Вибір редакціїВсі
Популярні автори
Неможливо відірватисяВсі
  • حاقد عاشق|| The Love Odessy كانت السماء قد غربت وأضواء المُلحق الذي يخصّها مُفعّلة. تبسّمت حينما لمحت ظهره في الداخل، فتحت البا...
  • І тільки вітер поряд... Кожен день - це нове випробування і ти маєш прийняти його гідно... Яким би важким воно не було, ти з...
  • Отец моего лучшего друга... ЯОЙ |18+|  Мы с Мишей были друзьями ещё с ясель, да и жили по-соседству. Моя семья всегда была в разъездах: чт...
Популярні книгиВсі
Нові віршіВсі
Онлайн
Онлайн-урізана версія розмови, Де забрано все крім тексту та відео з картинками. Ініціатор тягне розмову, Щоб запалити іншого , Створивши певний зв'язок. Дістало тягнути те,де не чується людська ініціатива. Тягнеш ,а люди відповідають, Та відмахуються, У них життя є, Відмінно від декотрих. Онлайн це гра правильних питаннь,реакцій, Та особистої кмітливості, Але не ранок залишається, Тіло твоє на добраніч, І ніхто не пише тобі.
0
0
114
Ти думаєш, що це доля, але хіба доля буде в тебе витікає крізь пальці?
Думаєш, що знайшла омріяний скарб, але чи варті ті зусилля скарбу. Потрібно лише довіритися долі, щоб вона тебе своєю течією віднесла до твого затишного берегу. Я наче це зробила, відключивши свою свідомість і довіривши почуття, але зараз не знаю чи треба було це робити.  Перебуваючи у бурі сумнівів, суперечностей і ілюзій - замислюється, а чи це так треба, чи це міраж підсвідомості, який хоче тепла і ласки. Не хочеться знову бути океаном, який бʼється об холодні скелі байдужості, намагаючись розбити цю стіну, яка зʼявилася між вами. Чи це дійсно стіна, чи реальність, яку я вперто не хочу приймати? Байдужість, яку я не хочу бачити, але яка тихо і підступно підкрадається, як смерть.  Залишається лише віра, надія і любов. Три провідника з темної гущі страхів. Позитив не врятує зранену душу, яка прагне спокою. Це шлях вперед, чи тисячі кроків назад? Бажання згубні, порочні, але чи не вони нас штовхають далі рухатися? Що ж таке рух? Чи є в ньому сенс? Статика чи динаміка? Баланс. 
0
0
106
...
Ок, я слегка Чёрт возьми, если бы кто сказал, что грязь может ранить — не поверил бы. Но твоя — ранила. До сих пор ноет внутри, как синяк, который не уходит, Мозг играет твою ложь каждый вечер На повтор, точит как нож. Я не святой, не правильный. Но тебя тихо, тупо честно. Сам себе казался мягче, чем обычно. Именно мягкость ты и порезала — аккуратно, точно, зная, где рана больнее. Сейчас ловлю себя на том, Что скучаю не по тебе, А по версии "недотебя", созданной для меня. Да, верил… как думаешь. Был отчаянный, но живой. Сейчас другой. Чуть усталый от того, что чувства всё ещё отзываются фантомной болью. Знаешь… нет злобы, не проклинаю, как бы в лом. Стою в этой тишине, Да — " в тихом ахуе ". От того, как может болеть то, что было Доступным всем бухлом. Да резок, да был честен. "Сходимся и расходимся, не знаю где находимся ". Думал дело в возрасте, а узнал, что - в человеческой повести. Стал сам грести, понял: в твоей совести, Все буквы остались без сложностей. Яркой картинкой > без особенностей.
0
0
107
Завершені книгиВсі
Обговорюють сьогодніВсі
А ой...
Новини
2
49
Как начать писать и не сойти с ума - тред
Цікаве, Думки вголос, Різне
2
1
62
Зачем автору псевдоним? Это просто звучное имя или целый образ?
Цікаве, Думки вголос, Різне
4
5
65