Для дітей

Дубочок

В Лісовій Країні на старій Ялині комору Білка влаштувала й запаси на зиму ховала. Гриби, насіння, шишки, жолуді, горішки заздалегідь поназбирала, щоб взимку не голодувала. Хотіла, щоб ЩЕ жолудь вліз, не втримала. Впустила вниз... Впав Жолудь на траву м'якеньку поміж Ялинок зелененьких. Узимку він під снігом спав. А навесні стебельцем став. Тож, там де Жолудь більчин впав Дубок маленький проростав. В густих Ялинках загубився... Та сонця промінець пробився. Дубок до нього потягнувся - Листочком першим розгорнувся! Плескатим, ніжним і м'якеньким. По краю - з хвилькою, кругленьким. На здивування тим Ялинкам: ... не голочка і не хвоїнка... Для них він дивиною був. Про себе ж глум постійно чув. Листочок Дубу червонів, соромився й ніяковів. Його кололи глузуванням. За іншість - кара - кепкування... Він був один. І переймався. Та за стебЕльце, все ж, тримався. Коли ж осінній час настав, рудим(!) серед зелених став... Знущань терпіти не хотів І з вітром звідти полетів. Піднявся вгору, аж до хмар і скинув всіх образ тягар. Безмежним простором полинув... І бачив Лісову Країну. Мов намальовані краплинки, тулились у кутку Ялинки. А навкруги, краю не мали, Дерева-Велетні стояли. То підняли руді чуби Могутні і міцні Дуби. ***** Минув рік у тій країні. Біля більчиной Ялини у нашого Дубочка Було вже три листочка... 29.10.22

184

Горобина

Ірина Велика

М'яке Сонечко осіннє ранком вийшло погуляти. Неквапливо, безтурботно, просто скрізь позаглядати... Бо свої гарячі сили щедро Літу дарувало, Після доброї роботи Сонечко відпочивало. Роздивлялось з попід хмарок, лагідно всім посміхалось. І дерева навкруги в колір Сонця одягались. Листячка червоно-жовті з Вітром тихо шепотіли, а ранкові чисті роси на них сріблом блискотіли. Верба убраннЯ блискуче в вітах-косах колисала. А руді Дубочки хвацько чуби вітром зачесали. Чепурна Берізка листя ніжно золотом вкривала. Та красуня Горобина вишуканіша стояла. Вдячно прийняла осінні кольорові подарунки. Мов майстриня рукоділля сплела листя візерунком. І обарвила його, взявши сонячні відтінки... А крізь мереживо бурштинне червоніли ластовинки. Сонце серед всіх прикрас особливе щось шукало. І, звичайно, Горобину з поміж всіх дерев обрало. Крізь мережево листочків промінцями блискотіло. Горобина ж ягідками-зірочками мерехтіла. Коли Сонцю час настав на хмарці спатоньки вкладатись, воно зовсім не хотіло з Горобиной розлучатись. Чи то промінці застрягли, чи то гілля їх тримало... Сонечко між ластовинок спокійнесенько дрімало. 05.11.22

185

Кошеня

Ірина Велика

Листя старих лип ловило пустотливих зірок сяйво. Намагання ліхтарів світло дати було марним. Попід сутінком дерев, серед хитких мерехтінь, дуже швидко і нечутно прослизнула сіра тінь. В темряві, з-попід кущів, жовті вогники блиснули й крадькома, в густій траві між деревами гайнули... Мале сіре кошеня вміло вже ховатись спритно. І вважало за найкраще бути тихим й непомітним. Кожен вечір з укриття навкруги дивився пильно. Тільки впевневшись в безпеці, вибігав гуляти вільно. І наважившись присісти на лавочці, біля двору, прижмуряючись, дивився в вікна сяючі угору. Уночі манив його світ багатоповерхівки. Й забував про небезпеку Сірий, що не мав домівки. Забувалась непотрібність, що зробилася природньой. Навіть, забував про те, що завжди він був голодний. Жовте світло з людських вікон лилось в темряві ласкаво. Жовті очі кошеняти мружились від плям яскравих. І невзмозі розрізнити: чи то - вікна, чи то - зорі... Тінню увісні пливло в жовтім проміні прозорім. ....... Дощ накрапував легенький. Перехожий поруч сів... Й над маленьким кошенятком парасольку він розкрив. Дивна то була картина. Кошеня на лавці спить. Від дощу його прикривши, поруч чоловік сидить. ........ І крізь марево у сні, кошеня щось відчувало... Бажане і невідоме хвилей спокою вкривало. Щось примусило його очі широко розкрити... Й подивитись на людину не ховаючись, відкрито. Недовіра, острах, розпач в жовтій глибині ховались. Розуміючи напругу, добрі очі посміхались. І, коли м'якої шірстки рука лагідно торкалась, пригинаючись за звичкой, кошеня вже не лякалось. Наостанок, пригостив Сірого чимось смачним. І, хоч лагідно всміхався, виглядав чомусь, сумним. Чоловік малому лишив добро й тугу. Сам пішов. Сірий знав(!) , що не відпустить те, що тільки що знайшов! Жовті вогники в очах впевненістю мерехтіли. Залишатись непотрібним кошеня вже не хотіло. Стало лячно, що людину воно втримати б не встигло, й мале дике кошеня слідом підтюпцем побігло. Чоловік в під'їзд зайшов. Двері гучно зачинились. Кошеня сидить назовні. Миті, наче, зупинились... А в очах переконання, що воно не помилилось... І важкі залізні двері... трішечкі... привідчинились. ....... Ця історія про те, що нам зовсім невідомо... Може зустрічі навмисні з тими, хто не має дому... (бо ж беззахисні найліпше добру душу відчувають) І... очами кошенят янголи нас обирають?.. . 17.08.22

175

Skills

STELLA RAYMOND

There's nothing to Prove to anyone. Don't come to face anyone With anger, Do it with skills. *****

954

WANTS TO FLY

Valour And Faith

I wish to fly like a bird, Under the open sky, To touch the sun , Who creat happiness in the world. I wish to fly till the infinity , To touch the point , In which my destination wait for me , To welcome me . I will be fly , To achive my success, By tearing the heart of sky , To get my success on the way . THE END

797

ONE MOMENT

Valour And Faith

No stir in air Clam is everywhere I sat under the tree With a pen and note book free. I saw the beauty of nature Which pull me for ever Birds are chirping Animals moving . I thought to write a poem Though I have no knowledge gain I thought what will I write What will I write? Which pull viewers towards me first At that time mother call me to take my breakfast . #TTWC2020 THE END

691

Веселі хмаринки

Тетяна

Хмарка з хмаркою зійшлися, Тай за рученьки взялися! Перша – вітер підняла, Друга – дощиком лила! Хмарки зверху посміхались, Бо, усі, від них – сховались. Люди – у свої домівки, А комашки і тваринки – в нірки! Довго хмарки кепкували, І, дощем, все заливали. Та, не скаржився ніхто, Дощ – чекали всі давно!

492

ALL WHO LOVE IT

Valour And Faith

In to the flames rising out of a setting sun , I draw in a deep breath before I run. At my way need of thing I collect some , To fulfill my aim I ran faster than all known , Because I wants to first reach my home . If I late a little bit I couldn't meet my mom . It is the only thing I need ever , Other things I need never. My mother is my dream , She is my every thing. Without her I couldn't do anything. She is my heart , She is my soul I can't live without her at all .

663

THE FLOWER

Valour And Faith

When wondering as lonely as a cloud, I saw a beautiful flower I never seen it before It's colour as whiter than the Snow upon the mountain It's branch as red as The feet of dove It's beauti hypnotize all Who look it It was so beautiful It swings it head in cool breeze The other tree compitate with it I get joy and wonder to look it THE END

811

ONE DAY

Valour And Faith

One day I sat on a chair, And feels cool wind. The sound of wind is different. I saw here and there The sound was from table fan I thought it wants to say something But my grandfather coming with a different kind of thing. He drop same oil on table fan. After that it stop saying to me

620

Білка біля мого дому

Тетяна

Біля нашого горіха, Пробігала – білка. Швидко - швидко бігла, З гілочки на гілку. Де ж, ти, узялася? Білочко, пухнаста? Може по горішки, Забігала – знов? Мабуть, ти, побігла, У дупло – своє, Де багато – їжі, Назбирала – вже. Ти швидка, руда, вухаста, Любиш: жолуді, гриби, горішки, Ще й рослинки – трав’янисті. Буде добре зимувати, Білочці – в хатинці!

474

Каченя

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

Біжить чудове і пухнасте Веселе щастя по траві. Плюхнулося в річку, Знову й знову Хлюпа крилами, Раз, два, три! Жовтенький пух, Шелестить вітер. Дзьобнуло ряску І кричить: - Кря - кря ! Чудове щастя Є на світі - Кря-кря! Водичка, сонце Й ми!

575

MY FRIEND

Valour And Faith

In my lonely life, I found another life. Whom I do not know, But she knows me. She helps me in every situation, As possible as she know She gives me everything, When I need anything. Her face so sweet, Her smile so bright. After some midnight, A friendship between us reach the height. To my true friend. The End

789

Кури

Тетяна

Ой, ви, кури - курочки. Чорні, білі і рябі! Вибігайте із хліва, Споживать – корма! А там, півень, сивий – ходить, Тай на курок поглядає, І до корму, й до водиці: “Ко-ко-ко”, їх – закликає. Вийшла, дівчинка маленька, Й стала курок – звати: “Тютя, тютя, тю - тю - тю, Тютя, тютя, тю - тю - тю, Йдіть гуляти на траву!”

491

Сніжні зими

Тетяна

Уже, юга завиває, І мете, мете, мете! Та в дитинство повертає, Моє радісне, таке! Ми на санках і на лижах, З кучугур спускались. Руки, ноги замерзали, А, ми, все катались. Прибігали в хату, Грілись коло пічки. Вся одежа мокра, Та й червоні щічки. Зими сніжні, то були, І стійкі морози. Може і тепер — вони. Знов, повернуться — такі!

450

Соловейко в лісі

Тетяна

В лісі, ягоди збирала, А там – вдалині, Пташечка – співала: “Тьох, тьох, тьох тай тьох, тьох, тьох.” Підійшла, я, близько, Соловей щебече – дзвінко. Що, від співу – того, Стало, аж – миліше! Ягідки, швиденько брала, Бо, я теж, із ним співала. Не замітила – коли, Й відерце – набрала. Ягідки мої – чорненькі, Переповнюють – відерце. А маленький, соловейко, Вже, десь “тьохкає” – далеко!

497

Співуча пісня двох пташок

Umi Kurilo

(Українська версія, ниже русская) Цвінь - цвіринь, Чую під вікном своїм. Цвінь - цвіринь, Дві маленькі пташки під вікном співають. Пахнуть квіточки в вазі, на дворі тільки сонечко встає, А дві маленькі пташки вже співають свою співучу пісеньку. ( Русская версия) Цвень - цверень, Слышу под окошком своим. Цвень - цверень, Две маленькие птички под окном щебечут. Пахнут цветочки в вазе, на улице только солнышко встаёт, А две маленькие птички уже поют свою певучую песенку.

456

чуєш ти

Last_samurai

хлопців шрами прикрашають дівчат шрами не вражають

478

Мишка

Irynka Ukrainka

В мишки обважніли очі, Мишка спати дуже хоче. Дивись, мишко, стережися, Тут ночує зла лисиця!

530

بقلمي ... 13

Manar Elabd

صباحكم عنبر يعبق بشذاه الأرجاء ، وليلكم مسكٌ يحمل أحلى الذكريات وما بينهما لحظات يخفق بها القلب فرحًا. فلا تضيعوا أيامكم في الحزن والفراق ؛ لأنكم لن تعيشوا حياتكم سوى مرةٍ واحدةٍ فقط. منار العبد

439

MOM

Valour And Faith

MOM You are my heart You are my soul I begin from you Also end with you I can't live with out you I love you mom I love you very much. THE END

765

Тріолет 30

Микола Мотрюк

Моїй лисичці Мов хтось ховається од мене, З-за дуба зирка іздаля. Неначе полум'я огненне, Ховаєсь в гущі хтось од мене... Жаринки блискають шалено, В очах цікавість промовля... Ховаєсь в гущі хтось од мене, З-за дуба зирка іздаля... Зашаруділо там, де клени, Крадеться ближче бісеня... Ніяковію я... ой, нене..! Зашаруділо там, де клени... Б'єсь серце, рветься навіжене: Те гострозубе лисеня Зненацька схо́пило мене... Сховалось... й зирка іздаля...

294

Зима

Тетяна

Знов, насипала – багато, Снігу білого – зима. І великим покривалом, Застелила всі поля. Дітки, вже, повибігали, Й ліплять сніжки, у мороз. Сніг із ручок вилітає, Бо сніжок, тай не злипає. Морозець, щипає щічки, І мокріють, рукавички. Вийшло сонечко, з - за хмарки, Й стало, діток, зігрівати!

359

Не поспішай

Светлана Пилюк

За журавлиним клином в неба синь Не поспішай, хай трішки зачекають. Вже не біжи, не квапся, відпочинь, Нехай вони без тебе політають. Поки ще пісню вголос заспівай, Таку дзвінку, щоб чутно було скрізь, Ще озирнись, все-все запамятай: Річки, озера, полонини, ліс... Ще раз поринь думками в рідний край, Ще раз пройдись стежками понад стріх, І журавлем над домом покружляй, З прощальним колом, згадуючи всіх. 08.11.21

345