Новинки

Запам'ятайтай одну важливу річ

Запам'ятай одну важливу річ: Коли я перестану ображатись, Коли піднімусь з ложа й піду в ніч, То іній буде місяцем сміятись, І вітром буде реготати піч... Я більш не буду пам'яттю тинятись І бігать в спогадах тобі навстріч, Не буду в словесах палких змагатись, Не стану полумям жарким в сто свіч. Я більш не зможу тим дівчам зостатись, Ласкавим, ніжним, милим, як щоніч, Натомість — лиш порожнім глеком статись... Тоді вже не шукай тих ясних віч — Давно змарніли, згасли, кинь старатись... Тепер там темна і холодна ніч...

Тріолет 52

Микола Мотрюк

Присвята зраненим Мене ти зранив і продав. Чекать-бо ти не мав терпіння, Сердечне сталось оніміння: Мене ти зранив і продав... Тоді, як вдерлась стинь осіння — Останню і́скру розтоптав. Мене ти зранив і продав: Чекать-бо ти не мав терпіння... Живив ще вчора, поливав, Сьогодні ж — вирвав із корінням... Паркан з побіленим сумлінням Прохожий брудом поливав, І ти зігнив в моїх видіннях, А вітер порох розігнав... Мене ти зрадив і продав, Тепер же їж, жери каміння..!

Пошли со мной

Полина

А может быть, всё, что нужно, Уже давно рядом с тобой? А может, вместо "стать лучше" Нам просто стать собой? А может, наши приоритеты подскажут, куда нам идти? Ведь время меняет ответы, И нам нужно дальше идти. И то, чему нужно случиться, Однажды случится само. Быть может, нам всё объяснится — Зачем нам дано это всё. Мой милый друг, пора, пойдём. Не знаю, что будет потом — Но всё же… пошли со мной.

" Мавка "

Merian Varner

Тиша навкруги Лиш листя шелестить Зелений тихий рай А серце гомонить Дерева розмовля Де не ступа нога Посеред тих дібров Природа розквіта. Дівчина краса - Ця мавка чепурна На голові вінок З пахучих диких трав В очах нема тривог - Там скокій та любов Де папороть цвіте Там є її душа . Смарагдові плющі Дерева обняли Сяють білі квітки Для мавки у ночі А ті старі дуби Що гілля опуска Із листя ліжечко Для неї готува . У темряві нічній Без страху та тривог Прийшов хлопчина той На неї поглядіть Знайшов той дивний цвіт Небачений ніким А там у ложі з гілль Спить дівчина - краса Неначе з його снів . Хлопчина захотів Забрати диво це Щоб людям показать Хто в лісі тім живе Як блище підійшов Лиш руку протягнув І мавка стала в мить Й березою стоїть . Народу повідав Про те що бачив він Про дівчину чудну - У образі із листь Та показать не зміг Він загадку лісову Бо в друге не знайти Йому дівчину ту . У темряві нічній Без страху та тривог Прийшов хлопчина той На неї поглядіть Знайшов той дивний цвіт Небачений ніким А там у ложі з гілль Береза лиш стоїть .

Чому так важко

Nyusha

Чому так важко то мені? Чи це в душі так усе горить, Чи в серці Тремтить та заважає жить. Усе вже затьмарене давно — Чи то вогнем, чи то туманом. Пропаде, колись воно? Стараюсь пережити те, Але кінця немає. Той сенс терпіти не мине — Це все одно життя таке моє. Усе сама. Інколи той сенс згаса.

Прудко хапаю твою руку...

Олексій Коваль

Прудко хапаю твою руку, І різкими рухами Гермеса, Полоню очі твої поглядом Зевса. Будь моєю білораменною Герою! А я твоїм громоверцем Зевсом! Тільки без перелюбу старих часів. На містокраї тісно,Олімп не потрібен, Гайда на степокрай. Піднімаю до небес, Там наше майбутнє. Падаємо в обійми, Творця Землі, Що чекає і любить нас. Куйовджу волосся, Бо ти захоплена в очах моїх, Там ти під егідою моїх грудей. Чи лихоманить, чи щасливі, Не важливо ні твоєму ,ні моєму серцю. Ха-ха,це ілюзія, Ця велич—наші оп'янілі душі , Хочуть щоб ми були тут, Але звіє твоя пам'ять про цю ніч. Ти говориш що не забудеш. —А якщо забуду поцілуй у вуста. Не відпускати,тримати її, Хочу більше, більше, Ще рано—чи вже пора? Чи час зникне.... Моє море вечірнє, І той Ахілл богосвітлий. Розумію його відчай, Але у мене немає богині Феміди. Не зроблю цей гріх облудний. Коли заплющиш очі, І повіки опустять завіси, Перса,руки,може вже не мої, Як і мої груди ,руки, брови не твої. Сонце сходить... Чи впізнаєш ти... Гера білароменна?