Хто як не ми?

Божевільний

Хто як не ми будуєм країну, робимо їй обличчя, лице. Хто як не ми за свою руїну віддаємо все, геть все. Хто ж повинен до купи складати ті старі камінці? Воно комусь хіба треба? А без них ми, наче мерці. Хто ж повинен той стяг високо, високо піднімати? Якщо ми візьмем і втечем, то високо той стяг буде тільки палати. Хто ж іншим очі буде відкривати про справжніх героїв і про псевдобратів, як дійсно соловей може співати, як варто на коліна ніколи не ставати, що таке правда, що хитрий обман, скільки пережитих було вже ран. І тут ти говориш: "Ну ж бо, тікай!", бо там деінде зеленіша трава... Ну що ж, гаразд, скажу тобі "бувай" -твої валізи вже тут, дарма не шукай.

2020-05-02 14:18:08

4

0

Схожі вірші

Всі

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2819

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4128