Книга, повість, поема...
Ти моя недописана книга, Що баластом лежить на душі, Що в повітряну буряну днину Розлітається тисячами листків. Ти моя незавершена повість, Напевно, з трагічним кінцем, Яка топить мене, наче повінь, У спекотний, посушливий день. Ти чіясь розпочата поема – Окрилена, юна, до болю жива. Розумію, що ми обоє нічеми, Але картаюсь я досі одна.
2018-04-12 19:35:29
13
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2909
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4410