Новинки

Рапорт у відпустку

Дорога втомилась під кроком важким, І небо над нами стає мовчазним. Я бачив багато, я чув через край, Тепер мені, прошу, хоч спокій віддай. Лишилися шрами, запеклись слова, А вдома чекає родина моя. Там сонце сідає за старий паркан, І тихо зникає вечірній туман. Відпусти додому, де дихають стіни, Де я не солдат, а просто людина. Підпиши цей папір, відпусти на вокзал Набратися сили, щоб просто поспав. Відпусти додому, до рідних облич, Крізь далеку дорогу і темну ніч, Щоб серце згадало забуте тепло, І все, що боліло, нарешті пройшло. Я вивчив напам'ять всі цифри та звіти, Та хочеться просто той ранок зустріти. Втомилися очі від кнопок і справ, Я б вдома на ґанку хоч день простояв. Забуду дедлайни, лишу монітор, Там інший у серця тепер монітор. Там кава у горнятку пахне інакше, Там бути собою — і легше, і важче. Відпусти додому, де дихають стіни, Де я не солдат, а просто людина. Підпиши цей папір, відпусти на вокзал Набратися сили, щоб просто поспав. Відпусти додому, до рідних облич, Крізь далеку дорогу і темну ніч, Щоб серце згадало забуте тепло, І все, що боліло, нарешті пройшло.

Мой Март

EvGor

Март мой на вечность ушёл в пряже снов. И я как звездочёт не счёл холодных звёзд. Разбиваю кладбищенский снег, под треск кривых зеркал. Голый толчусь после, в одеяле, так устал. Тяжёлый день как день синего февраля. Руками душу вчерашние дни: Они без тебя. Печаль о разбитой любви, Отобрала время совсем зря, Хочу воскресить дни с тобой. Но той любви не возвратить назад. Ангел верный чёрный пал, И я рыдал, Как Азазель смеялся. Прости меня за тоску, Звучит колыбельная матерей, Не вернуть ни дня, где протрачены, зря Ведь не на тебя. Так жалею, что дни протрачены были не тебе. Нет кого винить. И слёзы - вечный яд.

Вірш про День святого Валентина

Julia Lemon

У день святого Валентина Серце радісно співає, Ніжна квітка-валентинка Про кохання розповідає. Сніг лютневий за вікном, А в душі весна палає, Теплим, ніжним почуттям Все навколо розквітає. Червоні троянди, шоколад, Листівки з щирими словами, Очі закоханих горять, Зігріті вірними серцями. Хтось дарує комплімент, Хтось готує вечерю при свічках, Кожен знає — це момент Для зізнань у почуттях щирих. День святого Валентина — Свято ніжності й тепла, Де кохання — як хвилина, Що щасливою була. Тож цінуймо кожен день, Не лише одне це свято, Хай кохання, мов пломінь, Зігріває нас завжди, брате! Бо любов — це не лиш дата, А щоденний дар безцінний, Що робить життя багатим, Наповнює сенсом істинним.

...

EvGor

Не поверишь, если не проживал Не чувствует сердце, если не знал И как не вращать в пальцах ключи Имеют свойство ускользать они И раньше не был никем И до был кем-то для кого Закрываем глаза уснуть И так больно осознать, что в этом суть. Не стал кем мечтал и пусть. Вращал всё, когда не знал, что Суть была в другом. Мы как игроки не в те игры играем картами, а выпадают шашки. Расставить может и возможно, но уже Нет желаний. Звучит скрипка, и мне не сыграть на ней. Иногда душой играет всё не то.

...

EvGor

Занимательные басни с ужасающим сном, Горе от ума.. Грибоедов писал, " А судьи кто?"... Чистоту не ценят..по чистым углам, А в дождь берегут от грязных лап. И так хотелось жить, как в сказках. Без лишних испытаний и просто, Не за что. Как Незнайка в сероват мире определенных ролей под одуванчиком туч. Жаль, так не произошло. Когда живёшь в другом. Не всем дано получать именно то. И на звуках печальна тоска. Как слепой белый потолок. Над головой просчитан сотый раз. Тебе известный, там рассказ.

...

EvGor

В пепел разлетелось, И на этапах не случалось. Создаю в закрытых стенах То, Что другим не понять, Как и в моих глазах тон. Не дано, не произошло. Не всем ...счастливым концом. Против стрел лишь упор. Был счастливым, но Но не упрёк, скорее как "всё" Равно, когда терял для себя слог.

Лишь

Полина

Лишь в твоей голове я буду тем светом, Что освещает всю эту планету. Лишь в твоей голове я буду "рассветом" Тем рассветом,который встречают весною. Лишь в твоей голове я буду тем "счастьем", Что уснуть не даёт,для сна как предатель. Лишь в твоей голове я буду тем ядом, Что погубит за миг, унесёт за собою. Лишь в твоей голове,но не в жизни, поверь. Я всего лишь такой,какой есть на Земле.

Хотіла

Анастасія

Я б, хотіла навчиться любити себе, Не віддавати все до кінця, Не губити себе у чиємусь «треба», І не жити без власного лиця. Навчитися чути свій тихий біль, І не ховати його в мовчанні, Розрізняти: де щастя, а де лише тінь, І не плутати любов із чеканням. Берегти своє серце, як теплий дім, Де спокій - не гріх і не слабкість, Бути вірною собі самій І знати: цього вже достатньо.