Новинки

Фальшиві друзі

Коли ви втрачаєте фальшивих друзів, Ви зовсім нічого не втрачаєте. Лише розбиваються маски ілюзій, А правду нарешті приймаєте. Хто просто був поруч — піде без вагання, Де вигода згасне — розвіється дим. Та щирі серця, попри випробування, Ніколи вони не залишать твій дім. Не бійтесь втрачати усіх, хто не щирий. Не кожен, хто поруч, душею рідня. Бо краще іти по життю із єдиним, Ніж фальш і брехню ковтати щодня. Нехай відлипає усе випадкове, Щоб місце для щирості в серці було. Бо дружба — не просто якесь модне слово, А світло, що душу крізь бурі вело.

Краса

Ашаннiя

Краса живе не на обличчі, Краса в душі, краса в очах. Для Вас це може і не звично, Краса в серйозніших речах. Не в ідеальних, рівних рисах, Не в модних брендах чи словах, А в щирім серці, чистих вчинках, У незрадливих почуттях. Краса — коли у темну днину Ти світло іншому несеш, Коли підтримуєш людину Й не беручи ти віддаєш. Краса — це вірність і довіра, Це сила бути не таким, Як світ, що маски одягає, А залишатися ясним.

Коли творчість не має меж

Ашаннiя

Коли творчість не має меж, Не існує високих веж. Всі приховані цілі і мрії Здійсняються в різних подіях. Бо натхнення не знає стін, Не кориться законам змін. Воно крила душі розправляє І до світла її підіймає. Там, де серце говорить без слів, Народжується щирий спів. І з маленької світлої миті Можуть Всесвіти бути відкриті. Не бійся творити й світити, Крізь негоду вперед летіти. Адже той, хто душею палає, Навіть зорі вночі вмикає.

Любий воїне

Ашаннiя

Любий воїне, ти послухай, Я скажу все, що є на серці. Коли рветься душа, а надії — нуль, Вихід, повір, знайдеться. Коли темрява тисне на плечі, І здається — світанку не буде, Пам'ятай: навіть довгі вежі Не спиняють усіх, хто любить. Ти не сам, так не думай, не треба, Хоч мовчання буває гучніше. Є молитви, що линуть до неба, І любов, що за кулі сильніша. Десь далеко на тебе чекають Ті, для кого ти — цілий всесвіт. Їхня віра тебе обіймає, Навіть там, де свистять ракети. Тож тримайся. За кроком — до ранку. За світанком приходить весна. І допоки ще б'ється серце, Не згасає надії струна.

Танцюй

Ашаннiя

Потанцюй під музику мою, Вона в тобі моїм теплом лунає. І це тепло в чарівності дощу Голосом душі знов оживає... Нехай у ритмі ніжних тих мелодій Розтане все, що болем обпекло. Хай кожен крок веде тебе до волі, Де серце зцілить поранене крило. Танцюй, допоки ніч не стане світлом, Допоки злива вщент не змиє сумний слід. І вмить любов торкнеться тебе вітром І проведе крізь темряву у світ.

Якби можливо було душі малювати

Ашаннiя

Якби можливо було душі малювати, Твоя була б з усіх найкрасивіша, Була б яскрава, тепла, радісна, крилата, Бо сміхом розбивала б грішну тишу. На полотні — світанки кольорові, Де сонце вчиться лагідно світити, І квіти, що від щастя випадково Схотіли у твоїх долонях жити. Там небеса були б такі безкраї, Щоб мріям не ставало тісно в серці, А вітер, що дороги обирає, Співав би про любов у кожній весні. І навіть в час, коли на серці хмарно, Коли тривога стукає у груди, Твоя душа світилася б так гарно, Щоб віри не втрачали інші люди. Нам на землі так пощастило тебе знати Такою теплою і доброю людиною. Якби можливо було душі малювати — Твоя душа була б найкращою картиною.

Моя поезія не для всіх

Ашаннiя

Моя поезія не для всіх Її секрет не усі пізнають. Вона для тих, хто крізь сум і сміх Живе душею, а не минає. Для тих, хто в тиші почує біль, У слові — сповідь, у римі — крила, Хто не боїться торкнутись мрій, Які життя колись надломило. Моя поезія — не прикраса, І не рядки для чужих очей. В ній — мої ночі, тривоги й часом Вогонь нездійснених ще речей. В раптом серце і відгукнеться На кожен тихий, живий мотив — Тоді, можливо, воно торкнеться Моїх несказаних почуттів.

Може вийдеш за мене?

Ашаннiя

- Може вийдеш? - Та ні, не вийду. - Я серйозно! - А я вже ні 😂. - Ти за шлюб, А я за зміну. Ти на небі, А я на землі.

ПАЛАЄМО у війні

Ашаннiя

Ми палаємо у війні і не знаємо, що судилось. Скільки тих нам залишилось днів? Може 2, може 5 вродилось... Та тримаємо небо плечем, Щоб не впало воно на дитину. І крізь попіл, крізь біль, течію Ми шепочем: «Живи, Україно». А у кожному серці — війна, І тривога, що рве до нестями, Та не зможе зламати вона Те, що виросло разом із нами. Не чекаєм від долі дива — Хоч би ранок прийшов не останній, Щоб над полем, де плаче журба Знов зійшло наше сонце жадане.

Во́рони

Ашаннiя

Щоб у душу твою не плюнули — Її треба тримати замкненою, Бо ті, з дзьобами злими, во́рони Душу зорають й кинуть зраненою. Їм би біль відшукати схований І припасти до ран радісно, Щоб та мрія твоя врятована Не злетіла над їх безжалістю. Ти не кожному вір всміханню, Бо у фальші цей люд застряг. Для таких - всі чужі страждання Лише привід для власних розваг. Бережи у собі добро, Негатив ти з себе витрушуй, Захистить знов і знов тепло Навіть замкнену світлу душу.

Без тебе усе не так

Ашаннiя

Без тебе усе не так... І холодно, і самотньо. Годинник карбує такт, А спогад летить в безодню. І кава втрачає смак, І ранок блідий, мов стіни. Чекаю найменший знак, Щоб вирватись із руїни. Ти - життя мого водограй,, Мій промінь у сірій імлі. Будь ласочка, не зникай, Мій всесвіте на землі.

Дівчина-Мова

Ашаннiя

Колись дуже давно, Коли люд знав лише тільки жести, Народилось воно - Диво з див, що нам зміг світ принести. Народилася та, Котру мовою всі називали І не схожа вона На усіх, з ким життя проживала. Вона мала талант, В слово звуки швиденько складала, Всім у світі речам Вона назви так вдало давала І жила в самоті, Бо її чомусь всі уникали, Навіть рідні батьки Кепкували, хвалили замало. Було сумно тоді, Але дівчина справу робила І на жести лише Говорила словами красиво. Ішов час і зросла Дівчинонька, а мова із нею, Розквітала вона, Бо була тепер мовою тею. Зажили всі слова Навіть в реченнях, навіть піснями. Так раділа душа, Бо усі говорили словами. І дорослі також, Через сумнів, зневіру і спрагу, Приєднались до всіх. Тепер люд спілкувався віршами. Саме так почалось, Саме так народилася мова. Своя в кожних устах Задзвеніла, мов пісня ранкова. Нею плакали всі, Нею вперше в коханні зізнались, Нею в темні часи За свободу народи здіймались. Нею мати дитя Колисковою ніжно вкривала, Нею правда свята Крізь століття безстрашно лунала. І хоч час проминав, І мінялися долі та люди, Мову кожен, хто мав, Ніс у серці крізь бурі усюди. Бо допоки живе Хоч одне незабутнєє слово, Доти світ не згаса, Доти вічно співатиме мова. Зережімо її — не зі страху, не через закони. Бо втрачаючи мову, втрачаємо власні долоні, Що тримали колись нашу пам'ять, коріння і крила. Адже мова... вона нас людьми на землі народила.

Грандіозне

Ашаннiя

Перед тим, як з тобою станеться щось грандіозне, Руйнуватись почне навколо усе-усе. Не сприймай ці події так болісно і серйозно, Не лякайся. Це доля успіх тобі несе. Зайве все відлетить, мов листя в осінньому вітрі, Все чуже відійде, не лишивши по собі слід. Ти побачиш: крізь темряву сходять світанки привітні, І народиться там, вже новий, окрилений світ.

Найкращий твій друг

Ашаннiя

Найкращий твій друг — це ти, Не зрадить заради інших. Крізь бурі, зливи й сніги Не загубить своїх близьких. Найкращий твій друг - ти сам, Як ніколи знов віриш у себе. Без брехні, недовіри і драм! І ніхто тобі більш не треба. А коли гроза загримить, Життя раптом здасться хмурим: Найкращий твій друг — це ти, Залишайся для себе другом.

Якщо ти себе загубив

Ашаннiя

Якщо ти себе загубив, Не сумуй, а слухай уважно. Світ не раз тебе вже втомив, Та надія жива й досяжна. Зупинись хоч на мить в тиші, Де свідомість говорить із серцем І крила свої не знищуй, Бо відкриють вони мрії дверці. Не шукай себе в інших очах, Не порівнюй душу з чужими. Ти сильніший за власний страх, Бо народжений був святими. І якщо стане важко знов, Десь загубиться віра в дорозі, Пам'ятай: починається все Із любові до себе в тривозі.

Королева драми

Ашаннiя

Не називайте драмою мій шлях — Він просто серцем прожитий до краю. Не нашвидку живу я, наче птах, А кожен день яскраво проживаю. І королева драми - це не роль! Це мій талант, це карма, нагорода. Я з нот і сліз складаю свій пароль, Що відкриває людям шлях до Бога. Мій кожен вірш — мов сповідь без прикрас, А кожна пісня — це не звук, а крила. Я проживаю драми повсякчас, Інакше я б ніколи не творила. Я не боюся темряви куліс, Бо саме там народжується світло. Де хтось побачить тільки море сліз — Знайду знов риму, серце щоб зігріла. І хай говорять: "Знов занадто все..." Не всім збагнути цей вогонь в мені, Я посміхнусь у відповідь, адже Не всім далось - літати на землі. Я — Королева не чиїхсь сердець, А тих емоцій, що живуть без маски. Бо хто не вмів страждати, як боєць, Той не напише і рядка про щастя. Нехай життя зміняє декорації, А я себе ніколи не зміню. Допоки є в віршах моїх ця грація, Своєї пісні я не зупиню.

жити

bandagemaniac

не перебивай тишину вона так хотіла слова забудь про зайву глибину я знаю про що йде мова вип'ємо в тебе кави забувши про деталі не запитуй "як там справи" знаєш же, я шукаю моралі забудь про мене, забудь про ночі проплакані сльози неменучі я так хочу жити, так хочу бути не сповна розуму ці люди бігають нервовими дахами не спроможні літати з нами забудь про мене, забудь про певне я так хочу жити сам без тебе кава залишила гіркоту у горлі стало надто сухо навіть як лило всю суботу в нашому підїзді глухо я чув хтось попрощався та мене там не було коли знову закохався зрозумів що це було тупо 16.5.2026

Когда мир молчит

Полина

Километры нелепых фраз Заковали нас в сети опять. Правды жизни хотим избежать, Но при этом — не исчезать. Вверх и вниз, влево, вправо качаясь, Жизнь бежит к тебе вновь, "обнимаясь". То скрываясь за сотнями масок, То пытаясь тебя отыскать. Но когда на исходе дня.. Ты садишься в свою тишину, Я прошу — лишь взгляни на меня. Я не стану тянуть ко дну. Милый друг, я же вижу насквозь Всю ту тьму, что скрыта внутри. Если больно — не бойся молчать, Я останусь с тобой до зари. Лишь сгорая однажды дотла, Когда сердце устало болит, Начинаешь ценить до конца Тех, кто рядом, когда мир молчит.. В мире полном тревог и лести, Где вопросов не меньше жести, То, что важно сейчас и дальше- Нам любить,продолжать любить.

Grand Finale

The Memories Keeper

It's the way we moving the way we living the way we breathin' what's we're up to who we want to be to what people, what places where are we heading to? yo, i meetcha toworrow and maybe I live tomorrow so meet me in the graveyard, gotta tell a story a story of life, a story of love a tragedy, a comedy or whatever your mind's up to cry or laugh, smile or grudge you gonna choose gonna live or gonna die choose your way choose your path choose your fuckin' final Grand Finale

чужі закони

bandagemaniac

сидим на холоді, навколо клопоти це наш вибір які ми оберемо сторони не йду за вітром, і навіть цим літом сквозняк блукає мовчки моїм світом та мені не страшно, хоча це лячно коли стіни без жалю тиснуть мрачно чому взагалі тобі потрібно битись хоч би люди стали менше злитись цінуй своїх рідних, знаю! ти ще памятаєш рідну браму? якого біса ти ще не вдома? спробуй доберись туди без лома ти чужий нам тут чи там а де я не похуй вам? тільки доливаєте у вогонь і в мене все більше безсонь та яке тобі діло відвали! даже не знаєш як мене звати так, власні гріхи мене не вразять тож не суй голову куди не влазить! свято ховається, вітер ламається ліс від заздрістних шумів тихо хитається в товпі не звично живо, хоч граю криво слова розгулують по вулиці правдиво здіймається крик, бо знов хтось зник моє серце не чіпляє я до такого звик! винищувати інщий народ таке може придумати тіки урод знаю що ми типу всі незламні та ніхто не згадує порухи безжальні і як щоночі сон покидає як тіки наступний знайомий вмирає я знову у школі на коридорі не знайду собі місця, отакої! нікоми з них ця біль не знайома хоча це не дивно— вони удома тільки не руш моїх стін ламких ти не знаєш життя по законам чужих!

ностальгія

bandagemaniac

я не хочу жити в бігах також не хочу як на ножах мені б трохи миру і тепла і зацвіте моя весна но бурі надто гучні в степах вони осідають на моїх плечах якщо й думав шо це мине жаль, но воно все більше гниє я ще помню був в мене друг щоліта разом, сміх лунав навкруг та дорога вмить закрилась мені лишила його самого десь у дворі хоч час крізь пальці стікав все ще хочу щоб він знав я про тебе не забуваю братішка попри те шо між нами інтрижка я скоро вернусь додому і ми разом, погуляєм по рідному району ти просто трохи зачекай, не втрачяй надію колись можливо я ще в щастя повірю 28.5.2026