Хто як не ми?
Хто як не ми будуєм країну, робимо їй обличчя, лице. Хто як не ми за свою руїну віддаємо все, геть все. Хто ж повинен до купи складати ті старі камінці? Воно комусь хіба треба? А без них ми, наче мерці. Хто ж повинен той стяг високо, високо піднімати? Якщо ми візьмем і втечем, то високо той стяг буде тільки палати. Хто ж іншим очі буде відкривати про справжніх героїв і про псевдобратів, як дійсно соловей може співати, як варто на коліна ніколи не ставати, що таке правда, що хитрий обман, скільки пережитих було вже ран. І тут ти говориш: "Ну ж бо, тікай!", бо там деінде зеленіша трава... Ну що ж, гаразд, скажу тобі "бувай" -твої валізи вже тут, дарма не шукай.
2020-05-02 14:18:08
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3874
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3199