побачитись з поразками,
як зустрітися холодною зимою з літом?
2
0
274
Хто ти є...
Хто ти є,
я тебе зустрів випадково,
серед тисячі інших побачив лице.
Чому ж раніше не сказала мені природо,
що й такі люди є на світі іще.
Коли побачив твою першу картину,
відчув себе дурнем, що не знає слів.
Свій захват передав так примітивно,
немовби лукавив,як тільки міг.
З часом дізнався про твій демонізм :
як ж він тобі личить.
До такого диявола я йшов би униз,
не боячись зовсім, що він мене з'їсть.
Як ж мені шкода,
що так далеко знаходиться твоє тіло,
і деякі думки гарно не можуть долітати:
то від вітру, то від грози ухиляються невміло.
Коли ж наживо,нарешті,побачу тебе милу...
4
0
350
Хтось ці слова вже казав...
Хтось ці слова вже казав,
ці думки на листку викладав.
І так само кричав, і так само благав :
"Ну почуйте, поки я ще не впав".
Я його знаю, я з ним знайомий,
можливо забувся, а можливо і ні.
Дивно знати, що мій голос однаковий,
що іду за ним до однієї мети.
І зовсім не вільним насправді я є,
така сама маріонетка красива.
Чудове слово "Моє"
- яке ж воно неймовірно брехливе...
6
0
395
Журналісти
Ми журналісти - бійтеся нас.
Кожне ваше слово буде використане проти вас.
Можемо зробити,щоб всі владу поважали,
а можемо й так,щоб брудом поливали.
Бійтесь,бійтесь і не опирайтесь.
Спробуєте - тоді про себе правду дізнайтесь!
Як росли злодіями та бандитами,
як святі називали вас демонами,
і батьки завжди вигнати хотіли,
і кілька разів ледве не вбили.
Нам байдуже буде,що то геть не так,
головне,що дехто все ж стисне кулак.
Гірко буде не нам, не нам,
а тим, що,наче, істину від світу ховав.
Запам`ятайте : ми страшна є сила,
через нас постраждала не одна людина,
тому вам порада : нас уникайте.
Існуватимем завжди. Як? - не питайте...
5
0
366
Логіка життя
У кожного своя логіка життя,
своє бачення цього нікчемно-прекрасного світу :
комусь потрібно доводити все до пуття,
інший до такого немає жодного хисту.
Який сенс, який сенс, скажи мені,
лізти на ту безглузду висоту,
коли той, що внизу весь у лайні
живе краще, ніж ти тут...
А ти бився, терпів, старався,
через круті скелі важко піднімався.
Системі не підкорявся, її тупо ламав,
своє справжнє "Я" не ховав...
У кожного своя логіка життя,
свої стереотипи в маленькій голові.
Тобі скажуть, ти слабкий через твоє ниття,
хоча ніхто з них не був у тій боротьбі...
2
0
295
Дорога
Така цікава дорога.
Скільки поворотів - не збагнути.
І знайома, і незнайома.
Карти наче є, а наче їх немає бути.
На своїй машині я лечу :
спідометр як завжди бреше.
Питання велике : чи розіб'юсь,
чи просто двигун заглухне й зупинюсь?
Хто його там знає.
А чи воно мені треба дуже?
Краще дивитимусь на знаки,
хоча навіщо? Хіба не байдуже?
Так, що там пальне?
Бак пустий чи ще ні?
Завжди дають різний бензин,
чи то така акція тільки мені?
Їду, їду по тому шосе,
бачу асів я знайомих.
Дивлюсь і питаю :"Це все?
А я колись дійсно думав у вас просити допомоги..."
2
0
302
"Час згадати минуле" або "дурень"
Я тільки проснувся,
ти вже поряд.
Про все на світі забувся :
від краплини до моря.
Сонний тягнуся до неба :
раптом ти полетиш.
Ні, мені не треба
на тебе дивитись здалека.
Кожен день очі червоні
від ревнивої люті -
розірвати кожного готові,
хто біля неї хоче бути.
І ось я виріс, мужності набрався.
Всі страхи в кулаку.
До тебе підійшов, тебе дістався,
"Танцюймо" - кажу...
Наче стали ночі спокійні :
ніщо не турбує.
Усі двері закриті.
"Ідеально буде" - хтось гарантує.
Та прийшов той час,
так званий "повернення додому".
Ну як, не буде більше "нас"?
Знову провал, знову фіаско? Знову...
І я тобі пишу, пишу, пишу...
Нову зустріч жду, жду, жду...
Навіжений, божевільний...
Дурний, банальний, наївний...
Беру стрімко все псую,
всі мости швиденько ламаю,
на свою власну працю плюю...
Дурень - знаю, дурень - знаю!
"Друже, в тебе гарний смак..."
"Щодня ти стаєш кращим і кращим... "
Та вийшло саме так...
Який ж я дурень-дурак...
3
0
337
Думки
Мої думки безперервно метушаться :
кожна з них хоче вийти на волю.
У них нема правил - нічого не бояться.
Їм головне - бути готовим до бою.
Одні палають щоночі,
другі - чекають розгублений ранок,
третім потрібні приплющені очі,
а інші - завжди, без забаганок.
Деякі вміють тихо сидіти,
так що й ніхто не помітить.
І рости, рости, рости,
аж поки решта не будуть вбиті.
Кожен день - жорстока війна,
в якій все дозволено.
Хто слабкий, того вже нема,
пощастить - лише поневолено.
1
0
386
Запевняєш мене...
Ти запевняєш мене, що дива відсутні.
Магія, чари - всього лиш вигадка.
Тоді поясни, чому зникають всі укуси отруйні
в тебе, коли поряд твоя крихітка.
Ти говориш мені, що всі ми роботи,
слуги свого винахідника - природи.
Чому ж можем страждати, вмирати, гнити
заради якоїсь маленької угоди.
Чому переконуєш, що життя - це просто :
головне народитись і народити.
Коли я бачу, що та стежка геть не плоска,
та нею навіть діти вміють рівно ходити...
2
0
359
Простий
Ти думаєш, що я простий :
ніде не був, ніщо не бачив,
стріл гострих не терпів -
від долі квіточки ловив...
Глибина в мені відсутня :
я не океан, я не море.
Всього-навсього калюжа,
яка не знає, що таке горе..
І битву цю шалену
я програв давно,
давно ніхто, давно вже мертвий.
Не допоможе тут вино...
І цвісти я вже не буду :
нема на то причини.
Швидко дуже мене забудуть.
Скажуть, голі були ці рівнини...
Ти думаєш-гадаєш,
та що ти там знаєш!?
Ти в мій світ зазирав,
що так вміло все це казав?
3
0
422
Бий в барабан
Бий в барабан - я хочу чути
крик твоєї душі.
Дозволь мені, дозволь відчути
твої удари живі!
Не хвилюйся, я не впаду
від тих хвиль звукових.
Обіцяю тобі : не втечу!
Довірся мені, повір.
Палочки ті не бійся зламати.
Зламаєш - нові подарую.
Та не думай фальшивити, брехати,
бо так тебе ніяк не врятую.
3
0
426
І знову загадки...
І знову загадки,
і знову таємниці.
Знову розказують казки,
дивлячись у вічі.
Нові-нові дні,
новий-новий хліб.
З'явились інші стежки,
які ведуть у дім.
Що треба берегти
ніколи не вгадаєш.
Тінь буде завжди позаду йти,
її ніяк не заховаєш.
Хто завтра впаде,
а хто лише проснеться
не написано ніде,
ніде про це не йдеться.
Як крутиться фортуна
ніяк не збагну :
чи то вліво, чи то вправо
вже ну точно не скажу.
І ніби хаос, і ніби спокій,
і ніби брак, і ніби досить.
Які ж цікаві кроки :
"Так, цю траву ніхто не косить!".
2
0
403
Триматися межі?
Де сенс у тому, щоб триматися межі,
якщо та межа невидима для ока.
І казати знову і знову собі ні,
і затуляти і там, і там собі рота.
Де сенс в обмеженні свободи,
роблячи самотужки ті кайдани.
Люди кажуть, що це культура, правильність, гордість.
Це через них такі глибокі рани?
Якщо так, то мене ви пробачте:
не правильним, не культурним я є.
У клітку не треба, не треба, не ховайте,
прошу вислухайте і себе спитайте :
"Чи потрібно триматися межі,
якщо та межа невидима для ока?
Чи хочу я сказати" так", чи все таки" ні",
чи кричить, чи мовчить та душа в мені?".
3
0
392
Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти...
Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти.
Єдине джерело інформації - наші слова.
Чому ж не хочеться нам в різні сторони іти,
коли розумієм,що все це може бути брехня.
Як без основи знайшли те спільне?
Як з нічого з'явилась та дружба, довіра?
Чому небо з тобою саме таке вільне,
коли внизу тільки одна прірва.
Як так трапилось,поясни, мені поясни,
бо от поки зрозуміти не можу.
Ну ж бо, ну ж бо, ну ж бо звільни
з цих кайданів незнань вилізти колись і я допоможу.
1
0
359
Мені не подобаються...
Мені не подобаються всі ваші правила-закони,
всі ваші тести вічно помилкові.
Чому не вірите, що я дійсно здоровий?
Якого чорта, маю слухати ваші поради створені з любові?
Чому і досі ще розплющені очі для забобонів,
коли наука їх спростувала вже давно.
Чому повинен дивитись, як ллється кров
безглуздо тих, хто заслоговує пити вино?
Навіщо мені та однаковість, однозначність,
те життя покірне, слухняне,
коли і так я знаю, що для мене радість,
а що часу мого ну точно не варте.
3
0
405
Ти бачиш мене...
Ти бачиш мене. Я як завжди дивакуватий.
Кажу тобі : "Не спи, не спи!
Знаю, складно, важкувато,
та бий цю стіну, бий!"
Шукай свій шлях, свою мету,
якщо і досі не знайшов,
а як потрапиш у біду
не тікай, аби дощ той йшов.
Не бійся намокнути, то всього лиш вода.
Бійся засохнути, бо буде ніяк.
Пам'ятай: дощ - це завжди життя,
а пустеля ну дуже пуста.
Мені байдуже хто ти : лев, риба, чи рак,
чи ти дерев'яний, кам'яний, золотий.
Я не хочу лише, щоб було саме так,
як пишуть інші, але не ти молодий.
2
0
478
Ти ще
Ти ще збагнеш,
ще прийде час,
як тут надворі
без образ.
Ти ще знайдеш
криву стежину,
а як підеш,
то зробиш рівну.
Ти ще впадеш
не раз, не два
землю обіймеш,
говоритимеш "біда".
Ти ще почнеш
колись неодмінно
жити без меж,
жити справді вільно.
4
0
318
"... Аж поки ти або я не впаду"
Я буду сперечатись,
за свою правду битись до кінця.
Не змусиш, світ, мене здаватись -
ти зустрів впертого бійця.
І нехай небо там темніє,
а квітки швидко всі зів'януть.
І нехай казатимуть :"Диявол радіє,
це той самий Антихрист, внизу якого чекають".
Любий світе, до мене обернись:
не буду ж спині оголошувати війну.
Досить ховатись - борися!
Аж поки ти або я не впаду.
3
6
391
Літо
І ось ще кілька годин
настане знову дика осінь.
Всі листки, як один
пожовтіють;зелений колір скаже "Досить".
І як же болить голова:
так не хоче новий альбом розгортати,
який в чомусь останній, та вибору нема.
Потрібно змиритись, що час має здатність спливати.
Ех, літо, моє ти божевільне.
Скільки днів чудових подарувало.
Дякую, що було таке вільне.
Дякую,що краще, гарніше стало.
3
0
465
Правда й брехня
Правда й брехня - дорога одна -
бути в грі під назвою "життя" -
над людьми гарно кепкувати :
цікаво, забавно, як вміють себе ламати.
Ті двоє завжди будуть грати -
тут вибору як такого нема.
Та я маю план, щоб їм не програти.
План простий : дружити з ними двома.
Не переможеш, якщо будеш вірити правді.
Не переможеш, поклоняючись брехні.
Один без одного вони нічого не варті,
ніколи не помруть у своїй вічній війні.
5
0
368
Дерев'яний міст
Ти бачиш той старий, дерев'яний міст?
З нього вже не одна людина впала.
Йшла, вірила, що доски міцні, але тріск...
І в яму, і в пітьмі зникала.
Скажеш мені :"Йдемо тоді будувати міст новий,
через який легше, простіше перейти".
Та повір, повір мені, він є і готовий,
що мільйони його будуть трясти.
Проблема лиш одна-єдина - люди.
Вони звикли до дерева, їм дуже страшний
камінь, кам'яні споруди.
Їм байдуже навіть, що вони всюди...
Друже мій, я хочу тебе дещо попросити :
поглянь зі мною на тих, хто щойно пройшов міст.
Бачиш, помічаєш, розумієш, чого не можу я сидіти
спокійно, щоб вогонь всередині не міг горіти.
Якщо не розумієш, я тобі скажу!
Свій гнів, розпач, сум поясню!
Дивись уважно на тих, кого пальцем покажу,
дивись уважно, що я роблю.
Вони - стомлені, вони - побиті,
іноді здається, що вони вбиті.
Ну куди, куди їм ще лізти
на ту високу гору, коли ледве можуть жити.
Такими вони прийшли через дерев'яний міст,
такими прийшли сюди - у світ...
Я ненавиджу той міст - хочу спалити,
вірю, мені вдасться колись це зробити.
3
0
412
Вище-вище
Хочу я вище-вище літати :
земля мені не до вподоби,
хоча і чую, як на ній чудово перебувати,
та чую від курей, що не роблять спроби.
Спроби злетіти до неба, до зірок,
де хмари білі, чорні не будуть заважати.
Думаєте, Бог не дає зробити вам цей крок?
Ну тоді гаразд, не буду набридати.
Хочу я вище-вище літати,
бути орлом, якого не здолати.
Забути про сморід, про ту неволю,
про примітивну, передбачену долю.
Про долю, що так пропонують,
що так настирливо несуть під дзьоб.
Я їм кажу, що не нагодують,
не їстиму, хоч впускайте кулю в лоб.
Хочу я вище-вище літати,
бути поряд з тими, кого погода не лякає
і світом блукати-блукати,
поки крила цілі, поки ними можу махати.
3
0
318
Котра година?
Люди, котра, котра година?
Скільки часу я спав?
Я і досі дитина?
Та начі ні :щось розуміти почав.
В мене були такі сни безтурботні :
мені кожен усе вибачав.
Я був, немов король, але без корони
і майже весь світ це знав.
Як дивно, що мене збудив
сестри рідній вручений подарунок.
Дивуюсь скільки, скільки див
у житті, вести марно рахунок.
Ну що ж, пора мені щось робити:
і так багато що проспав.
Час настав по-справжньому жити,
в солодких снах достатньо побував.
4
0
325
Привіт
Привіт мій любий друже.
Вибач, та в мені питання кипить.
Ні, повір мені не байдуже,
де саме твій портрет висить.
Чи в підвалі добре захований,
чи в залі можна легко знайти.
Ну скажи, де він розташований,
щоб я знав, куди мені йти.
Втомився, втомився від брехні.
Дозволь ту картину побачити.
Я розумію: живемо у війні,
та хочу збагнути, чи ти думав здаватися.
6
0
356
Я не хочу
Я не хочу бути твариною,
що безтурботно живе.
Я не хочу бути рослиною,
що собі спокійно росте.
Я не хочу бути рікою,
що нестримно тече.
Я не хочу бути горою
і з висока дивитись на все.
Я не хочу бути миром,
якого деякі так довго чекають.
Я не хочу бути війною
і чути, як плачуть, як помирають.
Я не хочу бути ангелом,
за кимось вічно ходити.
Я не хочу бути демоном,
який звик весь час горіти.
Я не хочу бути Богом :
то так нудно, то не моє.
Я хочу бути людиною
- це найкраще, що в цьому світі є.
7
0
422
Привіт Афродіто
Привіт Афродіто. Як справи?
Прийшов я до тебе дещо сказати :
дай наказ, щоб купідони не стріляли :
не хочу я серця розбивати!
Втомився від романтичних поезій.
Прометея послідовників чекаю :
якщо потрібно, будуть приковані до скелі.
За який вогонь - вони добре знають.
Набридло мені, мені вже чути
ті оди короткі любовні.
Це що єдине, чого на землі бути?
Невже наші світи настільки порожні?
5
0
426
Не готовий
Ні, я ще не готовий,
ще не доріс до потрібної стелі.
Ех, чекає мене шлях довгий-довгий
іти туди, де всі трави зелені.
Не зникла тяга до ідеалу.
Не зникли пусті правила в голові.
Я не бачив багато - насправді дуже мало,
щоб про світ цей рівно говорить.
Тому, гей, де моя зброя :
мисливство починатиму вже.
Годі! Вистачить давати волю
тому, що думає мене зжере!
4
0
400
Я одружився би на волі...
Я одружився би на волі,
якби вона була людиною.
Обіцяв би ніколи
не покидать її красиву.
Кожного дня були би квіти
і слова "Ти неймовірна",
бо в тобі найкращі є магніти
до щастя, пригод, див моя вірна.
З тобою я би точно не боявся,
іти туди, де сонце не горить,
бо певен, лиш би переконався,
що світло можна скрізь найти.
Розбиватись не будуть більше мрії :
під хвилі змін не потраплять вони.
Руйнуватись будуть тільки старі, брудні стіни,
що так заважають всім іти.
Без тебе, я знаю напевне,
не прожив би я і дня.
Не бачу сенсу. Навіщо жити треба,
коли тебе поруч не видно, нема.
4
0
379
Бах
Бах, бах, бах. Сьогодні війна,
яку точно і впевнено виграю я.
Прощай,прощай,прощавай,
люба тінь, ти програла - зникай!
Байдуже,чи пахне, чи смердить
моє старе-добре божевілля!
Я можу з легкістю по воді ходить,
хоча і не пив ніякого зілля.
Нехай лиш спробує хтось зупинити,
до камня прив'язати та утопити.
Та я ж без крил до неба полечу,
з камнем на спині ангелам таке розкажу!
В повітрі вирує те саме питання:
"Хто я? Хто я? Хто я?".
Та зараз це не для мене,а для тебе завдання,
бо я зайнятий: триває старих стін руйнування.
5
0
401
Можна?
Можна піду в кімнату,
зачиню всі двері й вікна,
спробую себе трішки катом:
де ти моя воля вірна?
Можна піду на дно морське,
де панує жахлива тишина
і бажано найбільш низьке,
щоб ніхто не врятував.
Можна зникну з радарів,
буду десь один-сам
знищувати сонце і хмари.
Пустоті себе усього віддам.
А можна, а можна?
Звичайно, можна все і це теж.
Та навіщо, для чого і кого,
коли у світу нема меж
створювати свої непотрібні, дурні
ті стіни бетонні .
Ну навіщо ж воно мені,
коли і так мої очі голодні.
6
0
377
Навіщо гориш?
Навіщо гориш в пеклі?
Зиск отримуєш з цього?
Я ж знаю : відчинити двері
і вийти тобі легше всього.
Та ти не поспішаєш
йти до того раю :
себе в темряві ховаєш,
нових демонів шукаєш.
Та навіщо, для чого?
Якщо вихід такий легкий :
крок вгору, та й більш нічого.
Невже цей рух тобі складний?
Що тобі є та ріка?
Захочеш - пішки пройдеш.
Згадай, яка твоя мета
і повір : її ти знайдеш.
Лиш припини горіти,
одягни свої крила.
Покажи усім, як летіти!
На що здатні твої вітрила!
3
0
450
Крутиться Земля...
Крутиться Земля,
а я що роблю?
Де мрія-мета,
заради якої живу?
Беру і відпускаю.
Поклоняюсь ліні.
Потім біжу-доганяю
через дороги не рівні.
Це так по-дурному,
хоча з боку героїчно :
все бачити сліпому,
який сліпив себе вільно...
5
0
483
Під руку взяти
Я бачу, як хочуть мене під руку взяти,
повести шляхом кращим, зробити найкращим.
Вони ж мудріші : здатні щось про життя сказати,
а не я, я ж дитина...Нічого не можу знати.
І весь час, весь час мені дають допомоги руку
- Гей, агов, я ж якось все таки сюди дійшов!
І якось не впав, в калюжу не став, не заблукав.
Я тут - це може значить, що я дорогу знайшов?
"Ну молодець, але тепер слухай уважно,
ці поради, як свої п'ять пальців, запам'ятай..."
Де ж ви були, коли мені було так важко і страшно?
Де були ваші поради, коли благав себе :"Вставай!"?
І лише зараз, лише зараз, як прийшов час
для нового великого кроку,
ти будеш розказувати, як краще жити раз-у-раз?!
Ти будеш казати :" Краще видно з боку"?!
3
0
389
Вибач
Ти мене вибач, пробач.
Я зрозумів запізно,
що серед безлічі задач
твою розв'язувати мені не потрібно.
Я знаю : болісно,
болісно тобі може бути.
Кричати будеш голосно,
що й далекі будуть чути.
Та ти послухай :
в моїх словах не було брехні -
усе, що я казав - правда дійсно.
Цей гріх не про мене.. Ні, ні...
Просто час пройшов,
погляди змінились.
Для себе нову істину знайшов,
та твої очі в ній не помістились.
4
0
390
Кухар
Багато рецептів ідеальних :
зробиш страви дійсно смачні.
Будуть тебе за них любити-цінувати.
На сьомому небі будеш відпочивати.
Та скажи мені як тебе називати.
Кухаром? Та ні, не кухар ти.
Кухар створює, а не копіює.
Тому ти - ніхто, прошу далі по небі йти...
3
0
366
Груші
Не властиво мені розуміти,
де краса в грушах великих :
я не можу на них просто дивитись,
а дехто їх лиш і має у своїх мріях диких.
Чому він їх так палко бажає?
Не знаю, справді не знаю.
Його питаю, він відповідає :
"Слухай, твої слова мене лякають..."
2
0
387
Сумно і бридко...
Так сумно і бридко мені стає,
коли хтось ті самі ноти, що колись брав я, бере
і пісня не виходить.. Невже кінець,
і всі зусилля марні : майже уже мрець.
Важко дивитись на ті самі страждання,
коли для людини самотність - це закономірність
і натовп всяко знищує жити бажання,
натовпу байдуже, що вона присягла на вірність...
Відчуття : один крок зробити лишилось,
щоб те серце нарешті не билось!
Від тих втеч важких, болючих,
від тих слів, як вогонь, пекучих...
Коли ж я після такого вставав,
мені руки ніхто не подавав.
Тому бери, бери руку мою!
Надія лиш, що не дарма я це роблю...
3
0
480
Роман
Все життя - це роман,
який створюєш ти
і колись і зараз, і тут і там
свій сюжет як завгодно крути.
Лиш прошу пам'ятай :
критиків не слухай.
Ти себе спершу спитай,
що вона, він написав...
І подумай, добре так подумай,
який твір це має бути,
яка лінія сюжетна основна,
а яку швидко можна і забути.
Хто він, головний герой?
Невдаха? Такий як всі? Чи особливий?
Чи може він саме-саме той,
хто змінить світ, хто і справді дивовижний.
Це все вирішити мусиш ти сам :
не вони, не я, не він, не вона.
І диви, можливо, я визнаю, і скажу вже Вам :
"Ця книга неймовірна! В мене слів нема".
4
0
412
Буденність
Ей ти, буденність примітивна,
чи не втомилась мене вбивати :
своїми нудними законами накрила.
Куди мені від тебе утікати?
Не показуй мені своїх фокусів :
я їх усі вже добре вивчив.
Я прошу лише : покинь мене.
Бо згадаю, як раніше тебе нищив.
Ти ж мене напевне знаєш,
тому здогадуєшся, що варіантів два :
або ти іншу жертву шукаєш,
або жертва ти, бо я почну творити дива.
І зникнуть твої чари,
які старанно так навіювала.
Сонце вийде, розійдуться хмари,
птахи у небі. Ось тепер повірила?
Ось тепер повірила, що буде з тобою?
Що буде, якщо не зійдеш з поля бою.
Хоча я сам винен : шанс тобі дав
- сам двері тобі відчиняв...
2
0
470
Як багато істин в світі цьому...
Як багато істин в світі цьому,
а я, як завжди нічого не знаю.
Куди все ж таки піду додому -
гадаю, гадаю, надіюсь: вгадаю.
Знову загубився, а карти нема.
Куди йти? Де правда, де обман?
І наче, здається, тримаюсь керма,
та дороги не видно: усюди туман.
Потрапив я в лабіринт життя.
Думав: швидко його зрозумію.
Та який ж мене спіткав провал:
він більший-більший стає - такого я не умію.
0
0
335
Марафон
Я вирішив і розпочав
бігти свій вічний марафон.
Буду впертий - своє пробіжу,
не зупинить жодна з перепон.
Які би хмари наді мною не літали,
яка би злива мене не чекала
- усе втрачає сенс, усе стає марним,
коли біжу я далі, як людина зухвала.
І день за днем я швидше буду
милі долати безперервно,
можливо з часом і забуду
когось, хто за мною біг даремно.
Не боюсь, що може і покине
супутник мене на повороті :
в нього свій шлях, він не повинен
заради мене робити супротив.
А я бігтиму вічно :
спинятись перед чимось наміру немаю.
І лиш зупинка моя дасть дозвіл дійсно
говорити вам, що я вже помираю.
1
0
456
Вулиці
Вулиця "Щаслива",
по ній я радісно іду,
на лиці усмішка грайлива,
цікаво, які скарби по дорозі знайду.
Та знову недовго я так йшов :
наблизився сильний вітер змін.
Охолола моя гаряча кров.
За мене більша стала власна тінь.
І ось я бачу : вже не та,
вже нова вулиця моя.
Не така, інакша - проста й пуста.
"Тиха" - це її назва, це її ім'я.
На цій вулиці людей не видно,
усі, немов невидимі стали.
Напевно, хоч як це не дивно,
мої очі їх уже не сприймали.
І йдучи по дорозі самотній
за людьми поступово все далі зникало:
і мета, і любов, і тепло...
Усього для душі стало мало.
Я не знаю, що так міцно тримало
мене на тих безмежно важких ногах.
Як так сталось, що життя існувало
і не буде їжі для голодних комах.
Та раптом несподівано помітив
табличку з написом "вулиця" Нова "",
здивований, що вхід відкритий,
пішов дізнатись, що за вулиця така.
Іду, іду і розумію :
я бачу, я бачу, я людей бачу!
Вмію, вмію, відчувати знову вмію!
Можливо навіть краще - це я зауважу...
Час пройшов... Я гуляю
по вулиці "Щаслива",
увесь від радостей сіяю.
Скажу лиш : кожна вулиця мінлива.
1
0
397
Іноді буває засинаю...
Іноді буває засинаю
серед світлого дня
і навіть не зважаю:
ще ніч прийде, ще спати не пора.
Виникає дивне відчуття:
ніби потемніло
і від багаття теплота
ніколи й не гріла.
Неначе не доходили
до тіла сонячні проміння,
холод і темрява лише знаходили -
лиш вони такі мали уміння.
Та все ж таки я не заснув :
ще тільки ранок, ще для того прийде час.
Як можу себе простити, що забув
для чого встаю так раз-у-раз.
4
0
517
Риби
Це так цікаво-парадоксально :
скарби найцінніші на дні,
та не все так просто-банально :
діло не лише в тому, як ти умієш пливти.
Ти повинен на риб уваги не звертати,
а ще краще - забути, щоб не могли заважати.
Я розумію : знайдеться все таки та одна золота,
що очі затуманить : забудеш, яка твоя мета.
І в цьому великому океані
ти старатимешся зануритись глибше і глибше,
не зважати на побої та рани,
твоя мрія : до дна бути ближче і ближче.
Звикатимеш до того, що повітря стає все менше
і треба тричі думати, що пробувати вперше,
бо ще з'їси водорості не ті :
не зможеш ні вниз, ні вверх пливти.
І якщо пройдеш ти все - зустрінеш дно,
розкажеш мені, як там воно,
пояснеш : для чого прагнути потрапити туди :
на поверхні ж добре, для всіх вистачить цієї води.
Навіщо свої сили так витрачати?
Щоб навчитися в простому складне помічати?
Я ж бачив, як наверху ті риби :
вони радісні, веселі. Чи це мені здалось ніби?
3
0
401
Моє покоління
Моє нове покоління :
всі особливі, всі безсмертні,
ніхто ніколи не ставав на коліна
перед долею - перед муками, хоча вони ж такі нестерпні.
Ніхто й ніколи своїми думками
не тішив диявола. Він аж весь у гніві,
бо ж немає тепер тих, хто годинами, днями, роками
свою душу поступово убивав : поклонявся темній силі.
Тепер не має пустих маріонеток :
усі розумні і незалежні від всіх та всього,
ніхто вже не продасть себе за кілька монеток.
Дружбу, кохання, віру - тим паче щось зі списку цього.
5
0
414
Скажи, чому ти тут?
Скажи, чому ти тут?
У цьому хаосі друзів й ворогів.
Що ти тут забув?
У місці кохання й війни.
Чим заслужив? Яка твоя заслуга?
Що бачиш водночас пекло і рай,
йдеш там, де то чорна, то біла смуга,
яку зустрінеш спробуй вгадай!
Ну навіщо тобі це все?
Все одно потім зникнеш, помреш,
трішки часу пройде й ніхто не принесе
навіть квітки простої - з цим ти заснеш?
От я не знаю... Не знаю!
Чому я тут? - себе безнадійно питаю...
3
0
396
Як може світ цей вільно так тривати...
Не здатен я ніяк збагнути,
як може світ цей вільно так тривати,
коли повинен і живих, і мертвих, і забутих
у собі весь час тримати.
Мабуть це важко - стільки різних створінь,
стільки різних поколінь,
стільки різних відбулось змін
- скільки в тебе, світе, лишилось сил?
Як не зламали тебе і досі люди
своїми вічними питаннями: "бути чи не бути?",
своїми дивними бажаннями : "бігти у нікуди",
"марнослів'ям і лінню велике щось здобути".
Чи дивитись тобі не набридло,
як помирають всі і гине все,
що так гарно виглядало й сіяло,
про що навіть пам'ять світло несе.
Тобі напевне боляче знати й спостерігати
на те, як мало часу дано істотам земним,
не маєш права ти до них щось відчувати, ні звикати,
бо вони тебе покинуть скоро - ти залишишся сумним.
Не здатен я ніяк збагнути,
як може світ цей вільно так тривати,
ну як це таким сильним бути
-так багато болю у собі тримати.
4
2
466
Куди я плив?
Куди я плив?
Я не скажу,
лише тому,
що свій шлях бережу
і не хочу, щоб хтось
марно намагався
стерпіти ті хвилі великі, страшні,
з якими я зустрічався.
5
0
468
Я бачу твої червоні вуста....
Я бачу твої червоні вуста,
знаю, яка у тебе мета,
та навіть не думай, не смій,
бо біля мене повзе завжди той змій.
Бійся, він небезпечний: він тебе вкусить,
від жахливого болю плакати змусить.
Не хочу дивитись на твої муки.
Вибач, пробач, але нам не до злуки.
Я не зможу стерпіти сліз твій потік.
Мені не по силах вберегти тебе, знай.
Не підвищуй голос - я і так чую твій крик,
але, вибач, мушу тобі сказати "бувай".
3
0
380
Зустріч
Я зустрів тебе, все лиш починалось:
нові обличчя, нові слова
і неначе здавалось
все так просто - відсутні всякі дива.
"І нічого не вийде, нічого не буде"
- такі думки прилітали -
"Стрімко один одного забуде,
немов ніколи й не розмовляли..."
Хто, хто, хто ж міг знати,
таке, таке передбачати,
що одна зустріч випадкова
буде краща, ніж будь-яка корона.
Хто ж знав, що в нас з'явиться міст
міцний, міцніший за титан
і навіть наші грози, бурі
будуть нікчемні - ніяк не змінять його стан.
Я не розумів, як може в очах
горіти яскравий водночас лагідний вогонь,
такий чудовий, такий теплий, що і в снах
не кипітиме так кров.
Я дізнався, що життя - це книга
і сторінку кожну треба цінувати,
нехай для когось вона буде, наче крига,
та вона моя - її не маю права віддати.
Побачив, що у людини клітка теж є,
вона повинна, на жаль, трішки там посидіти,
як би тяжко не було - мусить терпіти,
бо без неї життя не зрозуміти.
Та ніщо в цьому світі не вічне:
наш міст теж тріщати почав
і те, що колись було цікаве, корисне
втратило своє... Ось такий от час настав.
Очі вже горіли не тим вогнем
- байдужий колір чорний.
Питання лиш було, котрий день буде тим днем,
після якого весь світ стане порожній...
І ось пройшло багато часу
я насмілився писати
цю розповідь, розповідь про нас, розповідь нашу.
Буду радий, якщо ти її будеш пам'ятати.
2
0
446
Як чудово, що цей світ...
Як чудово, що цей світ
повен загадок і таємниць,
не зволікай - дій в оцю мить,
відкинь відразу свою лінь.
Поглянь на нього з усіх боків:
для себе таки щось знайдеш,
у ньому безліч різних скарбів,
а сам він геть немає меж.
Не слухай тих, хто голосно горлає :
"Бійтесь світ! Він надзвичайно небезпечний",
небезпека є і це кожен знає,
проте навіщо жити, якщо не відомо де проживаєш.
2
0
380
Дивні діти
Бідні дивні діти :
вони мусять страждати,
бо дано їм уміти
дещо більше вбачати.
Вони ховатись повинні
від вузьких людей,
хоча ні в чому не винні,
та стільки мають проблем.
Їх бояться, не розуміють :
їхні голоси звучать вище,
та не погоджуються з цим люди і мріють,
щоб їхні голоси були набагато нижче.
Люди мріють, щоб діти були звичайні
всі, всі до єдиного
мали нормальні думки, були нормальні!
Ставати вищими їм нічого.
Мені сумно, що дивних дітей вбивають,
сумно, тому що дорослі їх просто не знають.
4
0
390
Питання
Одне питання, та відповідей безліч,
питання, що завжди зі мною було і буде,
відколи почав бачити цього світу велич,
допоки той чорний ворон не прибуде.
Питання, що змушує підніматись,
що змушує вставати, коли навіть тяжко лежати,
та водночас може і здаватись
тим останнім ударом, після якого хочеться вмирати.
Питання, яке веде мене вперед,
яке дає мені куштувати мед,
але іноді на півшляху невчасно зупиняє
і дороге щось у мене забирає...
Питання, що будує і нищить моє життя,
питання "Хто я? "
1
0
493
Не наближайся...
Не наближайся: я страшний, як звір,
тебе покусаю - ти мені повір.
Я не буду ідеальним, навіть не мрій,
свої окуляри будь ласка промий.
Що ти там чула - я не такий,
не муч свою душу - я для неї надто важкий.
Йди до інших, не думай про мене,
не треба, не треба, не треба.
І як би шляхи наші не переплітались,
як би наші долі між собою не грались
твоє серце не буду я брати,
бо впевнений в моїх руках, на жаль, воно буде кричати.
2
0
357
Якби ти могла зазирнути в мій світ...
Якби ти могла зазирнути в мій світ,
ти би зрозуміла, як для мене сіяєш ти,
яке чарівне твоє лагідне "привіт",
як темнішає все, коли мені потрібно від тебе йти...
Якби ти міг зазирнути в мій світ,
ти би побачив себе на високій горі,
здивувався, я певен, відразу, у мить,
але до твоїх успіхів мені ще довго рости...
Якби ви могли зазирнути в мій світ,
він здався би вам надзвичайно дивний,
ви б запитали: "Як, як так можна жить?!",
відповів би :"Легко, люблю його і нехай він буде неймовірний".
2
0
384
Моя любов
Ти не повинна від моєї любові замерзати :
моя любов мусить бути тепла,
щоб крига твоє серце не могла омивати,
щоб твоя душа від холоду не меркла.
А якщо побачу я,
що холодна любов моя,
тоді негайно тебе покину
із твого буття, як зірка, зникну.
2
0
361
Життя - це нічого...
Життя - це нічого,
лише ще одна вигадана нами ілюзія,
ми живемо ні для кого і ні для чого,
думаємо, що є якась інструкція,
та її немає, немає! -
Кожна істота це чудово знає,
але ніхто, ніхто цього не каже,
навіть вигляду, що знає не покаже.
А навіщо - цього не потрібно.
Ми створюємо життя.
Цікаво: завжди створюємо вірно,
але ніколи не маєм вороття.
Я творець життя свого:
вибираю як на світ дивитись,
чи вважати, що життя - пусте слово,
кому і чому коритись.
Завжди життя буде нічим,
якщо ми захочем так,
та зазвичай вибираєм бути ким,
тому ми боги як-ніяк :
робимо з нічого все -
здатні на справжні дива,
усе в наших руках -
лиш бажання і голова на плечах.
2
0
443
Весь світ - ілюзія суцільна...
Весь світ - ілюзія суцільна,
у ній не має, не має правди,
а людина слабка і ніколи не вільна,
сама собі створює вади.
Ми живемо у власній брехні,
вигадали її для чогось колись,
тепер втекти від неї неможливо. Ні!
Спробуй зізнатись собі хто ти. У дзеркало дивись!
Цей світ намалювали люди,
тому він геть не досконалий,
але, ні, ми скажемо, такий має бути,
що так боги забажали.
Весь світ - ілюзія суцільна,
ми її будуємо, у ній живемо ми.
Ех як хочу я, щоб з'явилась людина сильна
дійсно, яка зрозуміє - сліпі усі.
0
0
313
Мене охопило відчуття...
Мене охопило відчуття,
ніби я вже був тут, але мав інше життя
інакше носив у світі ім'я,
інакша була мелодія моя.
І от мені цікаво, цікаво
ким він був?
Як жив тихо чи яскраво?
Чи світ його зовсім вже забув.
А, можливо, пам'ятає
і пісні про нього співає,
але я про це не знаю,
бо не в тих книжках шукаю.
Чи може, то був не він, а вона,
яка людям крила дарувала
під голос, якої забували, що таке війна,
кого вона уже забрала...
Або абсолютно все не так:
вона була холодна, як зима
і небезпечна, як той ще рак,
усе життя провела сама.
Думаю, думаю і розумію
не здогадатись мені ким був я,
ні... Не зможу, не зумію
знайти своє минуле життя.
Ай... Мабуть і не треба,
буду в цьому житті тягнутись до неба,
буду в цьому житті допомагати, добро творити,
аби в майбутньому про мене могли люди легенди говорити.
... І ось я просинаюсь
у новому тілі, із новим ім'ям
і чую як батьки розмовляють
про того, кого вже нема, але колись допоміг нам...
3
0
383
Квіток так багато...
Квіток так багато,
усі красиві, дивовижні,
але, на жаль, як часто
шипи мають гострі, непривітні.
Ті шипи вбивають
бажання любити,
шкода, що іноді квітки не знають,
чому біля них не хочуть ходити.
1
0
425
Диявол
Диявол чекає
тебе у нього вдома,
диявол жадає
скуштувати нову здобич,
диявол не любить,
коли йдуть проти нього,
диявол лютує
- його пастку оминули знову.
Ти сильний
у цьому впевнений є я,
станеш вільний
вперто вірить душа моя.
Не бійся,
ти здатний зруйнувати ті кайдани,
лиш вір у це,
старайся і диявол матиме глибокі рани.
1
0
405
Фільм
В моєму фільмі я актор головний,
вирішую як довго фільм буде тривати,
я можу зараз піти і буду вільний,
але навіщо - повинен хоч трішки постаратись,
щоб фільм був цікавий,
не простий, не банальний,
по-своєму неймовірно яскравий
і дійсно, дійсно чогось вартий.
1
0
439
Божевільний
Я божевільний...
Я вперто іду до своєї мети
навіть, якщо треба буде пливти проти течії.
Я завжди бажаю людині :"Ще вище лети ",
коли вона піднялась вище мене,
не роблю дурниць - не тягну на низ,
навіщо-це не є для неї відчуття приємне,
навіщо їй завдавати той біль.
Я намагаюсь йти шляхом цікавішим
навіть, якщо він буде складнішим
навіть, якщо і впаду я не раз
цей шлях продовжу, моїй душі такий потрібен якраз.
Я не мовчатиму,
коли мені відрізатимуть крила,
я гучно кричатиму,
бо мої крила - моя сила!
І нехай усі позбавляться від них
я їх не віддам,
для мене - це найбільший гріх,
мені байдуже, що хочеться вам.
Я не люблю те, що повинен був любити,
не йду туди, куди мусив би іти,
не говорю те, що мав би говорити
"руйную, ламаю, трощу стереотипи."
Я божевільний,
цим пишаюся
від дурних правил, законів я вільний,
тут без змін - я постараюся.
3
0
473
Дверей так багато відкритих...
Дверей так багато відкритих,
мені їх стільки не потрібно,
я виберу одну із тисячі інших тих
і зайду собі спокійно.
Люди скажуть : "Не йди туди,
тобі не місце там ",
та хто я такий, щоб рішення йти куди
віддавав вам.
1
0
342
Погода
Привіт, яка у тебе в душі погода,
відчуваю щось не так,
трапилась якась уже негода,
бо бачу дощ - це той ще знак.
Скажи чому сонце заховалось,
чому його не видно,
я хочу, щоб воно здійнялось
назад у небо і сіяло сильно,
щоб сумні хмари зникли і не турбували,
щоб небо показало, яке воно красиве,
і люди, і хай люди знали,
яке ось це лице вродливе.
Пробач, але я не можу допустити
гроза, блискавка - ні!
Я повинен, ну повинен щось зробити,
інакше хмари будуть і в мені.
5
0
440
Доля
Так багато людей не хоче сперечатись,
мрії забувають, а навіщо втручатись? !
"Не повезло, не бути мені там, така моя доля "
-Друже,вибач, слабка в тебе воля.
Хтось написав для нас книжку "наше життя "-як ми мусим жити
і майже всі погодяться, хоча її можна змінити .
Якщо чогось хочем, ми повинні до цього іти,
а не стояти відкриваючи власні роти.
"Фортуна відвернулась " , "не повезло "-
ці слова для слабких,
байдуже на везіння, покажи своє волі крило!
Покажи що ти сильний, покажи, що ти з тих!
Хто робить сам собі долю,
хто не слухає відьм і чаклунів,
бо знає вирішує він,
коли прийде у свій дім.
4
1
402
Як важко дивитись...
Як важко дивитись, що в калини
плоди є вишні та мандарини,
яка то калина мені ви скажіть,
суть цієї гри поясніть.
Як сумно дивитись - коли закінчилась війна,
довгі роки тривала вона
і наче усі кричали :"Ура!",
та це була поразка ось біда.
Як боляче дивитись, що помирає
той скарб, над яким так довго працювали,
а ще більш боляче стає, коли вбиває
народ, люди які його так сильно бажали.
3
0
594
Мураха
Я лиш людина,
всього-навсього мураха,
яка навчилась говорити, писати має уміння,
яка іще мала й нестримна.
Та дивлюся я на тих,
на тих великих і міцних,
хто свій мурашник вже збудував,
хто всіх увагу привертав.
І щось розгледів таке я,
неначе грім ударив й показав
на мить, на маленьку мить
те, що було в їх серцях.
Не знаю я чи був це сон,
чи можливо здалось,
та мій наступний буде крок,
щоб гній у серці зробити не вдалось.
1
0
478
Не можу осторонь стояти...
Не можу осторонь стояти,
повинен бути в центрі подій,
про світ я ж маю щось знати,
я ніхто, якщо без дій.
Сидіти й чекати
поки новий день настане
не для мене запам'ятайте
-це вам моя душа каже.
Байдуже, що всі роблять
на всіх інших все одно,
деякі собі серце колять,
мені, що власного розуму не дано.
Не важливо чи будуть сміятись,
нарікати, без глузду вважати,
я не такий і цим повинен пишатись,
навіщо думати, що будуть люди казати.
0
0
444
Клітка
Я бачив як ти у клітку потрапила,
у клітку залізну, дуже міцну,
як ти страждала, сумно плакала,
наче ті, що вже відчули війну.
І сиділа ти там лише одна
без друзів, без ворогів - сама!
Караючи себе казала:"Моя вина,
що нікого біля мене таки нема."
Та одного разу проснулась, подивилась на ґрати -
заіржавіли вони - їх легко зламати,
вийшла на волю - ти знову як вільний птах,
красиво літаєш , забуваєш як було у клітках.
Знову є друзі, знову є вороги
і ти посеред них як це було колись,
йдеш ти знову на гору, а не з гори,
на красу своїми очима давай дивись.
... Усі у клітці були
від неї не втекти,
якщо цього досвіду не здобули
бійтесь сильніше буде пекти.
2
0
386
Сни, сни, сни...
Сни, сни, сни....
Вони щось говорять,
та ніяк не зрозуміти їх мені,
не розумію, що вони просять.
Іноді вони такі дивні:
роблять мене якимсь іншим,
заводять у місця незвичні,
показують, яким міг бути вільним,
як чудово просто жити,
не замислюватись над речами складними,
кинути все, жартувати, радіти,
іти шляхами легкими.
3
0
361
Тінь
Страх - це тінь, вона завжди з тобою,
вона може глибоко заховатись
під сонцем - світлою любов'ю
тінь рідко буде з'являтись.
Тінь любить, коли не має сонця,
коли себе їй легше показати,
тоді вона почне боротись до кінця
щоб її не думали забувати!
Чим менше світла, чим темніше,
тим вона стає сильніше
людей лякати, голови крутити,
бавитись і нарешті добре жити.
2
0
524
Слід
Після кожного кроку залишається слід,
він може бути геть непомітний,
але він є і точно не зник,
в цьому світі такий дуже потрібний.
Ми звертаєм увагу лиш на великі сліди,
нас так навчили,
бо знаєм прямувала істота куди,
які думки її вели.
Та це нудьга! Насправді малі важливіші,
вони і набагато цікавіші
в них існує загадка, питання: чому
навіщо, для чого, кому.
2
0
470
Квітка росте...
Квітка росте,
колись зацвісте,
колись зів'яне,
що і поливати водою буде марно.
Комусь подобається,
комусь огидний
її запах
той особливий,
але і він
скоро зникне,
це трапиться швидко
і народ звикне.
2
0
431
Минуле і майбутнє...
Минуле і майбутнє
-вічні вороги
і нехай хтось скаже мені,
що це не так дивлячись навкруги.
Я уважно слухати буду,
та своїх слів не забуду,
знаючи, що десь в цю мить
якомусь дубу сильно болить.
А тому дубу поклонялись,
вважали святим - рубати не можна!
Але прийшло майбутнє і ми дізнались,
що упала гілка кожна.
Ой відчуваю... Загинуть
усі традиції старі,
а люди, люди звикнуть
мати правила нові.
3
0
475
Ще швидше і швидше...
Ще швидше і швидше
вогник змінює колір
і наче має бути яскравіше,
та змінився не зовсім так як ми хотіли.
І що тепер? Та нічого
ми ж все одно будемо біля нього,
який б він не став
від людей завжди щось вимагав.
А ті хто робити цього не хотіли
собі тихо десь горіли,
уявляючи свій вогник улюблений,
який давно уже загублений.
І лиш книжки, різні листи
нам можуть про інші кольори сказати
бо так забудуться як сни
і під ранок не будеш пам'ятати.
Звикнеш до кольору, який сьогодні
палає так, ніби був вічно,
забудеш про ті кольори в попередні дні
як говорив під них ти лірично.
3
0
370
Велетенська книжка
Тихо стало в цьому світі,
люди довіри не сприймають,
вони забуваються як дивитися у вічі
свою книжку велетеньську вічно читають.
І нехай в цій книжці усе є
усі вулкани й водоспади, усі тварини і рослини,
та моя душа і далі щиро мріє,
щоб не залишалася та книжка єдиним для людини.
Щоб не читала людина її кожної години
і тоді диви можливо власну книжку напише
свою справжню про життя, про моменти щасливі і жахливі
зрозуміє, що життя у неї є одне лише.
5
0
456
Люди - хворі створіння...
Люди - хворі створіння,
вони хворі на жадібність, на не потрібні знущання,
на брехню, якою велике зловживання
та чи ліки є - ось питання.
Мабуть вони є , якщо ми живі,
мабуть це милосердя, могутнє кохання,
щедрість, допомогти бажання,
відверте своїх помилок зізнання.
Та чомусь мені здається
хвороби є сильніші
і кожен з нас повинен старатися
для себе лікуватися.
3
0
443
Кохання воно світ захопило...
Кохання воно світ захопило
давно уже всіх засліпило
боротися з цим не варто
все одно програєш марно.
Ось тільки думай
тебе я прошу
будь ласка знай
воно може завдати укусу.
2
0
425
Наша калина
Наша калина
від неї йдуть, йдуть до клена
або туди там де модрина
або туди де береза, де домовлялись мир чи війна.
А наша калина
хай росте, процвітає
ще вернеться та людина
її плоди зажадає .
3
0
534
Лялька
Жахливе відчуття,
коли ти лялька, коли тобою керують геть усі
а ти говориш :"Моє життя
-я тут головний, мої думки ясні! ".
Та ти лиш лялька для людей щодня
і те, що ти сліпий лиш твоя вина
"Хто я,хто насправді я?"
-лунає запитання, та відповіді ніяк нема.
Якщо я лялька, то кому
належать думки мої. ....
Усім, усім, але чому!?
Вважав їх за свої...
Відкриваю скриню й помічаю
як різні люди зі мною розмовляють
вони говорять про те, що зараз знаю
те, що в голові зараз я міцно так тримаю.
5
0
509
Муки
Ти знаєш вивчення науки,
то не є великі муки.
Муки - це бути у брехні завжди
і не знати рухатись куди,
муки - це коли сліпий ти є
не бачиш яке життя цікаве,
коли питаєш себе яке то щастя твоє
щасливе, привітне чи ласкаве.
Муки - це коли малюють світ,
а на картині фарба лише чорна та біла
і ти рвеш її зі гніву саме в оцю мить
не розуміючи чому твоя душа різко заболіла.
6
1
488
Візьму гітару...
Візьму гітару
не знаючи акордів зіграю
свою пісню гарну
щиро заспіваю!
І не треба її мене вчити,
я знаю краще, помовчіть
і нехай помилки буду робити
свою власну пісню "життя "грати буду далі і граю в цю мить.
5
1
560
Гра
Ми граємо в гру,
яку хтось створив.
Не знаючи правил в її руки пірнаєм.
Гру, яку багато хто полюбив.
Всі колись хотіли
закінчити, більше не грати
і деякі дійсно так і робили -
припиняли щось добре чекати.
А дехто з колін встаючи!
Долаючи біль, долаючи все !
відкривав рота усім кажучи :
"Люди не мій це кінець" .
4
0
456
Свіча
Запалив я свічу,
коли погасне не знаю,
та знаю я і кричу,
що дим гулятиме ще довго.
Не відомо чому вогонь погасне,
чи вітер його здує,
чи хтось інший руками змахне
і вогонь зіпсує.
А поки свіча палає
і ніхто задути її сильно не бажає
хай добавляє свого тепла
у цей світ наповнений зла.
4
0
444
Ні, тебе я не покину...
Ні, тебе я не покину
я краще... Краще згину,
ніж буду йти шляхами тими злими
поміж людьми пустими.
Не хочу йти, не хочу, щоб була знову та стіна
тверда, похмура, непривітна
я хочу, щоб на вічно зникла вона!
Як сон непомітно.
Усі щасливі, усе чудово
чому не можна лишитись !?
Тут, де все красиво кольорово
де є ти - янгол на тебе радісно дивитись.
Ну не хочу, не хочу йти!
Туди далеко-далеко
там є все, та тебе там не знайти!
І біль душить крепко-крепко.
4
0
522
Крик
Тихо це крик лунає,
крик дітей, яких вже на землі не має.
Наче квіти, що не виросли, а вже зів'яли
вони у цьому світі зникали.
І лунає цей крик сильно,
почуєш скрізь, та не добре стане від нього
побачиш як ходить смерть вільно
не жаліє вона нікого.
Тому живи, давай живи!
Не підпускай біль до серця близько
і байдуже, які твої шляхи криві!
Послухай діти це говорять цим криком.
4
0
454
Чорна хмара, біла хмара...
Чорна хмара, біла хмара
летять як потік життя
біла завжди наздоганяє,
а чорній начебто щось допомагає.
І летітимуть так довго
аж поки не зникне хтось із них
і назву отримає цей день
"Кінець усього, кінець добрих і злих".
3
0
427
Королі
День за днем непомітно
королі десь просинались.
Йшли вони по світу вільно
про тварин дізнавались.
Кожен обере собі собак,
щоб оберігали і ворогів кусали,
щоб відсутній був бардак
і настрій не псували.
Бо тварини те уміють
під вечір пісню заспівати,
яка королів розгніває у мить,
яка змусить їх мовчати.
Королі ж не будуть це терпіти
собак відпустять, щоб рота їм закрити
відріжуть крила, гнізда підпалять
щоб співати злякались.
Та якщо заспівають усі хором
не буде королям далі що робити,
вони відступатимуть крок за кроком,
зі злості в землю довго будуть бити.
Але, якщо підуть вони, то прийдуть інші
і по колу розпочнеться все і знову,
і знову оберуть собі собак
щоб зупиняли ті звірят.
4
0
414
Птах
Людина - це є птах,
який бажає літати як найвижче,
не зазнавати важких втрат
і боїться бути трішки нижче.
Та чим вище ти літаєш
тим менше знаєш що внизу
і поволі не зважаєш,
що вони попали під грозу.
4
0
417
Гора
Я бачу як люди бояться
бояться, що не залізуть на свою гору,
бояться опинитися внизу,
бояться розпочати усе знову.
Вони ставлять собі вершину,
а потім бачачи ці скелі
все нище, нище опускають
про вершину першу забувають.
Самі себе тягнуть донизу
не хочуть на гору лізти
вони хочуть вже бути там
і розслаблено присісти.
Та чим усе це закінчиться
всі ми знаємо фінал
та досить вже, лізьте, трудіться
не заводьте самі себе в обман.
3
0
406
Море
Народилося ще одне море,
невідомо чи принесе горе,
коли зникне на вічно -
велика таємниця - це звісно.
Не важливо як те море назвали,
важливо, щоб були ті, хто б оберігали
від різного сміття та бруду,
яке море приймати хотіти сильно буде.
4
0
497
Щось задумався я дивлячись у небо...
Щось задумався я дивлячись у небо
чи рівною стежкою я зараз йду,
якого насправді заховав у шафі скелета,
навіщо шукаю те, чого не знайду.
А якщо і знайду?То і що!
Вогонь буде горіти, вода буде текти
а і справді думати навіщо
якщо від цього світу ніяк не втекти.
І всі ми залишимось тут
хоча?..Ні, ми ж хочемо жити
і дивлячись у небо де зірки палають ми знову щось забажаєм
будемо вірити, надіятись, а через деякий час і зовсім не згадаєм.
4
0
400
Ляльки
А, якщо ми лиш ляльки,
які думають, вони живі
і усі прожиті роки
були, та лиш у сні.
І це людське життя
нам тільки здається,
а насправді це грається дитя
та радісно сміється.
4
0
358
Новий ранок...
Новий ранок, новий день
нова історія авжеш
що буде далі, гей
розпочався день уже.
Знову в очі пил потрапить
щось не побачу , щось забуду
а може буду і літати
високо від щастя золотого.
Може буду поглядати
на ліс, ріку - на красу!
або себе будувати
на все вистачить часу!
Головне не поспішати
а то не відчую дивовижний смак
мить потрібно цінувати
- напишу я саме так.
5
0
386
Не боги
Ми не боги
ми можемо померти
десь далеко на війні
не дійшовши до мети.
Нам говорять різне
про все наше рідне
та чуємо лиш тоді
коли піднімуть високо до гори.
Ніхто не хоче слухати
про те, що болить
який поганий він може бути,
коли душа горить.
Безсмертним не можливо стати
тому кожного смертю можна налякати
усе віддадуть люди за те, щоб зайвий день прожити
не знаючи чи зможуть щось змінити.
Нам присвоєно помилятись
і мати страх, чогось боятись
правду оминати
ми ж хочем якось виживати.
Тому боги не люди
вони не роблять всього того
вони все знають :іти куди
жити для кого і для чого.
Вони знають ображатись -слабкість
навіщо та біль, навіщо те горе
краще над собою посміятись
і менше буде сліз те море .
6
0
564
Що ти зміг...
Що ти зміг
скажи мені
що ти зробив для цього світу
не ховайся у тіні
давай скажи як є
чи мені розповісти?
Як живеш ти на землі
живеш просто, без мети
як жалієшся на все
говориш горе усе несе,
а сам напій богів смакуєш
із когось вічно глузуєш
так, що ти зміг? Я зрозумів,
ти той, хто має бути завжди
той, хто жити умів
нікому не подавши, навіть, стакан води.
6
0
375
Хай не забуде...
Хай не забуде
нас ця земля
хай пролунає
пісня моя
хай закохає
у вірну свободу
і просвітляє
усю темну воду .
3
0
476
Зорі
Як багато зірок існує в небі
і кожна сіяє своїми кольорами,
а як може бути тут інакше,
коли цей світ повний різними думками.
Є зорі, що гаснуть дуже швидко,
та в пам'яті залишаються надовго
а є і ті, що запам'ятатися не можуть,
яким часові межі ніяк не допоможуть
і взагалі вони такі цікаві
всі по - своєму яскраві
і прикро буде, коли зоря припинить існувати
бо ніхто не зможе, як сіяла вона сіяти .
4
0
417
Моя книга
Багатьом свою книгу я відкриваю
дозволяю читати, себе туди вписати
чим це закінчиться і сам не знаю
знаю лиш кінець, від якого не зможу утікати.
Для усіх вона різна моя ця книга
для когось вона є наче крига
а для когось вона є запахом весни
або тим про що говорять сни.
Сподіваюсь я лиш на одне
щоб менше було зафарбованих сторінок
щоб замість вогню, образ і сліз
був намалюваний ескіз .
5
0
414
Я у пеклі, у неволі...
Я у пеклі, у неволі
де гнів панує та пітьма
де краса життя в'яне поволі
де пісня пречудова звучить дарма.
Та друге око моє бачить
насолоду безцінного кохання
як багато слово поета важить
і силу справжнього бажання.
Чому ж вірити мені?
Де сон, де правда, де міраж?
Вони ж геть між собою не подібні !
та усе це правда і гнів і підлість й теплота.
5
0
438
Холод
Я дивлюсь як замерзає земля
як охоплює її холодна війна
не має вона ні меж, ні кордонів
усі відчують жахливі ці кроки.
Сильний вітер починає по світу ходити
про ту біль та скорботу страшно говорити
дощ капає-капає все більше і більше
а людям із-за холоду все гірше і гірше.
Та коли в цьому світі знову тепло повернеться
коли теплота від свого сну проснеться
коли страждання ми зможем забути
та у мирі побути.
6
0
453
Що сталось зі мною..
Що сталось зі мною
я став кимось іншим
не промив собі очі брудною водою
для людей тепер є нечистим.
Себе я не осліпив
починаю усе бачити
де панує вічний гнів
де не можна пробачити.
Де тишком-нишком підлість підкралась
і людьми керує
де брехня урвалась
і своє здобула.
Та ніхто не захоче послухати
всі відвернуться наче слів не помітили
і далі будуть по землі ходити
як кроти своє робити.
4
0
454
Човен
Я пливу в океані безлічі думок
в човні, який колись таки потоне
і боюсь, що піду разом з ним
у глибину, несамовиту та брудну.
Та доки хвилі не зруйнували мій човен
я буду за нього міцно триматись
і хай дощ лине і хай грім б'є
не злізу я з нього і не намагайтесь!
4
0
445
Дівочі очі
Не люблю коли дівочі очі плачуть,
коли розтікає океан любові і тепла,
який багато хто не помічає, не бачить
у цьому світі серед великого зла.
Не хочу я, щоб розтікав океан
не хочу. ..Ні, не хочу я
я краще піду на обман
ніж буду кусатись, як змія.
І нехай залишусь я один
і нехай забудуть усі на цій землі
та буду знати я напевне
ці очі плачуть не через мене.
6
0
407
Заблукав
Я заблукав в своїх містах
і не знаю кому пишу листа
як птах у клітці не знаю що робити
що могло мене заполонити,
живу і на душі тримає страх
боюсь, що сплю і сниться це мені
і залишиться це все у сні
як на небі зіроньки нічні.
Боюсь я того, що заставить забути
усі прожиті мною дні
і змусить в цьому світі бути
щоб зміг самотність істинну відчути.
2
0
425
Ліс
У кожного є свій ліс в голові
свої берези, свої дуби
та іноді буває так
не помічаєш ти коли і як
дерева ці повиростали
чи твої зусилля їх тут саджали
чи можливо чужі позалишали
Чи сильні вітри сюди їх загнали...
Та перед усім будь уважний ти
не загуби своєї мети
знаю, що ліс є і буде густим
та зрозумій, які дерева повинні рости.
4
0
424
Корабель
Наша країна - великий корабель
який рухається вперед-назад, назад-вперед
який на жаль, ще не знайшов того капітана
після якого б не залишилась рана.
Бунт тут не є щось нове
і втечу капітана теж уже ми бачили
терпіли, коли хтось щось підірве
для себе дещо зазначили.
Корабель пливе, а матросів багато утікає
вони йдуть на інші кораблі
бояться, що потонуть, говорять ми близькі до того,
а самі підіймають інші прапори.
Що буде далі, як будемо рухатись
ніхто не знає, деякі лиш гадають
можливо досить капітанів слухатись
не знаємо ж що дійсно вони бажають.
Давайте хай спробує кожен
кораблю цьому допомогти
і неодмінно ми зможем
з ним далі через різні моря плисти.
6
0
457
Крамниця бажань
Крамниця бажань
до неї завжди можеш зайти без вагань
та бути готовим потрібно
лише дрібничку брати дозволено вільно
за все решту треба платити
ні не грошима. Ціннішим
старання і час будь готовий віддати
якщо хочеш в руках своє бажання тримати.
І ще знай головне
те що без зусиль надзвичайно нудне.
5
0
550
Вогонь
Я давно вже у цьому світі блукаю
в різні очі я дивився
та не розумію, не знаю , як це так сталось
чому саме від цих очей грівся...
Якись вогонь там горів не такий
він був яскравий, чистий, легкий
себе я питав чому він є чарівний
може, тому що він є не злий?
Ще я помітив цей вогонь не пече
не завдає болю , який сильно так колить
він зігріє і теплом обійме
про усе забудеш, ти в цю мить.
Марно мені про це далі писати
все ж таки не зможу усю красу передати
і хай вважають :"Це брехня у казках таке лиш буває "
так, можливо, та чомусь краса мене не покидає.
5
0
539
Відчуваю, що помираю
Відчуваю, що помираю
щосили я той дух тримаю
та він не хоче, він утікає
як далі жити буду і не знаю.
Іде від мене той
хто шлях мені цей показав
хто від зла захищав
оберігав і всередині існував.
Це кінець він іде
починатимуться зміни
новий дух мене знайде
щось нове буде в моїй скрині.
Та не хочу я цього нового
не хочу змін, не хочу бути іншим
та час минає і дух крок робить знову
і розумію без змін світ не може бути вічним.
5
0
476
