Зима
Тетяна
Знов, насипала – багато, Снігу білого – зима. І великим покривалом, Застелила всі поля. Дітки, вже, повибігали, Й ліплять сніжки, у мороз. Сніг із ручок вилітає, Бо сніжок, тай не злипає. Морозець, щипає щічки, І мокріють, рукавички. Вийшло сонечко, з - за хмарки, Й стало, діток, зігрівати!
2021-12-05 16:15:21
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Angil_love
@Тетяна Я с Казахстана и украинский язык не знаю но люблю очень. Учить нет времени. Но как то мне нравится читать такие стихи и вроди понимаю смысл. А не у всех так получается писать как будто песня складно и красиво.
Відповісти
2021-12-17 17:45:48
1
Тетяна
@Angil_love Большое спасибо за Ваш прекрасный комментарий. Мне очень приятно. Если би Вы написали стихотворение на своем родном языке, то я бы точно ничего не поняла, а Вы даже смысл понимаете моих стихов. Большое к Вам уважение!
Відповісти
2021-12-17 19:16:26
1
Merian Varner
Який атмосферний , читаючи перенеслась туди , відчула це 😍
Відповісти
2023-02-25 06:15:50
Подобається
Інші вірші поета
Зима і птахи В небі ластівки Сніжні зими Жовта хризантема
Інші поети
Amareto
@Amareto
Deina Sirius
@DeinaTEF
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
45
44
2154
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1422