Різні назви чаклунів в Аквілоні, Аґрестії та Моран-Тані
Новини, Цікаве, Різне
Зараз потроху вже закінчую з написанням нового розділу до своєї п'єси. Здається, що свій задум та бачення мені вдалося втілити, бо самий найстрашніший мій критик- це я сам, бо завжди боюся, що повнометражне викладення ідеї десь може не туди завернути. Але все добре.
Розповім ще трохи цікавих речей, над якими я замислився під час детальної праці над продовженням п'єси. Вони стосуються людей, наділених магічними здібностями в моєму всесвіті. В своїх старих нотатках я просто писав однаково для всіх маги, чаклуни, чаклунки та не думав про те, що культурне розмаїття кожного королівства може мати вплив на саме існування чаклунів. П'єса розкрила мені очі на цю тему і пролила більше світла на те, як потрібно називати чаклунів в різних королівствах.
От візьмемо ми Аквілон. Хоч це і імперія з двома різними націями, але ми її розглянемо через призму однойменного королівства, яким править імператор. Недійці, за своєю натурою, не дуже сильно люблять та тяжіють до магії. Це зумовлено старою ненавистю до рабства у ефілнуарців та розколу між людьми та напівельфами. Але це не означає, що серед недійців прямо немає чаклунів. Певна школа для чаклунів існує у столичному місті Лонґфорді і хоч люди їх не люблять, але перед обличчям загрози вони визнають, що допомога магії дуже важлива. Зазвичай, недійці готують в своїй школі бойових магів та придворних магів, які дають поради імператорам або приймають участь у дипломатичних зносинах з іншими королівствами. В Аквілоні чаклуни носять загальноприйняту назву магів або магічок. Їхній образ взятий з класичного зарубіжного фентезі, тому від цих магів віє атмосферою середньовічної Європи.
Але в п'єсі зараз ми перебуваємо на землях королівства Аґрестії. Тут теж є чаклуни, переважно чаклунки, бо вважається, що жінки мають природні здібності творити могутню магію через своє глибинне відчуття стихій. Тут чаклунки вчаться у Академії Червоної Троянди, яка височить на гірському хребті Аюдаґ. Цей хребет відділяє аґрестійські землі від аквілонських. Така побудова академії зумовлена тим, що ці чаклунки часто взаємодіють із імператором Аквілону, лордами з імперії та своїми колегами з Лонґфорду. Тому через кордон вони телепортуються туди-сюди майже постійно.
Сама академія більш нагадує якесь абатство, бо там живуть не тільки багаті дворянські дочки, а й сироти, яким необхідний прихисток. Окрім цієї академії в своїх нотатках я вказував про існування ще одної школи чарівництва, але вона знаходиться у Східній Аґрестії, в місті Мезаріча. На відміну від академії, в цій школі вчаться найбільш бідніші діти, а також хлопці, яких не допускають в першу академію через те, що це жіноча школа.
Розписуючи п'єсу я зрозумів, що потрібно якось відділити чарівників Аґрестії від аквілонських, показати відмінність у культурі. А вважаючи, що Аґрестія - це і Україна, і Польща одночасно, бо я надихався від обох культур дуже сильно, то прийняв рішення називати чаклунів та чаклунок цього королівства мольфарами та мольфарками. Це- такі люди з надзвичайними здібностями, знахурі та ті, хто володіє силами керувати стихіями. Прямо опис моєї ідеї, точне відображення життя Аґрестії. Мольфари походять з гуцульської культури, тому я й прийняв рішення називати чаклунів Аґрестії саме так.
І нарешті мій улюблений жорстокий Моран-Тан, вогняне царство. Спочатку воно було серцем темних чаклунів, але потім стався великий переворот в суспільстві, коли одна з чотирьох дочок Першого Сатріанця Зулейма Раф-Акальма вирішила захопити владу у Саярдіт Канґерімі та проголосити матріархат у королівстві. Це призвело до розколу єдиного королівства на дрібні державні утворення Моран(царство чоловіків-магів) та Тан(царство матріархату).
Через довгі криваві війни і не дуже лагідні сторінки історії Моран-Тан знову об'єднався в єдине суцільне королівство, але тепер чоловікам заборонялося вчитися магії, вони могли вивчати тільки примітивні закляття мороку та крові, які потрібні для воїнів тіні, терашмедів. А магії вчилися тільки жінки, вони ж і просувалися значно по ієрархічній драбині, грали важливу роль в суспільстві. Чаклунки в Моран-Тані називаються вештіцами. Це знову натякає на культурний елемент історії. При створенні сатріанців я надихався культурою Балкан, піснями болгар, сербів та боснійців та їхньою міфологією. І там я зустрів саме вештіц- могутніх лихих чаклунок, які здатні змінювати свій вигляд, володіють темними чарами та є дуже небезпечними. Це якось гармонійно йшло із жорсткою культурою сатріанців, тому вештіца стало офіційною назвою чаклунок в королівстві Моран-Тан.
Ось таке різноманіття назв вийшло завдяки різному культурному впливу. Саме він і робить всесвіт Аквілону живим, реалістичним, сповненим трагічної історії та цілими епохами.
А щодо п'єси, то ще два-три дні я буду там дописувати останні моменти, які залишилися. Потім ще день буде на вичитку та виправлення помилок. Але згодом, новий розділ вже буде чекати на своїх читачів.
