Пейзажні
Показано: популярні
Фільтри
За датою публікації
Упорядкувати
Від авторів
PRO
Пейзажні від pro авторів
Мой родны край
Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыву ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. Я іду па сцежках і плачу. Мне трэба сказаць: "Бывай. Твоё выхаванне не страчу, Не страчу, родны мой край. Цябе ў сваім сэрцы пакіну. І буду з табой да канца. Цябе забяру я ў магілу. Пакіну ўсё слегонца. Тваёй абаронай я буду. Абаронай палёў і лясоў. Ніколі цябе не забуду, Горад мой родны - Шклоў. З табой застануся навекі Мой родны, любімы край. Ты адзін замяніў мне ўсе лекі, Але ж бывай, бывай..." Я іду па бярозавай гаі Паміж тонкімі стваламі дрэў. Я жыла ў выдатным краі. Што выхоўваў мяне і сагрэў. _________ Когда нужна нормальная оценка по белорусскому)
10
12
642
Хвилі .
Кажуть , що хвилі , Не завжди до берега б'ють , Якщо ми в морі , Тоді нам судилось потонуть . Прозора вода , Так сильно манить донизу , Холодна вона , Й тіло до нитки пронизує . Я ще тримаюсь , Допоки сил вистачає , Я залишаюсь , Вода мене не відпускає . Я не відпливаю , Мене течія віднесе . Я зачекаю , Поки закінчиться все .
8
2
463
Осінь малює барвами картину
Осінь малює барвами картину, Для кожного свою, унікальну Для кожного різну - одну Для всіх однаково - сумну... Осінь малює барвами настрій Сумний, печальний чи може домашній. Для кожного різний - бестіарій Для всіх єдиний - самотній. Осінь малює барвами затишок Якого бракує як зранку: думок... Осінню він як цілунок Зігріває навіть тоді коли немає рукавичок. Осінь малює барвами кохання Таке ж чудове, як зірка рання, Таке ж надійне як твоє торкання. В мріях вічне як чекання. Осінь вже завершила картину, Для кожного свою, уявну Для кожного різну оману Для всіх однаково - вічну.
5
2
281
Пейзажні
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
63
42
1416
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
62
44
2233
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
60
13
1507
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
56
5
1162
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
56
13
1414
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
54
8
1300
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
52
7
1271
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
50
15
1135
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
49
4
1422
Час
Чому так швидко час минає, Ледь-ледь торкнувшись, повз летить. А що попереду — не знаєм... За обрієм щось мерехтить. До школи вчора вперше мати, Малу за ручку відвела. Щоб там змогла всьому навчатись, А вже гляди — десятий клас. Коханку п'яту хтось дівчину, Повіз на дорогий курорт. А той продав стару машину, Щоб банку виплатити борг. Одна щасливо вийшла заміж, І діточок ростить мов цвіт. А інша вже зустріла старість, Під тягарем зігнулась літ. І що ж я цим хочу сказати? Цінуйте час, і кожну мить. Ми все одно не будем знати, Що нас чекає. Нумо жить, І всім навкруг дарити радість, Любити, тішитись життю. А потім і зустріти старість, І дати місце каяттю...
47
12
941
Свет постепенно теряем...
Мне было грустно ,когда солнце ушло Мир укрылся темнотой красных тучек, Почему я спросила ему так легко Уходить словно последний дней лучик Уносить свет робко с собой Из рассветом снова на землю Разве можно забирать без следов Большинства мира надежду Чудесами покроется тьма , Что с заходом все окунула Не оставив нечего прежде так, Как было с ушедшего утра. Час летит словно скорости миг Хоть мы этого совсем не замечаем Даём просто ему мчатся в рысь Наблюдая, как свет постепенно теряем ...
47
9
1031
Теплота дружбы ...
Самолётик в никуда Улетел из моего окна , Забирая с собой дни От пришедшей вдруг тоски Белым вихрем в облака Устремлён был путь его тогда , Но бумажно- лёгкие ... Крылья подвели его совсем Над землёй далёко не унесли , Приземлели на соседние сады Во цветочных кругах грёз, Где котята смотрят дождь Будет весело ему теперь , Про полёт забудет впредь И мечта про море звёзд Лишь останется на каплях неба слёз , Но друзья под местный круг , Не дадут грустить ему весною вдруг , Будут тихо обнимать ... Ночью теплотою меха согревать И для счастья одного Он поймет ,что не нужно нечего , Лишь бы мягкие друзья Были с ним порой всегда ...
47
8
1078
Дні Шевченка...
Коли розтане всюди сніг, Весна нас буде зігрівати. Шевченка ми святкуєм дні, З чим хочу всіх вас привітати. Усі ми знаєм цей портрет – Великі очі, темні брови, І вуса чорні. Це лице Борця за волю і свободи. Тарас Шевченко... Скільки літ, А твори все його цитують. На велетенській цій землі , Шевченка згадують, шанують. Бажав він волі для людей. Щоб поборола Україна, Кайдани скинула з грудей, І була сильна, була вільна. Він той, хто про народ писав, Про кріпаків, про їх проблеми. Віршами він з колін підняв, Всіх українців, всіх шляхетних. Пройшли століття, плин років, Та цей портрет у кожній хаті. І не прості це зовсім дні – А дні Шевченка, його свято. Тож я вітаю весь народ, І всю славетну Україну. Тарас зіграв важливу роль, Для волі, щастя, для країни.
46
9
1041
Я закохалась
Я закохалась в тебе так раптово, Це був прекрасний серпеневий день. На мене так дивився загадково, Від погляду забула хто я є. Тремтіли руки, серце зупинялося І наче світ на мить лиш завмирав. А ти пішов, і я сама зосталася, Та не остання зустріч, хто б це знав. Тепер я знову з усмішкою згадую, Я закохалась в тебе так раптово. А ти сидиш зі мною це не знаючи, "На мене так дивився загадково".
46
16
668
Save the sea/Сохранить море
ENHLISH:The breeze of the wind on my face,the smell of salt and happiness.The faces that smile and laugh,as they give me a reason,a purpose.The peacfull sound of the sea,crashing against the shore.The sea calls me,the sea rages when I go and is calm when I visit.Wherever i go,something leads me to the sea and the sky.The salt water,that stings my eyes and the taste of it my mouth but it's worth it.The hundreds of people sitting under the sun,having fun.I sit there and I forget everything that I don't need to remember,When I look out to sea I don't see a blue water,I see myself.The sea can be so many things,some people hate it and some people love it.Its shallow,but gets deeper and darker as you enter.The sea is a beautiful gift,So why is it being destroyed.Leave the sea alone,before there is no life in it.The feeling of the cold ocean on my feet,as the sea-weed tickles my feet.I will never to forget the day I first swam in the ocean,Because it was one of the best moments of my life. Lillian xx #savetheocean
46
5
1192
" Сладкий сон "
Пятый месяц моих слёз , На щеках остался дождь Весь промокший календарь Зачеркну все дни подряд , Пусть летят вокруг листва Солнце осветит мне в глаза , Улыбнусь бегом себе Убрав грусть рукой в душе , Пусть встречает ветер вздох Потонувших в море звёзд Унося тайны мечты , Там ,где нету бед любви И гуляет сладкий сон Полон сказок без тревог , Лишь окутав теплотой Унося во тьму с собой .
46
4
1131
Thunder
The thunder roars while sky is dark, Above the endless foaming sea. The fight of waves, the play of spark, Cold water washes mountain scree. A lightning lit the pick of rock, Denuding gloomy shape of it, And I can hear the gale’s talk, While standing still on windy steep. I stand – assume the awful truth, Pursuits of all the forces live, Who punished was for useless sooth, Or could not real feel achieve. Around whom this poison’s spilled From slander cup to disapprove. Around the rock, so sly and thrilled, You dance in flame of deadly move? Oh no! – Keep flying, restless flame! Keep wistling, bluffing with your wind. I’m hear, staying calm for blame. And trembling’s unfamiliar with me. P. S. Перевод стихотворения Лермонтова "Гроза"
46
12
1211
Ти скажи
Моє серце тоді зупинилось Кров застигла у жилах моїх. Ти скажи, як я тут опинилась, Де не бачу я очі чужі? Лиш один твій портрет, твоя правда Твої мрії, думки і твій сміх. Ти радієш? І я бачу радість, Ти сумуєш? І сумно мені. Ти скажи, як твій погляд небесний Моїм сонцем і місяцем став? Переміг ти, забрав моє серце Перше місце, де твій п'єдестал? Скільки б слів я тобі написала Зрозуміти не зможу одне – Так чому в жилах кров застигає, Коли бачу, юначе, тебе?
44
2
728
World destroyed
Hearts destroyed,how will I fill this void. Love perished at your touch,this is all to much. Towers collapsed,over weeks of elapse. Time goes by,and all i do is cry.Nature gone,humans dying,and you still sit there lying and lying.Stop please,before I catch the deadly disease.Step away,before i scream.Could this really be a dream?Food eaten drink wasted,now I don't know how that tasted.Bang! Bang! the guns fired,I run untill my legs get tired.Tears and tears,of all my fears.Help help,can't you see me welp.Dont write from your mind,write from your heart. Lillian xx (I don't know what this is 😂)
43
8
949
Камінь/камень
Якби серце моє було каменем, Мені б легшим здавалось життя. Знову сяяло б сонце над хмарами. Ну але це не так. Почуття... Я закохана, просто закохана Як не зможе кохати ніхто. Він з'явився, як гість той непроханий, На полянці де сотня квіток. І здалося мені, що кохана я... Та здалося? А ні, так і є. Він про все розказав мені чарами, Своїм поглядом, звабив мене. Якби серце моє було каменем, Я не знаю, що було б тоді. А тепер наче сонце над хмарами, Я пишу йому знову вірші... 🌻🌻🌻🌻 Перевод : Если б сердце моё было камнем, Мне бы лучшей казалась вся жизнь. И над тучами солнце сияло бы, Но есть чувства, конечно, увы. Я влюблённая, просто влюблённая Как не сможет любить уж никто. Он явился мне гостем незванным тем На поляне где много цветов. Показалось мне то, что любима я Показалось? А нет, так и есть. Обо всём рассказал колдовством он мне Своим взглядом влюбил в себя здесь. Если б сердце моё было камнем, Я не знаю, что было б тогда. А над тучами солнце сияет вновь , Ему стих напишу снова я. 🌻🌻🌻 Прошу прощения за все ошибки , я не очень знаю переводить свои сочинения с одного языка на другой. Это далось мне очень трудно)
42
23
820
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій, Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... З чудовою @torry_fine ❤ Для проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
42
15
812