Новинки

Досить

Мені не потрібна твоя хвороблива любов, Твої подарунки, й до біса нудкі компліменти, Я хочу забути години порожніх розмов, Твої ідеали примарні, і хибні акценти... Не треба повчальних мені, й виховних настанов, Дозволь мені власнії ставити експерименти... Тебе не бажаю і бачить, чого ж ти прийшов..? Які ще спростовні тобі навести аргументи.?! Ти досі не чуєш..? Досúть! Зупинися! Агов.!! Розбите безжурне минуле життя на фрагменти... Ти довго стояв на колінах, гарячку поров... Крізь сльози всміхаючись крикнула б: "Аплодисменти!", Та встав, мов примара полинув, і тихо пішов... Геть з мого життя! Розчепися ти на елементи..! Я навіть не хочу щобú ти вітав із Різдвом, Згадавши далекі, віджилі, злощасні моменти. Мені не потрібна твоя хвороблива любов... Твої подарунки спалила... вони не вартують і цента... -------------------------------- Присвячується всім, хто вчасно не зумів зупинитися... в тому числі, й мені

Як добре бути молодим

Ашаннiя

Як добре бути молодим І часу зовсім не боятись, Не бачить в зачісці сивин І без турбот знов посміхатись. Стрічати зранку промінці, Ані хвилиночки не спавши, І мати мрії-олівці, Щоб ним все розфарбувати. Як добре бути молодим, Босоніж під дощем кружляти, І завжди бути головним, В житті своєму панувати. Як добре бути молодим І все уперше пізнавати, Дивитись оком запальним Але не помічати знаків... Та вже не буде, як було І ми усі тепер інакші, Наш скарб - посивівше чоло І ми у світі найбагатші, Бо кожен буде молодим Життя своє розпочинати, А старість тільки обраним Судилось мудро проживати.

Я читала ...

Марта Вітовська

Я читала книжки для тебе , Пізно ввечері, місто вже спить. Тільки вогники в чорному небі, Вийшли місячне сяйво пить. Я читала книжки про кохання, Про прекрасну і вічну любов. В них не було і миті страждання, Не було і згадки про кров. Тільки виявилося — казки читала, Для дівчаток, про принців із снів. Та в житті цього не буває — Це все вигадки мрійників . Ти все слухав, дивився на мене, Ніжно пасма з лиця прибирав. Навіть в найтемніші ночі, Ти мене сильніше обіймав. Поцілунки залишив на тілі, Сльози з щік моїх витирав. І навіть найстрашніші заметілі, Від нас вітер подалі гнав. Я читала вірші про кохання, Дивовижні вірші про любов. В них були рядки про страждання, В них були і згадки про кров. Тут реалії про сьогодення, Про ту біль, що немає кінця . Ти дивився на мене із неба — Говорив, що я тільки твоя. Я тепер дивлюся на тебе, Сльози мої ніхто не втира. Я молилася Богу за тебе, Бо без тебе квартира пуста. Ти був принцем у моїй казці, Був героєм у моїх книжках. Зараз став ти для мене віршем, Де всю біль написала в рядках. Серце моє вже так не б'ється, Серенади ніхто не співа. Я дивлюся у місячне небо, Й розумію — я досі жива...

Я буду чекати

Naksu

Я чекатиму, доки весна не мине, Доки кохання твоє не згасає. Я чекатиму, поки вона не піде, Але чи піде?.. Хто ж те знає. Я чекатиму, поки буря мине, Поки у серці розтануть зливи. Та відбирати її у тебе — Це не для мене, це не справедливо. Я не здатна любов її вкрасти, Не зумію тебе віднять. Та якщо серце знову розтрощить нещастя, Я буду любити, я буду чекать. Я буду чекати у згаслих світах, У словах, що лишилися непочутими. Я буду чекати без сліз, без проклять, Просто любити… навіть у сутінках.

Листи

Лео Лея

Як добре було писати листи: Паперові, на аркуші в клітку, Чи, може, у лінію. Все вмісти І не збийся із думки. Швидко НакидАти чернетку, а мо', і дві, Бо за думкою не встигає Записати рука, а потому всі Ці листки поки прочитаєш... І до того часу, поки несеш Їх на пошту кидати в скриньку, Залишається з писаного щодесь Із горошину з цілої диньки... Досить добре було писати листи Паперові, та ще й чорнилом, Кольорові думки туди помістить, Передати їх чорно-білим...

...

Марта Вітовська

Розпечене небо і постріл у скроні Дороги замерзлі, розбиті дощем Тут попіл розносить утомлений сонях Тут тиша гуде , биттями сердець Гаряче залізо вривається в груди Холодне мовчання стискає вуста І чути питання: за що це все люди? Чи варта війна хоч одного життя Горить горизонт і палають окопи Вчорашні світанки, вже тліють у снах Тут янголи смерті, збирають до купи Посмертні останки, сердець людський прах Хто кинув у землю той вітер гарячий Що вирвав з грудей нам і радість і сміх Тут чути віддалено голос дитячий: "Скажіть же, будь ласка, який на них гріх?" Тут земля на колінах і світло згасає Вогонь не горить, він тута палає Тут біль і тривога, тут знову війна І смерть все стрибає в обійми добра

Тінь весняна

Naksu

Якщо буде сумно, то сядь край вікна, Нехай твої очі заграють сповна, Нехай твої думки розсіють печаль, Нехай сонце замінить сумний причал. Якщо похмуро у вікні – то не біда, Як тільки крапля торкнеться лиця, То не сум – то я прийшла, Щоб обійняти, мов тінь весняна. Я тихо сяду поруч в думках, Лагідним вітром торкнуся у снах. Сум хай розтане, мов вранішній дим, Я поруч, я тут – і ти не один.

Мені ніколи не стати морем...

Naksu

Мені ніколи не стати морем, Не поглинути з головою, Не кликати шторм за собою, Не бути вільною і живою. Мені ніколи не бути хвилями, Що б'ються об чийсь причал, Не змити нічию печаль, Не плисти між сотень начал. Мені ніколи не стати безкраєм, Не загубитися в глибинах дня, Не розчинитися у небокраї, Не танцювати серед вогня. Як хвилі б'ються об скелі, Мені не битись - марно й дарма Я розбита від краю до краю, Та не розчиняюсь між морями сама. Я не безмежна безодня, Я не дорога до мрій. Я лише капля самотня, Що згубилась серед подій.

Травневі дні

Azazel Lokison

Травневі дні ще тільки у проекті Й справа тут не тільки в місяцях, Немов у затемненому ефекті Проходиться мій погляд по місцях. Ще трошки почекати, може, треба, А може вже запізно щось чекать. Не видно більше голубого неба, Котре хотілося б лишень обматюкать. Яскраві кольори вже ріжуть очі Й сміх напружує чуттєвий слух, Супутником щасливим стали ночі Й крики надокучливих сипух.

Вільна

Marina Verner

Не нам судити та обсудять А чисті душі подарують співчуття. Литимуться ночами гіркі сльози друзів і родини Хвилину тому вона була жива. Пам'ятатиму тебе, бо несила забути. Нехай душа буде в раю. Вічного сезону незнайомці в біло-синій куртці Вічного сезону тобі і твоєму залізному коню. 15.03.25.

Ви не варті моїх слів...

Аліна Собакар

Я закрила на замок шлях до поганих думок.... Ви не варті моїх мрій і моїх слів геть ідіть у забуття бо ви не варті Нічого ні гроша Люди ви не мої не варті моїх мрій Плакати вже за вас не хочу... І мочити знову очі.... Ви показали свій світі моєму світі Місця вибачте немає пояснення не дам кто для мене ви з вами Міні не подорозі побачте Ігнорувала я завжди бо ви того не варті... Сил терпіння ні ні ні нема вам дороги тож ідіть ідіть.. Від мене десятою дорогою..нах.. Міні вже байдуже слава що ви говорити всі там... Техенько спостерігаю Потім блок з полегшенням відпускаю..... Як чесно як я вам скажу ми ніколи друзями не були.... То була дешева гра.. Ви міні ніколи не будете друзі і не Були і далі ви не варті слова друзі... Бо зрузуміла мої рідні друзі підтримали як нікто Тоня, Оленка зрузуміти як нікто.. Правельно Оленка ти сказала слово по іншому іх не назвать... Такі є люди навіть навіть другом вже гидко назвати... Дякую мої рідні дівчатка ❤️ Показали справжнью дружбу Як то світі буває ви найкращі подруги мої рідні люди... Для вас подарую чудеса...

Привіт...

NieMi

.... старий друже, як ти живеш? Все ще бродиш у пошуках правди? Ти витримав в спину сотні ножів, Але впав від душевної рани. Ти бачив у людях світло й добро, Але ж їх відтіняла злоба. Раз у раз розбивав довіру, мов скло, Як тебе не здолала втома? Ти носив стільки болю, у карих очах, Одягав лиш легку усмішку. Друже мій, ну чому, Все ж відкинувши страх, Ти продовжуєш щиро любити?

Благання

Аліса Боняр

О, моє поле! Мої висушені ріки! І вітер мною плаче і реве! Я хочу жити! Хочу жити, як той вітер! Що землю буреломно б'є, ламає, Й крила свої розганяє! Я хочу стати журавлем! Крилатим і далеким... 02.01.2025

ေနြ

ရာသီစက္ဝန္းအဖန္ဖန္လည္လို့ ေရာက္ခဲ့ျပန္ေပါ့ေနြ ပန္းပိေတာက္ေတြပြင့္တဲ့ေနြ အလြမ္းဓာတ္ေတြအျပည့္နဲ့ေနြ လြမ္းရတဲ့ ဟိုးအတိတ္ေတြ မျဖစ္နိုင္ေတာ့တဲ့ တို့အခ်စ္ေတြ ေျသာ္...ေနြတဲ့လား လြမ္းမိပါရဲ့ တမ္းတမိပါရဲ့ ခ်စ္ရတဲ့တို့ရဲ့ေနြ....