Новинки

Маска байдужості

Ти думаєш тебе забула Зробила вигляд що не було , Між нами ні тих спогадів ні передбачень Ні безліч фоток ні нічних побачень Не було теплих вечорів , Ні посмішок , букетів квітів Твоїх миттєвих поцілунків та обіймів Ти став як просто теплим вітром Як просто першим моїм світлом , Який залишив слід наївно Чи я любила чи тягнулась за повітрям , Щоб бути хоч комусь потрібна Тепер це вже не так важливо Ми стали просто ще одним сумним коханням не взаємним , Бо не буває як у фільмах , Простих кінців з хорошим змістом Де обидвоє в серці нищать почуття Ховаючись за маскою байдужості позмінно .

210

Улыбка

Полина

Пусть улыбка будет первой в твоём расписании И последней перед глубоким сном. Знай, улыбка -это лучше,чем много знаний Улыбнись и вокруг станет тепло. Пусть чья то улыбка подарит тебе вдохновение, А твоя пусть сияет ещё и ещё.

171

Я не хотів...

П'еро

Я не хотів помирати отак: У темряві. Сам і не сам. Одиноко. Коли навкруги, де не кинути око, Цвіте лише жалібно мак. Я не хотів згасати умом: Помалу. Дуріти. Від втоми конати, Дивитись на світ через жалості ґрати, І в темряву впасти притьмом. Я не хотів летіти у низ: Проклято. Глибоко. Зболілий навіки, Як крила обірвуть у любої Ніки, В черговій із психіки криз. Я не хотів... Та зникаю тепер: У ніч. У безодню. В мирськії глибини. Немає в мені ні життя, ні людини. Так ранок із сонцем умер.

---

Анна Вишневська

Небесна блакить, засохлі дерева, Ніхто їм не дав із криниці води. Стоять, наче пам’ять забута й німева, І тіні лягають на голі сади. Шепоче той вітер, що віє із поля, Дзюркоче вода у німім джерелі. Іде неквапливо утомлена чапля, Ховаючи крила в вечірній імлі. А небо спускає проміння прозоре, Немов обіцянку дощу і весни. І навіть дерева, що втратили силу, Чекають краплини живої води.

125

Ти дивишся на Колобка.

ЕЛА Троянська

Ти дивишся як скаче і тікає Колобок. Тобі одразу сумно й смішно. І те, що ти один - іще не вирок. Не виправдати думок грішних. Поближче - твердий сухий хліб. Всі булочки - лише за гроші. І тягнеш руки ти до Колобка. Бо він м'який й такий хороший... А в колобка сховали гострий ніж. Мотузку, свічку і кресало... Все для життя і виживання. Смарагди й золото (чимало). Й ти дивишся як скаче і стрибає Колобок. Його життя таке чарівне. Що хочеться зробити іще крок. Торкнутись ще до Чуда дивного...

136

Чоловіче тіло

ЕЛА Троянська

Мені, як вченому (такі вже справи) Дісталось тіло чоловіка (і не для забави). Я вивчити його хотіла. Але утримати щось не зуміла. Мені, як вченому (низький уклін!) Попався навіть вірменин Накачаний і ревнивий він. Швидко-тікаючий громадянин... Мені як вченому (так-так, тихіше...) Потрапив на очі один айтішник... Та гроші рахував він іще швидше... ніж.. І повернувся до колишньої! Мені, як дівчині, прийшов, як сон Красивий і могутній золотий Дракон... Він - Наймудріший!!!! Для мене Закон! В кохання захопив полон... Мені як вченому (шість місяців полинуть) Легко так говорить за декілька хвилин. Дракон антропоморфний, не сховать личину Ношу під серцем я його Дитину... (23.04.2019 р. Переклад 2025 р. Бережіть своїх рідних !!!)

152

А что,если..

Полина

А что,если я скажу, Что каждый твой день неповторим? А что,если вся наша жизнь- Лишь отрезок от бесконечности? А что,если мы с тобой Будем вместе целую вечность? А что,если я скажу, Что очень сильно тебя люблю? Мой милый друг,ты со мной? Вперёд!Покорять шар земной!

142

Буде лагідний дощ

П'еро

Буде лагідний дощ, буде запах землі, Буде літ ластівок від зорі до зорі; Буде квакання жаб у вечірніх ставках, І білий цвіт слив у весняних садках; І малинівки вбрані у пір'я вогню На дроті свистітимуть новому дню; І ніхто не згадає війни, ні один, Спогад цей віднесе в далину часу плин. Не помітить ні дерево, ані пташина, Якщо зникне з землі кожна в світі людина; І весна повстрічавши світання нове, Не помітить, що людство уже не живе. Переклад з оригіналу: "There Will Come Soft Rains" - wrote by Sara Teasdale

154

Вдохновение

Полина

К "осень" добавлю "дождь" и получу "вдохновение". Лучшее впереди-скину любые сомнения! И мое настроенье-писать,жить Так,чтобы уровень восхищения Поднимался с годами,чтоб в каждом мгновении Мне не пришлось искать. Пусть сама жизнь создаёт вдохновение (а я спать,сон чудесный пора встречать)

147

Вічність для кохання

Аліса Боняр

Я хочу бути Вічністю твоєю! Я хочу крила Фенікса й веселку Тобі до ніг, у жертву піднести... Моя любове! Сяй же, моя мила! Кохана, Вічність нас помилує Та перетворить Сад Великих Мук На Втіху Ранньої Роси

213

Пусть

Полина

Если веришь-пусть расскажут твои слова, Если знаешь-пусть подтвердят твои глаза. Если ценишь-то пусть это будут твои дела, Если любишь-пусть скажут наши сердца И... пускай мы с тобою в них на века.

184

Очі

Ksenia Agafonova

В очах я бачу всіх чортів, Що танцювали свій танок У лісі тих очей твоїх, Що вбивають всю любов Ти небезпека ти вогонь ти прірва В яку падаю знов і знов.

Чари обіймів

ЕЛА Троянська

В той час, коли обійме тебе хлопець Й руками теплими схопив Закон спрацює найпідступний - Кохання відчуватимеш приплив. Він також буде дуже вдячний Тремтіння бачачи твоє Любовним струмом сильно вражений, Він люто буде берегти Своє. Хоч фізик він, гуманітарій, В обіймах - магія казкова! І хоч герой він легендарний Закон завжди елементарний - Кохання є тоталітарним. Частіше обіймайтеся, панове! (16.08.2018р. Переклад 2025 рік. Навіть не пам'ятаю, як написала цей вірш:) :)

Нам без романтики не можна

ЕЛА Троянська

Коханий, пташки щебетали, Коли уже лягали спати. Не пам'ятаю де вже ковдру подівали... Пом'яте ліжко... Ось усі витрати... Мені романтика потрібна - Тобі - це чергова пригода... Коли руками вздовж торкався - Знову отримав нагороду.... Та вранці вся - у твоїх квітах А голос знову ніжний й повний ласки... Невже лиш так, і тільки так... Ціна цієї казки??? ( 20.04.2019р. Переклад 2025рік. Емм... Любов переможе все. Мабуть, що так.)

Дурненька

ЕЛА Троянська

Радію... Новому дню, Соняшнику у вазі, Твоїм скупим рядкам, Незграбності мами. Щирості сестри, Доброті брата. Музиці друга, Вітру... Він зачинив вікно... Тебе не чути давно... Це і засмучує, Що звеш "дурненька", Що не розумієш. Не бачиш. Коли розгублена, Коли зленька. Для тебе завжди буду Милою Пухнастою Булочкою. А ти будеш ранити і називати "дурочкою". (22.07.2018р Переклад 2025 рік. Бережіть своїх рідних)

Тримай себе в своїх обіймах

Аліса Боняр

Тримай себе в своїх обіймах, Нехай тобі завжди болить. Моя любов і моя мить дають тобі твоє життя. Ти зберігаєш своє "Я". Це божевілля! Божевілля це життя...

Ô mon joli garçon

ʏaʏa

Ô mon joli garçon Pourquoi es-tu si loin de moi ? Je sens encore sur mon menton Le doux toucher de tes doigts Ma peau me brûle, il fait trop chaud Et aussitôt, il fait trop froid Je coule doucement au fond de l'eau À chaque fois que je pense à toi Ô mon joli garçon Quand me reviendras-tu ? Quand pourrais-je entendre le son De ta belle voix qui me tue ?

Сповідь

Vl D

Моя сповідь проста, наче ніч зміняє день. Мене полонив диявол у чоловічому тілі. Щасливий роман став пасткою для моєї свободи. Він зламав мою волю й полонив мене, роздробив, як м’ясник свою здобич. Розпочнемо ми сповідь зі спокуси, яку він мені подарував, спокусаючи своїм смаком аб’юзу в його руках: «Вкуси мене своїми вустами, впиваючись у мою горлянку, немов ти хижак на полюванні. Вбий у мені цю притерну прив’язку до тебе, розлучаючи моє серце із розумом. Зв’яжи мої руки за спину, стягуючи кожен м’яз на тілі. Завдай мені болю, немов ти мій особистий сталкер у тіні. Залиш свої мітки на тілі, зроби мене своєю полонянкою, зламавши моє життя по ночах». Зламай мої крила, Володарю мій! Збери мої сили у банку бажань, поклади її в темний куток страху в комоді. Переламай бажання до життя, прикуй до ліжка холодними кайданами. Став мене на коліна щоночі, щодня. Змушуй мене молитись на тебе, кажучи, що ти мій Володар життя! Переломи моє серце навпіл, промовивши мене своєю рабинею. Спопеляй в мені цю притерну прив’язку. Души, впивайся своїми кігтями у мою душу. Пристав до моєї скроні та вистрели з рушниці, вибиваючи з мене кохання, яке бачила в минулому. Володій мною, мій Господар! Катуй і вбивай мене щодня. Насолоджуйся цим процесом, розтягуй смак перемоги наді мною. Заполучай мої крики звірячі, наповнюючи кров’ю чашу, смакуючи її що вечора. Катуй кістки, що тріщать до втрати свідомості. Я вже покірна. Я вже пуста. Моєї волі не стало давно, як і гордості, що розчавлена тобою. Ти розтоптав їх усіх, як осіннє листя під ногами. Відбиток твоїх чоботів назавжди залишить слід на моєму обличчі, наче ті рани, що ти наніс на тіло моє. Моє тіло зломлене, покірне твоїй волі назавжди. Я — той раб під дверима господаря. Ти спалив моє життя до тла. Ти згубив мою душу повільно, немов як люди вбивають планету. Ніхто не почує мій голос — тільки ти насолоджуєшся моїм криком у тьмі. Ти згубив мене всю. Мій особистий, Темний, Гордливий, Кат.

Остання відпустка.

ЕЛА Троянська

Ось незабаром день такий наступить І хтось щось точно переступить. Один – рубіж. Інший – поріг. І сотні, тисячі доріг відкриє світ нам безкінечний. А той, хто легкий і безпечний, В ньому загубиться... А я... Пишу всі ці оце слова на рубежі тих днів, коли поїду. Коли ще можу спати до обіду, Коли летить душа моя На крилах радості. І я Востаннє так відпочиваю, свободу в грудях видихаю ..... Вперед же рухатися, друзі та сім'я!!! (11,02,2018р. Переклад 2025р.)

Торкатися тебе мені так важко... (або ж розмови у місті весни)

ЕЛА Троянська

Торкатися тебе мені так важко... . І чому я млію? ?? Ну, що ж ти робиш, я не зрозумію... Навіщо хочу тебе ніби з'їсти і вкусити? Й, сховавши від людей, любити і любити... Чи може, винна пізняя весна... А може, п'яних вишень аромат. Мій стрій порушений, закінчилась війна. Я - Ніжністю ураженний солдат!!!! ( 19.04.2018р. Переклад 2025р. ) Тут маю доречним навести сам текст 2018р. Він більш оригінальний і фактично є копією розмови двох закоханих у місті весни, коли все навколо квітне. Отже: "- Мне тяжело тебя касаться. . - Почему? ?? - Ну что ты делаешь со мной, я не пойму. Зачем хочу тебя я будто поглотить? И, спрятав от других, любить-любить-любить... Быть может виновата поздняя весна... А может пьяных вишен аромат. Мой строй нарушен, кончилась война. Я - побежденный Нежностью солдат!!!!"

не знаю, чому

Анна Рейвен

поїздки люблю та не знаю чому? завжди почуваюсь я, ніби тону і тоді я зриваюсь в якусь далину де я так почуваюсь, ніби лечу. там ніхто мене не знає ніхто нічого не чекає, я все залишаю позаду. а потім вертаюсь. вертаюсь до того важкого буття, де рани щодня волають - спинись! пройди цей шлях до кінця! крізь призму усіх клятих мрій! крізь сльози, відчай та біль! все горе лиши і воно хай горить! хай палає й згорає до тла. бо доля твоя геть не така.