Новинки

А декабрь декабрём

А декабрь декабрём-время подводить итоги. "Новый год промчится вновь"-сердцу веяли тревоги. Оглянись, постой!Нас встречают не морозы.. На ответы жизни вновь появляются вопросы. Цели, планы и мечты-нас ждут новые вершины! Но смотри,не пропади-и за всё благодари...

Танець Життя

Аліса Боняр

Попроси річку стати рукою твоєю — і я намалюю тобі тропіки. Твоє серце розмалюю зорями й подарую тобі Африку. Скористайся своїм духом, прихопи з собою радість! Будь життям — життя моє віддам. Танцюй з відчаю! Танцюй, коли відчуваєш злет! Танцюй з радості, слідуй за поривом вітру! О, хто розділить зі мною мій танець? Невже самотою танцювати мушу?..

Le ballet des ombres

Mémé Paradoxx

Le saule pleure des gouttes de pluie, Ses bras pendent sans légèreté. On entend au loin l’orage tonner, Ô ciel, tu sembles si triste et si gris. C’est un soir de janvier, Tous les oiseaux se taisent, Les fleurs meurent dans la glaise, Noyées, sous les arbres décharnés. Dans la pénombre naissante rampent toutes sortes d’insectes : Squelettes, carapaces, clampes, Qui de leurs immondes yeux guettent. Pataugeant dans la neige souillée, Ils décortiquent le cadavre sanguinolent Du malheureux oisillon qui avait osé S’envoler. Pâles plumes tachées de sang. La nuit tombe, sentence nocturne. Des loups hurlent à la mort, Musique funèbre et pensée posthume : « Qu’ils m’emportent, demain brille si fort… » Mémé

край

bandagemaniac

не приходь до мене знов не хочу знати про твою любов біжи за ним, не обертайся моя душа ти вже не крайся як голосно, як голосно кричиш на мене холодно ти залишила шматочок у серці та від нього мої руки змерзлі вітер прожене всі з тобою згадки поставив на твоїх порогах крапки я так й не зупинив його ні разу дивлюсь і зовсім не чую образу іній вкрився на сухих губах чому померла так швидко у думках розбите сердечко малюєтся на склі кожен спільний спогад палає у тлі відпускаю шум, хоч його чутно в твому домі як ніколи мутно не вернусь ніколи я, прощай тільки гірше за мене не покохай

Мій

Санна Семм

Вітер пестить нас теплом. І відносять всі тривоги хвилі. Лише коли ми тут, разом. Ні буря, шторм - нам не важливі. Шаленство від музичних нот, співи гучні у машині, наш пʼяний мозок дивиться в вікно малюючи двохвимірні картини. Розпуста, інколи гірка сльоза, буває сильно душить шию. Ти той, заради кого я - жива, та доля - що звела нас воєдино.

думки вголос

Санна Семм

І летимо ми в всесвіт без вагань з думками, що колись нас буде лише двоє, у всьому світі край моїх переживань мають кінець, вони кінчаються лише з тобою. Найкращий звук це тиша уві сні – коли ти накриваєш мене своїм тілом. Мистецтво можем бачити лиш ми – із дотиками пальців, дотиками тіла. В моїх руках теплом лежать ці рідні руки які я хочу бачити навіть у снах, снігу немає, наче ж лютий, думками в нас обох завжди весна. Колишній світ був сірий і забутий, та доля серця два звела без співпадіння, тут боги присутні, інакше як я поясню це відчуття? Я просто поруч в всесвіт без вагань, із думкою, що ми лише удвоє, я без переживань, бувай, печаль, і світ, в якому лише я, ти й море.