Listen to me, land rats!
I'm a pirate, my place at sea,
I'm not a servant, a rat, a scum.
Fear the captain's wrath.
On Board my alcohol and gold,
I keep kings at Bay,
Over my head a solid reward,
But who wins? Ha ha ha!
I found captain Hook's treasure.,
Friendship I lead with a blue beard,
I can't be defeated by a common man.
I'm Captain Jack Sparrow!
Я падаю,
Я попіл на твоїх вустах,
Я вільний,
Наче в небі птах.
Я жар,
Сплетіння двох гарячих тіл,
Я сніг,
Я білосніжна заметіль.
Я ніч,
Я небо всипане зірками,
Я тінь,
Що ходить поміж нами.
Я біль,
Я пристрасна самотність,
Я доля,
Я її невідворотність.
يا رفاق البرنامج بالأصل باللغه الروسيه لأن من الواضح ان مطوره روسي
انا الحين بتوجه للحساب الرئيسي بالبرنامج و اطلب منهم يسوون سفراء و بعض التعديلات و اذا ردوا علي اعطيكم اسم الحساب تروحون تطلبون منهم بعد، ممكن يسمعون لنا لأننا كثار
البرنامج لا يدعم التعليقات بين الفقرات
التصويت يكون عالروايه كلها اظن ؟
و اتوقع باقي التفاصيل بسيطه
بالنسبه للواتباد عطوني كم ساعه اخلص واجبات المنزل اللي علي و برجع منها كثير
ايمن كلب ذا مارح يخليني اترك البرنامج و ينتصر هو، زائد ان كثار قالولي كلام خلاني احس بالذنب و منكم اللي قفل حسابه و هالشي حزني جداً
اهم شي اني فضحت السفراء و ايمن عشان الكل يعرف حقيقتهم 😂💕
Взлетить жарптицею в небо,
Серед зірок замерцає...
Якщо душа палає,
Плумья у серці не згасає.
Якщо здається що гасне,
Треба жити ще краще.
Полум'ям не можна у порох перетворити,
Полум'ям цим можно лише душу зігріти.
Можна ще краще палати,
В очах вогонь віддавати.
Полум'я твоє нізащо не погасне
якщо є мрія,
Любов та віра.
Меня сегодня предали;
Такое чувство будто,
Всё с меня сорвали,
Не помню точно, мутно.
Я не забуду никогда,
Этот урок и дружбу,
Что жила́ тогда,
Завершила службу.
Everyone dreams.
They come and go,
To all of a sudden,
To appear.
It makes no sense to keep them,
Like kind of movie.
Every dream is meaningful to people.
To deal with them, can only be a dream catcher.
He catch, disassemble, Packed into the man's head.
Not to say,
That anyone can sleep good
There are not the sleep of peace.
Follow your dreams.
The worst dreams in the minds of each of us.
They force us to rise in the night.
They make us
Feel the fear and cold.
This day has come.
Congratulations to everyone on this beautiful day.
The day will never be forgotten by lovers.
The light of the candle will be lit and will Shine in the Darkness of the night.
I congratulate you on this day,
Let the fire of love never go out.
#TTWC2020
La médaille a deux côtés
La lumière et les Ténèbres,
Et chaque côté est remplacé par l'autre.
Après la défaite, d'être dans un donjon n'est pas si mal.
Vous avez juste besoin de comprendre,
Quel est le sens de tout cela.
Tout était dans mon âme:
La Satisfaction que,
Que tu es la seule créature la plus forte sur Terre,
Etre célibataire toute ma vie, l'amour et l'adoration de beaucoup de gens.
Maintenant ce qui?
Le désespoir et la colère se sont maintenant installés dans mon âme.
Le désespoir que tout est perdu pour moi,
La colère - de ce que les mortels ordinaires ainsi avec moi ont fait.
Les ténèbres se sont installés dans mon âme,
Mais ensuite, tout a changé.
Quelqu'un des profondeurs de la cellule est venu:
"Ne soyez pas en colère,
Je veux dire un mot.»
"Que voulez-vous dire? Ai-je demandé.
"J'ai été regarder vous.
Je vous aime♥c'est incroyable»
Surpris par les mots,
Les ténèbres sont parties et C'est une lumière opportune.
La lumière de l'amour éternel et de la joie.
Je ne suis pas ce que j'ai utilisé pour être.
Je regarde différent de maintenant.
Je te trouverai le propriétaire d'une belle voix.
Vous m'avez aidé à trouver un moyen de sortir de l'obscurité,
Et maintenant, je veux vous trouver.
There are many people live in the world,
Whom you do not know
But suddenly one day He /she become your friend.
Whom you never see
Friendship is like a thing
Which do not require a face
Because it is the connection of heart to heart
Though the friend live far from you
But he / she always lives in your heart.
It is a relationship which is unique in the universe.
Gold also fading ahead friendship
There is not any other relation which is more prominent than friendship
Always ❤❤❤ you friend.
THE END
I wish to fly like a bird,
Under the open sky,
To touch the sun ,
Who creat happiness in the world.
I wish to fly till the infinity ,
To touch the point ,
In which my destination wait for me ,
To welcome me .
I will be fly ,
To achive my success,
By tearing the heart of sky ,
To get my success on the way .
THE END
Була у нього лишень годинка
Поговорити з сином...
Рости, сину, розумним, гідно люби Батьківщину,
Навчайся ти добре, бережи маму,
Я повернуся - повітрям стану,
Стану я небом, ранньою птицею,
Вчись на відмінно , це пригодиться
Будь чесним, сильним, не гудь мене потім
Знай, люблю я вас сильно,
З неба завжди буду я дивитись
Я за тобою, щоб жили багато,
Були здорові, були щасливі,
Живи по совісті, мій рідний сину,
Бережи маму, хай, як захоче,
Не плаче щоночі...Пробач щось
В грудях тріпоче...
Хай народить ще доньку
І буде в тебе вітчим...
Щоб за тебе не соромно було мені , сину...
Батько був чесним, дотримався слова,
Син росте гідним, він молиться Богу
За рідну країну, за маму, за тата...
В житті є щастя багато.
Хтось сказав, що час – цілющі ліки, панацея від всіх на світі бід. "Час – лікує", щоразу ви мені казали, а на справді він ще той убивця з вбивць. Він загоює тяжкі душевні рани – і ніби легшим робиться буття, та скільки душ згубило це безмірне Всесвіту дитя. І як же долі по хребту ламало, і крихти віри знищувало вщент – та цього було йому замало. Час – ненажера, хоча насправді він всього один момент. Скільки сердець було розбито часом – їх неможливо всі підрахувать. Це як безіменні воїни на полі битви, на полі битви, що зветься час. Він владарює в цьому світі, та поза цими межами – він раб. Це ваша справа підкоритися йому чи ні, та знайте: чи двадцять вам, чи дев'яносто – ви всеодно іще живі. Живі – боріться, нехай не зупиня вас час, бо немає горя гіршого у світі, ніж коли хтось скаже: "Вибачте, на жаль, ваш час вже згас".
Je sentais la souffrance, la tristesse et le désespoir arriver sourdement.
Assise, bouleversée, sur le lit, tenant encore la main d'oncle Kern, j'hurlais dans ma tête.
Il était mort.
Mort !
C'est bon, elle arrivait, elle était là, la douleur, le vide au cœur qui suit toujours la mort.
L'impression que tout s'est effondré, tout l'univers.
Papa, maman, oncle Kern...
Qui encore ?
Quelle est la prochaine personne que j'aimais qui mourra ?
Je fis donc ce que j'avais déjà fait lors du décès de mes parents : me protéger.
Je ne pleurais pas.
Mémé
(Éveil dans Selena Les Lunes Jumelles)
Je cours,
Le vent
Soulève
Mes courts
Cheveux
Couleur
De nuit.
L'orage
Gronde
Au loin,
La pluie
Depose
Ses fines
Gouttes froides
Sur moi.
La route
De jais
Défile
Sous ma
Hâte.
Des éclairs
Zèbrent
Le ciel
Si triste,
Caché
Par ces
Nuages
Grouillants.
L'âme
En peine,
Brisée,
Je vais,
Je pars,
Je fuis,
Je cours.
Mémé
The most important thing I learn
Television is the idiotic thing at all
And it is also very bad for children
So never let them it
It is far better still
Don't install the idiotic thing at all
I gain knowledge from every house
From the children who saw T.V
They sit and glare , glare and sit
Until they exhausted by it
It make them mesmerize
By it's episodes of different types
It makes him enslaving
Like a drunkard
It rots their head
And kill the imagination dead
They lose their capacity to new creation
By losing their capacity of imagination.
Only they thought about fantasy and fairyland
No one have other plan
So as far as possible
All the parents let them children
Near the television set
And also better is ,
Not to install the idiotic thing at all .
#TTWC2020
When wondering as lonely as a cloud,
I saw a beautiful flower
I never seen it before
It's colour as whiter than the
Snow upon the mountain
It's branch as red as
The feet of dove
It's beauti hypnotize all
Who look it
It was so beautiful
It swings it head in cool breeze
The other tree compitate with it
I get joy and wonder to look it
THE END
Я падаю,
Я попіл на твоїх вустах,
Я вільний,
Наче в небі птах.
Я жар,
Сплетіння двох гарячих тіл,
Я сніг,
Я білосніжна заметіль.
Я ніч,
Я небо всипане зірками,
Я тінь,
Що ходить поміж нами.
Я біль,
Я пристрасна самотність,
Я доля,
Я її невідворотність.
Моя рідна Батьківщина.
Це місце, де я народився.
Моя прекрасна Україна.
Це місце, де я вчився.
Моя рідна, любляча земля,
Де я ходив босоніж.
Казкова Україна ти моя.
Де я бачив свою першу, дивовижну ніч.
Найсильніша Вітчизна,
Де ми будемо боротися до кінця.
Наймогутніша Отчизна.
Де ми будемо з тобою до останнього дня!!!
Tu sursautes
Tu bats
Tu ralentis
Tu es mon cœur.
Je ris
Je bafouille
Je rougis
A cause de toi.
Il parle
Il sourit
Il me regarde
Et son cœur ?
Bat-il la chamade
quand il croise mon regard ?
Lui serre-t-il la poitrine
quand je lui dis,
Je t'aime ?
Samuel,
I read your play (drama)
I thought Binod will be coming
In which way stone Ahalya waited for Lord Ram's holy foot
I waited for Binod
Samuel,
I became angry with you
Nothing was happening in your play
No one was came
What a irritating wait
Yes we will go now, why not we go
We are waited for Binod
Not only 1 or 2time but also so many times I read this dialogue
I remember only the promise and mistake
What a distance is it!
There is no worth for live
And no courage for death
Probably unlimited repetition and irritating wait is another name of life.
#TTWC2020
THE END
La touche effleurée, un doigt seulement posé,
Et pourtant, le charme d'un son, d'une note soudain éclate.
Mi.
Mi brise le silence et résonne doucement dans la salle si sombre.
Il n'y a personne.
Personne n'est là pour écouter cette mélodie qui commence.
Le pianiste inconnu soupire et tire silencieusement le tabouret.
Le mi se fait de nouveau entendre, mais cette fois brodés d'arpèges, qui semblent s'élancer vers le mi sans jamais l'atteindre.
L'artiste ferme les yeux et se livre tout entier à son œuvre.
Ses émotions descendent dans ses mains, les guidant de leur puissance refoulée, donnant vie à des notes passionnées.
La musique, vibrante, s'élève, et remplit peu à peu la salle, chargeant l'atmosphère d'une tristesse et d'une nostalgie infinies.
Mi, la, mi, mi, fa...
Telles des larmes, elles glissent et s'évanouissent dans les airs.
Mais soudain, comme pris de folie, le musicien se met à plaquer avec une rage désespérée des accords aux consonances bouleversées, qui déchirent la salle de leurs désespoir lancinant.
Et tout aussi soudainement, interrompant le chef d'œuvre, il retire ses doigts, comme brûlé et claque avec colère le couvercle sur le clavier.
Le siège est renversé et le pianiste s'enfuit, abandonnant son cœur brisé sur les touches blanches et noires.