Время идёт
И никого не ждёт.
Всё уничтожит,
Ничто не поможет.
Никого не щадит.
Назад не глядит.
Идёт лишь вперёд,
Ничего не боится.
Оно лишь идёт –
Не суждено ему остановится…
Я молю, щоб у війні не гинули мої товариші,
Прошу, щоб кожен батько та син повернувся додому живим,
Щоб в пеклі боїв, білий янгол від куль усіх нас захистив,
І щоб кожен, хто країну беріг,
Особисто приніс мирне небо до маминих ніг.
Я - второстепенный персонаж третьесортных историй,
Мне безразличен уголь твоей тоски,
Поздно подрывать все уклады, устои,
Если дотла догорел монастырь,
Но исхудавший псалтырь пустыми страницами полон,
Как буйны листвой среди лета сады,
Сгорел изнутри? Начинай всё по-новой,
И помни, что главный герой - это Ты.
Isn't it surprising,
What we are becoming,
The baby the never stops crying,
Is now a man who never keeps on trying,
The woman will bear a family,
Will raise children tenderly,
They will grow up with certainly,
The cycle will go through,
Soon everything will be blew,
So take the chance,
To fill your life with abundance.
-PjS
У березневий теплий ранок,
Я побачив гарний світанок
Дивлюсь я рано у віконце:
Там яскраво світить сонце.
Пташки дзвінко співають,
Співом своїм заселяють.
А я наливаю чашку чаю,
І за цим уважно поглядаю.
Холодна, мертва, темна пустка,
Усі крокуємо по ній.
Цей шлях примарний і безликий,
Ця прірва де нема надій.
Немає сенсу в тій печалі,
Що океаном залила наш світ.
Та йдемо ми на дно у океані,
Втрачаючи ту іскру у собі.
Той хлопчик думав, що надія
Повинна бути у житті.
Без неї страшно, неспокійно,
Батьки повідали її.
У тої жінки жах, не розум,
Лише ті гроші на думках.
А може логіка холодна,
Що світ цей пав в смертних гріхах.
Той чоловік лиш працював,
Не було пристрасті до чогось.
Він свій будинок збудував,
Залишив працю за собою.
І був там старець дуже мудрий,
Він всім їм небо показав.
І лиш хлопчина "нерозумний"
Сказав: "Який же вільний птах".
Я граю лише уві снах,
Гітару, мов тебе, обіймаю,
І пісня стара на вустах,
Що в серці болем лунає.
Я граю лише уві снах,
Мелодію, давно що забута,
І печаль в блакитних очах —
Мій жах і муза, мій смуток.
Я граю лише для тебе,
Хоч знаю, що плід ти уяви,
І біль губить нестерпний —
Я гину, а пісня лунає...
Я граю мелодію ніжну
Та бігти хочеться геть,
Як чую солодку я пісню:
Вона нагадає про смерть...
Бо вона серце зворушить
І змусить згадати тебе,
Ну нащо грати я мушу
І палати мертвим вогнем?
Поховавши, я присяглася,
Що забута гітара — ось так,
Бо пісня для тебе лилася...
Я граю лише уві снах...
Я думками завжди з тобою,
Ім'я твоє шепочу уві сні.
Як добре, що тою любов'ю,
Я буду зігріт навесні.
Колись я кохався з журбою,
Всі враження їй віддавав.
Проте, нагороджений долею,
У серці тебе я сховав.
І швидко темрява зникла,
Зростало в моїй душі світло.
Так швидко надія розквітла,
Прийшло в життя наше літо.
Я марю тобою кожну годину,
За тебе і щастя своє я віддам.
Для мене ти світ, ти - родина,
І буду любити наперекір літам.
I saw a dream, and there were you,
And there was coldness in your eyes.
I wonder what a kind of true
Made you become as cold as ice.
And later I looked back to get a sense
This empty glance was hellish call of past.
It used to be a high and strong defense
Against the world, the pain and me at last.
You looked at me, and peering in your soul,
I felt so lonely, as something vital died.
And that is what I fear most of all -
That nothing gentle will remain inside.
Inside of you. Inside of me as well.
And nothing will be said to farewell.
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу,
все сведемо до творчості або дикого сексу.
Зруйнуємо рамки моральних цінностей,
напишимо сотні віршів і загубимось
серед вічностей.
Наш голос лунатиме і поза нашим життям.
Дівчинко, просто тримай мене за руку
і віддайся цим почуттям.
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي
انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار
البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات
التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟
و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه
بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير
ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً
اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
Поїзд падає в ніч.
Це-останній ліхтар.
Я і ніч. Віч-на-віч.
То морозить. То жар.
Ти вже, певно, заснув,
Ти подушку обняв.
Ти мене вже забув.
В тебе тисячі справ
Я від тиші глуха.
Від мовчання німа.
Я одна. Клич- не клич.
Я і ніч. Віч-на-віч.
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць,
І тихенько, крізь світ, побіжу,
І нехай вже позаду мільйони столиць,
А я в полі тебе обійму.
Обійму і заплачу від щастя свого,
Мабуть, більшість йому навіть заздрять,
А мені вже давно на них все одно,
І на те, що вони мені скажуть.
Я, мій милий, єдиний, тобою живу,
І в повітрі ловлю твої нотки,
Я для тебе співаю і стрічку нову,
Запишу у своєму блокноті.
Ти малюєш мій сон із мільйону казок,
У якому такі різні барви!
Ти даруєш мені той рожевий бузок,
А із ним, мов мереживо, чари.
Від обійм, поцілунків твоїх я горю,
Мов метелик над вогнищем синім,
Боже мій, якби знав, як тебе я люблю,
Якби знав, як без тебе я гину.
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію,
Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти.
Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію,
Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти.
Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі.
Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу,
Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії.
Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
Ти завжди хотів все й одразу.
Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя.
Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя.
Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду.
Ти з тих, хто забув про природу слова.
Раніше вірші — це була мова любові,
а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові.
Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави.
Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту?
Ти можеш римувати, але в тебе не має душі:
Твої очі порожні, як і твої вірші.
Я прошу збережи мій портрет,
У серці своєму, в таємній кишені.
Подаруй на прощання букет
Червоних ромашок і емоцій шалених.
Ледве чутно скажу: “Прощавай”,
І зроблю перші кроки на волю.
Я прошу відпусти, не тримай,
Все можливе зробили з тобою.
Я прошу збережи моє серце,
Воно довго палало вогнем.
Нехай воно під дощем тихо шепче,
А ти його вкрий плащем.
🔻 Rose 🔺
Крокуй до раю, крокуй до мене.
Гаряча кава, пиріг із медом.
Або якщо забажаєш — ромашковий чай.
Приходь до мене. Будь ласка.
Приїжджай.
Крокуй до двері,
а я у чашку відріжу лимона ломтик.
На столі — пиріг із медом,
а мені найсолодший
твій дотик.
Одного разу, я опинюся в твоему полоні,
де назавжди сплетуться наші долоні,
де у солодкому танці зійдуться дві долі,
чиї серця закохаются з власної волі.
Бо справжня любов – вона у свободі,
вибір за вами: ви палкі чи холодні?
А я немов танцую з тобою на льоді
і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
Присвячую тобі вірші українською,
Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття.
Хоча, для тебе, мабуть, краще російською,
Але я вірю: зрозумієш і так.
Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд:
Серце не потребуватиме слів,
Йому буде байдуже звідки ми родом,
Навіть, якщо з ворожих країн.
Знаєш,
складно
Тебе любити й не сказати.
Тебе кохати і збрехати,
Що зовсім іншого люблю,
І що до тебе не прийду.
Знаєш,
той "інший" мене теплом своїм зігріє.
Зачарує і поцілує,
А ти сиди там далі сам,
І йди назустріч виючим вітрам.
Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"...
А просто відпущу і почуття у собі похороню.
Я замріяна трохи, і трохи лірична,
У темряві ночі люблю розчинятись.
І нехай трохи мрія моя фантастична,
І нехай купу досвіду треба набратись.
Я люблю твої жарти, люблю твої руки,
І разом на захід сонця дивитись.
Люблю відчуття, коли гаснуть всі звуки,
Так хочу навіки в цім дні залишитись.
🔻 Rose 🔺
Коли я опинюся в твоєму полоні,
це буде найсолодший кінець моєї історії.
Це буде крапка на кар'єрі поета,
ніяких почуттів вміщених на папері.
Це буде найсолодший початок моєї любові –
моє кохання ловитимеш у кожному слові,
у кожному погляді, у кожному русі.
Вірші не потрібні будуть,
вони стануть безвкусні.
I was alone.
I am alone.
I will be alone.
But why
People always lie?
I can't hear it
Every time!
And then
They try to come
Back.
And i
Don't understand it.
Why?
Полны отчаяния слова
Достигли й душат вдруг меня
Не знаю дальше как мне быть
И стоит ли их отпустить
Всю грусть ,что прячется внутри
Пусть заберёт с собою дни
А шоколад утешет впредь
Всё горести уйдут под дверь
Но чувства ,что живут внутри
Не скроешь с время позади
Ведь вырвуться с оков груди
Их не сдержать нечем увы ...
Как не было мне тяжело
Я не смогу забить их льдов
И холод тот , что тронул весь
Согреть не сможет даже лесть...
انا و الكثير من كاتبات الكيبوب الكبار بالواتباد حالياً نشتغل على مشروع ان شاء الله بيدعمكم من حيث تطوير مهاراتكم بالكتابه و غيره
اتوقع بنكشف عنه في نهاية أغسطس، و بتلقونا انتشرنا فجأه مثل السرطان 😂💕
بس السالفه مفيده لكم يعني مو لنا...
المشروع بعنوان #GTC نتمنى يفيدكم ❤
Why would you bully?
Was that okay?
Nobody helped me,
Get out of the way.
And i didn't cry.
And i didn't lie.
I just looked at you.
With a fake smile.
You could love me.
You really could.
But you didn't.
You left me alone.
And then i cried.
And then i lied.
I left my world,
Without any love.
Someone will need you.
Someone will shout.
Listen to the scream.
Help the people live.
♡
Inspired by "13 reasons why" Netflix series.