Новинки
Показано: на цьому тижні, популярні
Фільтри
За датою публікації
Упорядкувати
Від авторів
PRO
Новинки від pro авторів
28.02.24
Я не дуже українець, хоч я старанно Нещодавно ним став. Каже штрих-код на потилиці: т о ч н о н е р о с і я н и н ( 2 4  л ю т о г о ,  2 0 2 2 ) Рови, окопи, ями. Покоління лягали кров'ю і потом Буденний трамвай, спотіфай: Мене виховує Комптон. Невідоме фамільне дерево Навіть не викликає проблем. Міг помилитись тереном, В мені завжди була "н". Звідти незвичне натхнення Поряд з ідеєю нації. Не наврочила ненька Народні пісні в апараті. Так і вештаюсь сателітом, Почуваючись ніби дурень, Коли немає культури, Від якої б міг говорити. На сорочці червоний зі сходу Ропавими круглими плямами. Чорний таки від культурного коду, З заходу привезені барви.
2
0
60
Новинки
Тріолет 40
Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать, Світання разом зустрічать... Я хочу, дуже сильно хочу Устами спраглими вивчать Красу незаймно дівочу, Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать... Тобі я леготом шепочу, Слова ті піснею звучать, Жаркими хвилями біжать... Тобі я леготом шепочу, І піснь не буде та стихать... Тобі я вічність приурочу... Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать...
11
5
82
Сонет 39
Ізранена ридма ридає Україна, А чортів син ще хоче Неньку додушить, Бо, бачте, депутатська жаба вже заїла, Мовляв, Їй ще недовго залишилось жить... На Березі Лазурнім ждуть готелі, вілла, В швейцарськім банку хаймарс з золота блищить... Не смійте пхати носа до чужого діла, - Раніше віку можете в сирій спочить. Кричить: "Я син Вкраїни!", а душа Каїна, Будуй хоч лаври, та гріхів не замолить... Своє не гріє - в жилах кров тече зміїна, І хижу суть руном овечим не прикрить... Той син, - у кого серце полум'ям горить, І той вогонь ніщо не в силі загасить...
8
2
43
Сон
Крізь патерни гірких емоцій Крізь крик і смуток у душі, Іде до дна побитий флот мій, Руйнуючи приємності рушій. Крізь біль, крізь сльози на лиці Ступаю в світ гіркий із слова, Що ніжно вирізає на руці: "Кохаю" - то невідома мова...
9
0
57
Ти знаєш я хвилююсь лише за тебе
Ти знаєш я хвилююсь лише за тебе.. Мені не потрібен ніхто як ти.. Я просто збирала первоцвітне каміння.. Й намалась у ньому бачити тебе.. Ти заполонив всю мою душу собою.. Я не жалію про цю миттєву іскру у житті.. Ти ніби впав і дався мені із небес.. А я просто вирвалась із під коріння полону стихій.. Ти мій найдорожчим цвіт на світі Я про тебе готова складати вірші.. Дарувати радість тепло.. Веселку дістати я здатна тобі.. Ти просто душу грієш мою як найщиріше тепло!❤️‍🔥
7
2
54
Ідеалізовані крихти...
Всі ідеалізовані образи розсипаються раптом крихтами. Зламані лежать окуляри із яскраво-рожевими лінзами. Ти тицьнув мені в очі докази, що не існує насправді кохання. Ти розвіяв усі п'янкі чари, що навіяло привороту закляття. Ти довів — не існує любові, ти довів, що збрехали в книжках. Ти убив будь-яку віру, залишив мою душу в синцях. І нехай мене сни кольорові ще відвідують часом у снах, Та я краще помру, ніж повірю у любов, що бринить на вустах.
3
0
49
Ты нужен
Самолеты взлетают в небо, Поезда отправляются в путь. Дорогой человек, где бы ты не был, Помни, ты нужен, прошу не забудь.
2
0
43
Vienne
Ta main dans la mienne Sous le Soleil de Vienne Je veux que tu sois mienne Quoiqu'il advienne.
2
0
12
28.02.24
Я не дуже українець, хоч я старанно Нещодавно ним став. Каже штрих-код на потилиці: т о ч н о н е р о с і я н и н ( 2 4  л ю т о г о ,  2 0 2 2 ) Рови, окопи, ями. Покоління лягали кров'ю і потом Буденний трамвай, спотіфай: Мене виховує Комптон. Невідоме фамільне дерево Навіть не викликає проблем. Міг помилитись тереном, В мені завжди була "н". Звідти незвичне натхнення Поряд з ідеєю нації. Не наврочила ненька Народні пісні в апараті. Так і вештаюсь сателітом, Почуваючись ніби дурень, Коли немає культури, Від якої б міг говорити. На сорочці червоний зі сходу Ропавими круглими плямами. Чорний таки від культурного коду, З заходу привезені барви.
2
0
60
Провина
Найгірше у світі - провина, гадаю. Її відчувати не хочу. Ніколи. Вона ятрить серце та душу вбиває. Чи є в світі ті, хто її побороли? Сумління моє, ти моє невблаганне..! Якби я лишилась тебе, що би бýло? Ти грішне, о серце! о, зникни, фатальне. Ти мука життя, нащо знову вернуло? Я нині-бо гину... нема виправдáння. Провина з нападника жертву карбує. Образьте мене - це єдине бажання. Чи є в світі щось, що провину вгамує?
1
2
39
Невідправлене
Хоч і під псевдонімом, але чи це має значення? Я люблю тебе. Так незвично зізнаватися, але чекаю побачення Якщо такий час для нас прийде. Припустимо, ти інший насправді, неважливо, Бо я теж не така. Я хотіла бути розумною, бо не вийшла красивою Але зовнішність має значення, на жаль. Це пусте, можливо то не любов Лише фантазії, мрії, щось недосяжне просто ти перший, хто під них підійшов Я тебе таким бучу: далеким, несправжнім. До речі, хочеш таємницю тобі розкажу? Прости, я забула, ти інші справи маєш. Ти не пишеш, тож мабуть я напишу Книгу в якій ти мене покохаєш.
1
0
50
Parce que c'était lui
Parce que c'était lui Ou parce que c'était moi C'était l'un d'entre nous, celui qui a tout fini Celui qui abandonna C'était peut-être lui, c'était peut-être moi Celui qui n'était pas là C'était peut-être un coup du hasard C'était peut-être un peu trop tard Quelque chose planait Quelque chose de bien laid Quelque chose de terrible, d'affreux Quelque chose de malheureux C'était peut-être moi Mais en tout cas, c'était bien lui Celui qui m'a annoncé, un jour de pluie Qu'il avait une amie Qu'il aimait plus que moi.
1
0
7
Доля
Я так сильно кохаю, що майже щоночі ридаю. Певно не з тобою моя доля І не на це божа воля.
0
0
13
Подарунок Немезиди
Який солодкий подарунок Немезиди! Як видно сором на лиці чужім, І розпач в голосі, показує всі види, І лиш питання в погляді німім. Я знаю, зловтішатися то грішно, Та мій тріумф - він душу гріє все. Маленька перемога, що аж смішно, А серце ввись, аж до зірок несе. На фоні розпачу і болю злого, І зболеного духу день від дня, Я тішуся з маленького й дурного Тріумфу, що отримав навмання.
0
0
14
FREEDOM
Silence! I find myself Immensely confused Don't you dare utter a single word, they say My thoughts remain unheard I don't dare express myself for if I do They strangle and torture me filled with despair, And never wanting to let the tears show, I fade into an unreached part of hell Hiding my face from the light As it excites and creeps me out Deceiving all of you with a smile, thinking of freedom, my freedom When will I be free?
0
0
9
Коли було шістнадцять
Я ляжу на траву. Забуду про всі свої тривоги. Навколо тиша. Лише сонце світить сердито в очі, А легкий вітерець колесить пасмами. Де-не-де чути тахкання птахів. Вони все кудись летять. Постійно метушаться. Тільки вони ніколи не мають спокою. Що не день у них нові турботи, Запах свіжої скошеної трави. Та вчорашнього дощу, Оселилися в моїй голові. Як добре, коли тихо та спокійно, Як добре проводжати захід сонця, Як добре зустрічати ніч під зоряним небом. А ніч все мчиться на колісницях. А за нею сестриця місяць та дітки зірочки. Вони знову похибки займають свої місця. Щоб встигти заглянути у кожне вікно. А місяць у всій своїй красі. Лягла відблисками посеред річки!
0
0
15
Еринії
Душа в Аїда царстві за життя: Над нею насміявся Купідон, І Немезида зла без вороття Загнала душу у страшний полон. Три дочки ночі тішаться тепер, Пускають кігті у самії кості, І душу мою ніби лев роздер... Алекто - ти є дійсно символ злості! Однак же без сестер тут не пройти: Бо ж Тісіфона радить усіх вбити. Підняли спів тенори і альти, Що чути навіть з вишньої орбіти. Але що основне - Мегеро, люба! Від тебе заздрощі і гнів так душу рвуть, Що скоро, дуже скоро вріжу дуба, Аби забути врешті всю цю лють. О три богині! Нащо ви прийшлисьте? Убить мене? Та ж спосіб то тяжкий! Хоча я знаю, що ми відповісьте: Ти зламаний. Забутий. Вже вмерлий. 14/03/2024
0
0
17
Ох природа кохання
Думаю своє серце я віддала природі Місяцю без хмар, Літнім зорям, Дощу, сходу сонця Зеленій траві, деревам без листя Білому снігу, весняному вітру Водам бурхливим, вишні квітучий Природа..природа уся ж приваблива і кожному "моя"
0
0
27
Жовч
Справжній автор пускає лєнту раз на місяць на підлогу закладу Лягає поряд і вилизує паркет у пошуках діамантів До нього обов'язково доєднується Муза і допомагає тапком Читач, як той п'яний сусід знизу, під стелею тамує спрагу каплею Я дивлюсь на це все і хочу до них приєднатись, та ром не розливають Варто зазначити, у космосі стерильно, але доволі жарко Кращий день був учора, доки не почалось завтра Редактор б'є по макітрі молотком і звертається до автора Тепер вони разом облизують паркет у пошуках смарагдів Читач напився, а отже йде ставити відро на ніч Якщо стріха і не протече, то буде куди відійти у справах Художник-карикатурист малює на серветці зашморг Ілюстратор копіює попереднього блювотиння патерн Воно неповторне, як фекалії у кота або ніс у собаки Мені сумно, я дивлюсь осторонь на цей спектакль Десь у кутку помирає молодий, віджилий своє аматор Поряд стоїть стопка книг — його чи її друкований наклад За стійкою директор книгарні пійло всім розливає Прибиральниця сама напилась у своєму пентхаусі Маркетолог навколо нашої пари, немов підірваний, скаче Дизайнер з кольта стріляє по його ногах на вдачу Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Кожен крок без зусилля нічого не вартий Я повільно крокую до стійки роботу питати у бармена Маркетолог чіпляє за руку, пропонує з ним мавпувати Але після мого маневру летить вздовж підлоги далі Карикатуристу смішно, він дістає блокнотик і пише: "Догрався наш маркетолог, ото його й розкрутили" Іншим у закладі байдуже, у них робоча зміна Дизайнер облизує палець і соває у ствол — саморобні чорнила Аматор кричить або шипить, або користується телепатією Каже: "Не пий, що б цей покидьок не пропонував тобі" Кидає книгу свою, відкриту на главі з прокляттями Але немає діла мені до думки інтелектуала з вадами Її забирає бармен і жбурляє до ілюстратора Той був зайнятий, книга пролетіла повз і випала з вікна — Чого, мій друже, бажаєш? Віскі, джин, за місяць зарплату? — Я бажаю випити рому і познайомитись з автором — Рому в нас нема. Тримай коньяк і друге моє питання: Хочеш до них приєднатися чи почекаєш разом з аматором? — Ні, я звідсіля подивлюсь за роботою майстра" — Як знаєш, блювотиння — не ставок, пересохне — годі шукати Відповідає директор і наливає коньяк у чарку Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Кожна наступна хвилина все менше лишає на паркеті простору для коштовних каменів Хоробрість, риса мені не притаманна, давить на підшлункову залозу Я вдивляюся у блювотиння і щось яскраве бачу Автор мене ігнорує, вони у трансі з редактором Дизайнер виводить послання пальцем на аркуші Маркетолог заснув за столиком, карикатурист також Аматор щось булькає, але мені байдуже — Скільки його чекати? — питаю у бармена. — Скільки треба, поки перлину не відшукають. Набридло мені чекати, випив чарку коньяку залпом І пішов ближче до взірця сучасного авангарду Мені стало зле, не одразу і не від запаху Аматор почав бити рукою об стіл і гарчати Стопка книжок звивалася в ритм і мене хитало Обійшов двічі автора і редактора, зупинився навпроти На третє коло не пішов, бо пустив лєнту поряд Вони підняли носи, здичавіли, але я продовжив На підлозі опинився обід і сніданок з компотом Діамантів не було, смарагдів не було, перлин не було Були лише мамин борщ, млинці та журавлина з компоту Муза мовчки одягнула тапок і пішла до стійки за шотами Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Я випльовую жовч, вона проїдає блювоту, паркет і стелю Стікає у відро і вибухає несподівано для мене Читач помирає від множинних уламків у спині Кров манить акулу, вовків та піраній Редактор мовчки ковтає язика і захлинається власною слиною Автор бере молоток і забиває директора за стійкою Муза п'є перший шот і занюхує мізки покійника Карикатурист в'яже з серветки вузол і в нього застрибує Маркетолог стрибає у дірку, ілюстратор за ним слідує Аматор помирає від горя, завалений власними книгами Прибиральниці байдуже, вона потім усе вимиє Дизайнер приставляє до скроні інкрустований пістолет і притискає гачок до основи Нарешті його послання на аркуші стало повним Стоїмо автор та я, а також Муза, акула, вовки й піраньї На двох у нас молоток та у кольті постріл останній Бачить Муза: я не буду боротись, і вбиває автора. Відтоді один стою з молотком, чистий, посеред кривавої бані Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною Акула, вовки й піраньї з Музою знайомі давні По черзі випивають шоти та з'їдають автора мозок Обіймаються, жаліються, що їх ніхто не запрошує Муза б і рада їх здихатись, але вони ті ще сволоти Щось собі шепочуть під носа і не витримують погляду Критики розходяться по бару і всіх поглинають повністю Один я стою з молотком, від страху закляклий У цій темі новачок, що буде далі не знаю Висмоктують усю кров акула, вовки та піраньї Дивляться і на мене, але відчувають, що вже попахує Переглядаються, сміються і в дірку по черзі падають Муза підійде і ласкаво скаже: — Вперше, любчику? — Вперше — відповім я і впаду на коліна заплаканий — Ти бачив, що відбувається, обери своє місце зважено" Я хотів було провалитись у дірку, до читача ближче Але Муза схопила за комір і повернула до барної стійки За годину прийде прибиральниця, залатати паркет і стелю Я буду сидіти з Музою, споглядати у пляшці вічність Поки сам не стану автором і мене не з'їдять критики. Ми кудись летимо на пропановому дирижаблі Хто дасть першу іскру, підірве нас усіх і ми нарешті спочинемо у вічному космосі серед зір, десь між хромосферою та ліпниною
0
0
31
Громадяни
Я зливаю кров у відро І втрачаю свідомість Ніж залишаю в землі Це моя нерухомість Хтось бовкнув про вісь Я впав на точку опори З мене стирчить Арматури совість Мені весело Бачу мультики Рухатися не рухаюсь Рухати рух набридло Трава зелена Земля огидна Вимощу посеред янгола Захлинуся росою з квітами Плювати у стелю важко Коли стеля твоя блакитна Хмари пам'ятають усе Захаркають у відповідь Завалися вже небосхил Тягнеш свою мерзенну повість Я тебе не любив А ти мені тягнеш ролі Хто я такий Щоб грати у власній п'єсі А ви хто такі Що рівняєте мене до себе Я Не беру участі Я Ні пропоную, ні стверджую Я Тінню минаю буденність Я Стою осторонь Я к поет — мертвий
0
0
29
***
І стала ти найкращою з видіннь Примарою, яку так сильно я кохаю. Найбільшим болем серед сотень ран І щастям тим, що в небо підіймає.
0
0
35
Щасття Оленки!
Ось і ранок стало Сонце і стала Оленка коло віконця , стала думати гадати і Коханого чекати а його не не ма алеж я так кохаю я він моє серце і душа завдяки йому я дихаю і живу коли він приходить я щаслива а очі його не можна забути він освітлює мій шлях зараде нього я літаю Олександр, Олександр о яке ім'я то є сила буду жити буду жити і щаслива буду зажди бо у мене є Олександр! Що за день я щаслива буду Олександру я світи я люблю тебе як ніколи Олександр то є доля!!!💓💓💓💓
0
0
45