Новинки
Показано: у цьому місяці, популярні
Фільтри
За датою публікації
Упорядкувати
Від авторів
PRO
Новинки від pro авторів
Скажи "обіймаю"
Скажи "обіймаю" Затиш в серці біль. Втомилася, знаю... Мовчати порадь. Мені так боляче й гірко. Скажи "обіймаю" Скажи, що я сильна. Але я крихка... Лиш тільки скажи мені "обіймаю" Хоч хтось... Лиш скажіть що не марно усе. І серце мов камінь. І голос став тихим. Скажи "обіймаю" Втомилася. Все...
4
0
44
Новинки
Ніби й немає
Ти ніби є, ніби й немає, Повільно в скронях тане час, Майбутнє не передбачає, Усе як є та без прикрас. Тримаєш в тонусі нервовім Свої задавнені думки, Впадуть на простирадла чорні Всі неспростовані чутки. А завтра вже на перших шпальтах - Любові втрачені рядки, Звучати будуть струнним альтом, Та чи дослухаєшся ти? Чи вже набридло до знемоги, А чи уже не до снаги,  Щоденно посилати Богу Ті покаянні молитви? Ти ніби є, ніби й немає, Навмисне провокуєш час, І наче зовсім не тримаєш, І не впускаєш зайвий шанс.
7
2
47
Самотність...
Вона не раз ховала сльози Пекучі сльози в подушках Пережила найгірші грози В самотніх, темних вечорах Вона від всіх ховала сльози Тремтіла лиш на самоті І йшла в чарівний сад- мімози Що збереглися в пам'яті Вона любила чай й самотність І теплі літні вечори В ній вирувала безтурботність І темно- сірі кольори...
7
1
68
...
Я кохала, Ти не знав... Я благала, А ти спав... Я сміялась, Ти кричав... Я - завжди щира, А ти брехав...
6
2
52
Одальна увертюра
Живи, радій, не падай духом, Не плач, а смійся без потреби. Нехай незгоди та халепи, Без сліду просто пропадуть! Живи, і пам'ятай, далéбі, Що краще жити без жалю! Ти не помреш, ти будеш жити, Такі як ти — не помирають, У пам'ять людям проникають, В душі живуть після кончини. І може там десь є той рай, В який ти зринеш, мов комета, Я в пеклі згину, і нехай, Без тебе зникне жить потреба. І хоч разом мені не бути, Й без тебе буду погибать, Як серце б'ється в твоїх грудях, Я буду щастя лиш бажать. Любов що є, вона живе, Мене тримає й знов бентежний. Можливо здався б я, та все ж, Як ти живий, то й я безмежний.
6
0
63
Мовчання ...
І я переконалася із часом Мовчання в відповідь- це точне "ні" Воно гучніше слів, гучніше обіцянок Тому обриваючи зв'язки, я обриваю всі Мовчання в відповідь На кільканадцять повідомлень І скільки ж часу витрачених на дзвінки Вони мовчать, як наче в давнину Їм на війні повідрізали язики... Мовчання- це образа? Можливо з часом я знайду у цьому сенс А зараз я розвіюю в повітрі Співчуття, розпач і біль...
5
0
59
Німий крик душі
Так просто сидіти нікуди не йти, Але важко самому на самоті. Сам на сам, з болем у серці, Нікому нічого не скажеш тоді. Так складно відкритись комусь, Здається, ніхто мене не розуміє. Можливо, я якось не так себе веду? Можливо, ховаю все всередині себе? Боюсь довіряти, не хочу прив'язатись, Так складно знайти людину свою. Я розумію, що життя не безмежне, Але тільки тривожну мить відчуваю свою. Але я не сама, Так, я знаю, що не правду сказала. У цьому складному житті, Без друзів, я б пропала.
5
5
66
Спасіння
Як крапля дощу, що падає вниз, Я також лечу безупинно. Смілива й сильна, кажу я собі, Та знову падаю в прірву. Здіймаюсь над морем надій, Та стрибнути мені не в силу. Я не сама, зі мною є ти, Той, хто дав мені віру. Як вогонь і вода, з тобою ми, Протилежності не поєднані. Про сумісність тут мови немає, Моя душа так гірко страждає. Я так жадала висоти, І кисень все хапала дужче, Поки не прийшов ти, Хмари нависали гуще. Ти лучик сонця біля мене, Хоч темрява живе в мені. Зумів змінити світ печалі, Ти зігріваєш без вагання. Я все ще падаю униз, І чую серця свого бриз. Той бриз веде мене крізь ніч, Зустрілись ми віч на віч. Як крапля дощу, що падає вниз, Я знала би тільки падіння. Та з тобою лечу у височінь, І знову знаходжу спасіння. Вогонь у мені не погасне, Я їду вперед безупинно. Там, де горить завжди світло, І звук тремтіння затихне.
4
2
34
Наснага крику
Моє серце плакало, заливалось сльозами, І раптом небо криваво-червоним стало. Я зупинилась, не змогла далі йти, Люди йшли вперед, а мене з собою не взяли. Моє тіло відчуває втому гірку, Емоції ці близько до серця кладу. Так вибух меланхолії стався в мені, Це відтінки смутку, радості, відчаю і жаги. Вони віддалено лунають у моїй душі, Змивають весь біль, що у серці знайшли. Слова виливаються, як струмки дощові, Під цим небом, що стало домом моїм. А я стою серед прибою, На містку, над морем холодним. Неначе з глибин, відчула я страх німий, Це крик, що відбивається від губ моїх.
4
0
44
Мої/Твої слова
Мої слова - вони в тобі, Твої слова - до мене не дійшли. Мої слова - правду говорять, Твої слова - брехнею мовлять. Мої слова - відлунням звучать, Твої слова - як вітри гудять. Мої слова - як небеса високі, Твої слова - як втрачені ночі. Мої слова - ніжність приносять, Твої слова - таємницю відносять. Мої слова - знають кохання, Твої слова - живуть стражданням. Мої слова - торкаються душі, Твої слова - ховаються від слухачів. Мої слова - живуть для долі, Твої слова - не знають волі.
4
0
38
25 кадр
Ближче Ближче Ближче Хочу до тебе прижатись Наче ми все вище Вище Вище Зжатись до маленької цятки Прикладу до вух ватки бо ти чуєш лише мої фальцети Ми з тобою наче з картини здерті Ми з тобою просто кіно з метафор ніяких крапок, ніяких крапок 25 кадр - не для дітей не для вагітних і літніх людей Тільки для нас обох Ох Ох Ох В темряві так багато зірок Так багато любові в кожному слові... Лю бові Лю бові Ко ха ння Зіт ха ння 25 кадр тільки для нас Наче входимо в транс Ти в мені а я в тобі Ми в пітьмі Наших тіней не злічити не порахувати не взнати не дістати 25 кадр це для мене як для тебе абсент
4
2
45
Розібратись
Твоє кохання моєю забаганкою стало, Я так рятувала себе від страждання. Яке жило в мені споконвіку, І стогнало воно як мелодія скрипки. Моя усмішка привабила тебе, І кохання твоє для мене цвіте. Моя омана гріла тебе, та до бід схиляла, Відкриваю те, що ти від мене ховаєш. Тобі все байдуже, що робитимеш далі? Коли я почну віддалятись якнайдалі. Педалі натискаю, від тебе тікаю, Що ж робити, я тобою граю. Я піду, пробач, я втечу, І більше ніколи не знайдеш. Ні мене, ні сонце, ні місяць яскравий, Будеш знову один життя проживати. Віддай своє серце в руки душі, Які правду, ніжність, кохання твої берегли. А я світ без тебе знайду, Щоб розібратись для чого живу.
4
0
35
Безсмертя
Моє серце назавжди твоє, Живе чи мертве . Чекатиму я на тебе Серед провулок безсмертя. Я залишусь таким навіки, До останньої твоєї миті, Коли серце враз зупинилося І очі твої закрилися. Я знаю, розумію, що час спливає, І з роками сум минає, Та досі тебе в пам'яті тримаю І лиш Бога благаю. Хай буде життя на небі, І богиня моя зійде, Обернись у бік долі, І тоді я побачу тебе. Зворотньої дії немає, І кожного разу питаю: Коли кінець настане, Коли я зможу здолати. Той порив надій і вітрів, Ти кохання моє, я знаю, Та лиш в пам'яті знову тримаю, Я безсмертний серед віків. Але твоє життя закінчилося, І як би хотів змиритися, Та досі серце шалено тремтить, Як згадую, що мене душить. Ти у сні мені являєшся, І так щиро усміхаєшся, Я вічність, а ти надія, І разом ми течія віри.
4
0
45
Крапля надії
Як крапля дощу, що падає вниз, Я також лечу безупинно. Смілива й сильна, кажу я собі, Та знову падаю в прірву. Здіймаюсь над морем надій, Та стрибнути мені не в силу. Я не сама, зі мною є ти, Той, хто дав мені віру. Як вогонь і вода, з тобою ми, Протилежності не поєднані. Про сумісність тут мови немає, Моя душа так гірко страждає. Я так жадала висоти, І кисень все хапала дужче, Поки не прийшов ти, Хмари нависали гуще. Ти лучик сонця біля мене, Хоч темрява живе в мені. Зумів змінити світ печалі, Ти зігріваєш без вагання. Я все ще падаю униз, І чую серця свого бриз. Той бриз веде мене крізь ніч, Зустрілись ми віч на віч. Як крапля дощу, що падає вниз, Я знала би тільки падіння. Та з тобою лечу у височінь, І знову знаходжу спасіння. Вогонь у мені не погасне, Я їду вперед безупинно. Там, де горить завжди світло, І звук тремтіння затихне.
4
1
47
про Неї.
Навіть у нетверезому стані Вона писала вірші, які торкали душу, Били серце на скельця, різали ними руки. Вона не просто наказувала, Вона примушувала. Вона витримувала найгірші тортури й нашу розлуку. Її рік починався з весни, коли сонце вже гріло, А ніч Вона покірно складала до ніг Мистецтву. Коли Їй щось не подобалось, Вона не терпіла. Єдине, чому Вона довіряла — Її люстерце. Її право зміг би порушити тільки Диявол. Потрапити в гості до Неї було неможливо. Вона мала гірше, ніж гострий розум, — уяву. Її сни уміли передбачати виключно щось важливе. Її натхнення не було тактовним чи вчасним. З-під Її шкіри, коли вона хвилювалась, чітко блактитніли вени. Вона, здавалось, не докладала жодних зусиль, щоб бути просто прекрасною. Вона самостійно шукала й вирішувала проблеми. В Її присутності можна було не схиляти голову. Вона була теплом у долонях навіть у найсильніші зливи. Її називали по-різному: Відьмою або Долею. Єдине, чого вона прагнула — стати щасливою. Вона часто плакала, проте Її сльози бачили тільки обрані. Понад усе Вона боялась пташок і густої темряви. Вона вперто в потворних речах шукала естетику і гармонію. Вона була зовсім не сильною, радше — впертою. Вона була ліхтарем з світлячків у безодні страждань. Якщо вже Вона прийшла, то найперше забрала б серце. Найгірше, що вона могла принести з собою — печаль. А мова Її, як і серце, була щедро приправлена перцем.
4
0
38
Кров'яний колір
Червоногарячий колір шпалер у кімнаті, Сонце гаряче на стінах палає вогнем. Місяць холодний людей обіймає, І на шкірі обличчя - опіки залишає. Не знаю чому, але не відчуваю, Як у мене в грудях болить. У тихій душі думки розкриваю, Немає кохання, тільки жаль проникає. Червоний келих вина стоїть на столі, Але моє серце тихо стогне й болить. Спалахи вогню біля мене живуть, Сама із собою тепер сильно горю. В моїй душі туга зростає, В танці зі мною кружляє. Нехай опалює мене цей колір гарячий, Що продовжує з мене знущатись.
4
0
59
Самозакохана
Моє кохання тобі навіки, Ти сам не зміг сказати мені НІ. Я забажала жити в тобі, Так довго, поки не згасну у вогні. Ти зі мною зараз чи ні? Ми разом летимо уві сні. Мені байдуже на прокльони твої, Ти не зміг сказати безодні НІ. Рани до серця прикладаю рукою, Божеволію від кохання, але сама із собою. А ти біжиш від мене швидкою рікою, Я не знаю що робити, тут із тобою. Не хочу, щоб кінець прийшов до мене, Відчуваю як бажання гасне у тебе. О, нехай здійсниться бажання небесне, І твоє кохання до мене воскресне.
4
0
66
У пекельному вогні палає смуток мій
Він там горить, він весь згорає, Але ніяким болем його не здолати. Мов полум'я моє серце стискає, У незгасному вогні проживає. Сильним вогнем він весь горів, Так сильно все тоді палало. А я сиділа у човні, Та здалеку за цим всім спостерігала. Сльози не текли з очей моїх, Була сила вибуху незвичайна. А я просто голосно сміялась, Забуваючи про смуток останній. Поки у воді тонула зрозуміла, Що стала я тоді щаслива. Коли моя душа зникала, На моєму обличчі усмішка грала. Із моїм диханням останнім, Вогонь почав повністю згасати. А я пливу уперед, Поки серце застигає.
4
0
45
Мелодія дощових крапель
Коли дощ паде холодний, У весняний теплий день. Відчуваю душевний спокій, Який приходить з краплями небес. Неначе серця стук у грудях, Скачуть по сухій землі. Кап, кап, кап, Музика так грає. До, Ре, Мі, Вони ніби танцюють на скрипці. Ах ті краплі дощу, Пробуджують спогади важливі. Але коли сонце світити починає, Їх біля мене вже немає. Але разом з цим, Біль самотності зникає.
4
4
54
Скажи "обіймаю"
Скажи "обіймаю" Затиш в серці біль. Втомилася, знаю... Мовчати порадь. Мені так боляче й гірко. Скажи "обіймаю" Скажи, що я сильна. Але я крихка... Лиш тільки скажи мені "обіймаю" Хоч хтось... Лиш скажіть що не марно усе. І серце мов камінь. І голос став тихим. Скажи "обіймаю" Втомилася. Все...
4
0
44
...
А я мрію не проснутись, Не відчувати клятий біль... Десь під деревом згорнутись, Тихо спати на землі... А я мрію не проснутись, Навік бути в світі мрій! Лише раз навік забутись І ніколи не йти в бій...
4
0
15
Хоч грім гримить
Хоч грім гримить, та дощ не йде, Захмарилось моє люстерко. І без бажань, без зайвих кред, У серці тліє щось тихенько. Біда не в тім що без салютів, Живу теперечки то я. Біда у тім, що у тривозі, І спокою мені нема
4
1
55