Выбор редакцииВсе
Популярные авторы
Невозможно оторватьсяВсе
  • Любовь на спор ОЗНАКОМИТЕЛЬНЫЙ ФРАГМЕНТ Лиза приезжает в чужой город , чтобы учится, но с ее везением в первый ж...
  • Голод - Книга I Амелия Харт - чистокровная двадцатилетняя волчица, имевшая один маленький секрет, несвойственный для...
  • Я и мой сосед / ME AND MY NEIGHBOR ✔️Серия "Блуждающие во тьме": #1 Me and my neighbor / Я и мой сосед (декабрь- март 2015) #2 Fallen...
Популярные книгиВсе
Интересные новинкиВсе
Новые стихиВсе
Life before death
Ти кажеш, нас всіх визначає зупинка часу; Наші душі насправді лишились блукати в лютому. Я про це досить довго колись міркувала, власне: Що на війни бувають здатними тільки люди. Міркувала, якими ж бувають личини смерті. І чому жорстокість місця зайняла в законі. Як кожного дня чиїсь близькі стають з цього світу стерті, Мої губи з якоїсь причини стають солоні. Багато з нас залишають свої домівки. Ще більше, мабуть, не мають такого вибору. Моя пам'ять ще досі винищує ті уривки Про те, як страшно буває дивитись на небо, вгору. Про те, як не хочеш стулити червоні від втоми очі. Про те, як буває страшно чекати ранку. Про те, як тікаєш, а тебе провина морочить. Про те, як боїшся новин, а з друзями граєш в мовчанку. Ти кажеш, як часто в думках уявляєш, що цього могло не бути. А я уявляю, як часто стискаєш свої долоні. Я не знала, що інше ім'я у розлуки - лютий. Є багато причин тому, чому губи стають солоні.
4
2
75
не свято
Завтра донечці виповнюється шість, Але тато привітати не при́йде. Тата вчора поранив рашист, А сьогодні він в лікарні загинув. Донька тата не побачить ніколи, Але вірить, що він прийде на свято. Мама лиш відповідає, що скоро. Бо не знає, як доньці сказати. Донька тата шукає за вікном, Виглядаючи кожну хвилину, Мама плаче чомусь за столом. Не розуміє нічого дитина. «Завтра зранку він точно прийде, У думках дівча промовляє, — Бо не може ніколи бути таке, Що тато мене не привітає». Донька вранці прокинулась швидко, І гайда шукати тата у домі. Мати каже «моя ти дитинко... Тато вже не прийде ніколи... Він тепер із небес захищає, Поглядає на нас з тобою», Світ зламався, сльози в малечі, Лиш шепоче тихесенько «тато», Оселилась в душі порожнеча, День народження — більше не свято.
6
5
87
Новые Буквы
Я пронзаю Вселенную копьём Лонгина и ложными данными, Пустующей строчкой промчусь на минусовые ступени иерархии. Бессмысленная сеча, крики и вой голосами рванными. По пути в бездну, во тьму искажённой анархии. Это чьи-то миры, чужие созвездия: гвоздь Маяковского, верёвка Есенина. Нечто ниже, а что-то повыше - типичное гузно, не слыша. С подменой желчи и критина: бесчестье бесовского и гниющая оленина, Готовые рвать один одного за другого - типичный моро́н, еле пыша. Алмазная крошка ломается под ногами, нужно что-то простое, без граней. А вы любите слоистый пирог? Данте, Стругацкие или Блок. Начинка сложнее добыта, однако прекрасней. Не это ли цель гастро-познаний? Но подают лишь балут: сельские камушки, бычьи скачки и бре́довый шут. Дают что? Развлечения? Без развития или значения? Дикий гон, чтобы быть, но мгновенно забыть. А красота? Отражение? Без неё? Без простого умения? Остальным - уходить, быть забытым, закрыть. Бездна Дита, где дойду до Коцита... В пустыне иерархии и немого огня... Скоро рассвет, среди сотни тел... Волокита!.. Но не я пронзаю копьём, а меня...
1
0
29
Завершенные книгиВсе
Обсуждают сегодняВсе
Потребую на зміни
Новости, Интересное, Личное
7
4
174
"ЗИМНИЕ СУМЕРКИ"
Новости, Цитаты, Интересное
2
2
48
Мої замітки...
Интересное, Мысли вслух, Разное
5
7
18