Новинки

Все починає втрачати сенс

Досягнувши своїх цілей все почитає втрачати сенс. Губитися в текстурах, бути нереальним, штучним. Час змиритися з сумом. Зустрітися з ним лицем до лиця. Прийняти його. Він відчувається як сучасне мистецтво - таке ж пусте і без життя.

Будь собой

Полина

Снег сменяется летом, а вопросы — ответом… Но в любой из ситуаций я прошу — будь человеком. Из волны осуждения, без капли сомнения, Оставайся собой, не меняй свой настрой. Мнения, слухи, причины — как следствия… Искренность в сердце — важнее всех слов. А появление волны отвержения Пусть растворится в шуме ветров.

Bayraq

Ferman Azad

Bayrağı göylərə qaldıran varsa Bayraq əbədiyyən dalğalanacaq Bayrağı sinəyə sıxanlar varsa Bayraq da bizlərə arxalanacaq. Bayrağı dağlara sancan məhəbbət Qoymaz bu ölkəyə yanaşsın zillət Haqqın elçiləri gəlsə bu millət Asacaq bayrağı oraya əlbət. Üçrəngli bayraqla məsud yaşarıq Min il sonra üçün dastan qoşarıq Qorquddan gəlmişik, aşıb coşarıq Lazımsa dağları coşub aşarıq.

Що ж теперішнє?

Надя Смертенюк

Чи є теперішнє точкою між минулим і майбутнім? Все що буде відбуватися відбулось. Я подумала написати це і я пишу це. Подумаю - майбутнє, написала - минуле. Одна мить, ні не мить, секунда, мілісекунда розділяє минуле і майбутнє.

Ти думаєш, що це доля, але хіба доля буде в тебе витікає крізь пальці?

Надя Смертенюк

Думаєш, що знайшла омріяний скарб, але чи варті ті зусилля скарбу. Потрібно лише довіритися долі, щоб вона тебе своєю течією віднесла до твого затишного берегу. Я наче це зробила, відключивши свою свідомість і довіривши почуття, але зараз не знаю чи треба було це робити. Перебуваючи у бурі сумнівів, суперечностей і ілюзій - замислюється, а чи це так треба, чи це міраж підсвідомості, який хоче тепла і ласки. Не хочеться знову бути океаном, який бʼється об холодні скелі байдужості, намагаючись розбити цю стіну, яка зʼявилася між вами. Чи це дійсно стіна, чи реальність, яку я вперто не хочу приймати? Байдужість, яку я не хочу бачити, але яка тихо і підступно підкрадається, як смерть. Залишається лише віра, надія і любов. Три провідника з темної гущі страхів. Позитив не врятує зранену душу, яка прагне спокою. Це шлях вперед, чи тисячі кроків назад? Бажання згубні, порочні, але чи не вони нас штовхають далі рухатися? Що ж таке рух? Чи є в ньому сенс? Статика чи динаміка? Баланс.

Поражение

Павка

Ты к бою с отвагой героя мчишься, А ей в глаза посмотреть - боишься. Ты врагов своих десятками гложешь, А её спросить, как дела - не можешь. Ты спокоен и терпелив когда, опасность близко, А на неё ты постоянно, без причин - злишься. Ты всегда на чеку и замечаешь даже крохи хлебца, А видя её грудь, не видишь сердца. Ты знаешь, много приемов и способов, что бы врагов своих убить. Но так и не можешь, ложь, гордость, злобу - победить. И похоть от любви отличить.