Час
K L I F S
Хтось сказав, що час – цілющі ліки, панацея від всіх на світі бід. "Час – лікує", щоразу ви мені казали, а на справді він ще той убивця з вбивць. Він загоює тяжкі душевні рани – і ніби легшим робиться буття, та скільки душ згубило це безмірне Всесвіту дитя. І як же долі по хребту ламало, і крихти віри знищувало вщент – та цього було йому замало. Час – ненажера, хоча насправді він всього один момент. Скільки сердець було розбито часом – їх неможливо всі підрахувать. Це як безіменні воїни на полі битви, на полі битви, що зветься час. Він владарює в цьому світі, та поза цими межами – він раб. Це ваша справа підкоритися йому чи ні, та знайте: чи двадцять вам, чи дев'яносто – ви всеодно іще живі. Живі – боріться, нехай не зупиня вас час, бо немає горя гіршого у світі, ніж коли хтось скаже: "Вибачте, на жаль, ваш час вже згас".
2018-04-18 17:08:59
25
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
K L I F S
ну, так все задумано😅
Відповісти
2018-04-18 17:11:03
Подобається
Володимир Брама
Оригінально.
Відповісти
2024-05-20 05:11:04
Подобається
Інші вірші поета
розділені.самі. Нехай замовкне вся у світі пресса End. Книга, повість, поема...
Інші поети
Mac67
@Mac67
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1983
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1230