Новинки
Показано: у цьому місяці, популярні
Фільтри
За датою публікації
Упорядкувати
Від авторів
PRO
Новинки від pro авторів
І знов...
І знов море... І знов я відчуваю, що люблю. Ті хвилі, те світло, що проходило крізь воду. Море... Я скучила. Мені болить. Дай знов мені почути твій голос. Мені так потрібно це сьогодні. І завтра... Моє море... Було б ти людиною я б вік тебе любила. Твої хвилі. Твій спокій. Твій голос. Мені так боляче. Відкрий свої обійми. Мені так боляче. Я так сумую...
4
2
107
Чуєш, живи
Серця стук. Я чую тебе. Ти стоїш за стіною. Я відчуваю як шалено б'ється твоє серце. Чуєш, борися! Ні за що не опускай руки. Життя - це біль. Але ти живи попри все. Чуєш, живи. Нехай твоє серце б'ється в надії. Чуєш, живи. Бо мені так важко, Чути як там за стіною б'ється твоє серце. Стіна в кілометри. Моря, океани. Чуєш, живи. Віддай часу біль. Віддай те що тебе гнітило. Чуєш, живи. Ти дуже важливий. Своє серце сховай. Твої рани болючі. Ти дуже важливий для себе Послухай....
6
2
113
Море
Моє серце частково належить тобі. У звуках хвиль я засинала. Немає тепла. Лиш холодна блакить. Та море безкрайне... Мені тебе мало. Ненавиджу себе. Ненавиджу тебе. Ти мій не частково. На десять відсотків. Коли засинала відчула на мить Що я нарешті тебе забувала... Ти море. Ти море. Бурхливе таке. Тебе не кохала. Тебе я любила. Себе ненавиджу. Але лиш на мить. Коли зрозуміла - себе зруйнувала. (вірш натхненний спогадами)
3
0
96
Новинки
Тріолет 40
Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать, Світання разом зустрічать... Я хочу, дуже сильно хочу Устами спраглими вивчать Красу незаймно дівочу, Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать... Тобі я леготом шепочу, Слова ті піснею звучать, Жаркими хвилями біжать... Тобі я леготом шепочу, І піснь не буде та стихать... Тобі я вічність приурочу... Я хочу, дуже сильно хочу Тебе з обіймів не пускать...
11
5
82
Витвір
Я фарисей, але я також митар Я каюсь, але потім знов грішу. З любов'ю Бог створив мене як витвір, А я обрала темряву страшну. Я блудний син – до Бога повертаюсь, Коли в житті трапляється біда. В сльозах, в молитві Господеві каюсь, І відчуваю – він мене чекав. Я маю сотні тисяч прототипів, Які я бачу в Біблії Творця. І Юда, той що зрадив Бога-Сина, Через гріхи так зраджую і я. Але тепер я є Закхей, той митар, Що був низьким, але Отця любив. Я маю теж бажання з Богом жити, Господь мене як витвір свій створив.
9
2
22
Ти чуєш мелодію?
Давно не бачила тебе щасливим.. Давно не хочу я здаватися милою.. Ти чуєш мелодію скрипу? Це твої кайданки ворушать вітер Солодкії сни твоєї печалі.. Ти здався мені пророком смерті.. Залюбки поворушу я твоїми нервами Хочу забути свої сліди на піску.. Рахуй,що їх немає..що це сон Я прокинусь а ти ще там :)
9
0
160
Сонет 39
Ізранена ридма ридає Україна, А чортів син ще хоче Неньку додушить, Бо, бачте, депутатська жаба вже заїла, Мовляв, Їй ще недовго залишилось жить... На Березі Лазурнім ждуть готелі, вілла, В швейцарськім банку хаймарс з золота блищить... Не смійте пхати носа до чужого діла, - Раніше віку можете в сирій спочить. Кричить: "Я син Вкраїни!", а душа Каїна, Будуй хоч лаври, та гріхів не замолить... Своє не гріє - в жилах кров тече зміїна, І хижу суть руном овечим не прикрить... Той син, - у кого серце полум'ям горить, І той вогонь ніщо не в силі загасить...
8
2
43
Сон
Крізь патерни гірких емоцій Крізь крик і смуток у душі, Іде до дна побитий флот мій, Руйнуючи приємності рушій. Крізь біль, крізь сльози на лиці Ступаю в світ гіркий із слова, Що ніжно вирізає на руці: "Кохаю" - то невідома мова...
9
0
57
Подяка
Що може бути гірше за подяку, Подяку Богу за усе добро, Коли на серці біль, бо відчуваєш, Що ти не гідна милості Його ? Пекельний біль, що мучить мою душу За що мені велична ця любов? Творець мені приносить знов дарунок, А я як Юда зраджую його. І кожен гріх як камінь знов на плечі, Ця важкість віддаляє від Творця. Та повертаюсь – відчуваю легкість, Найкраще в світі – в домі у Отця . Моя подяка хай лунає гімном, Мої слов нехай почує Бог. Отець Небесний, ми всі просто діти, Яких Твоя виховує любов.
8
6
98
Ти знаєш я хвилююсь лише за тебе
Ти знаєш я хвилююсь лише за тебе.. Мені не потрібен ніхто як ти.. Я просто збирала первоцвітне каміння.. Й намалась у ньому бачити тебе.. Ти заполонив всю мою душу собою.. Я не жалію про цю миттєву іскру у житті.. Ти ніби впав і дався мені із небес.. А я просто вирвалась із під коріння полону стихій.. Ти мій найдорожчим цвіт на світі Я про тебе готова складати вірші.. Дарувати радість тепло.. Веселку дістати я здатна тобі.. Ти просто душу грієш мою як найщиріше тепло!❤️‍🔥
7
2
54
музика чи література.
Слова не горять у вогні і у воді не тонуть. Їх не приглушити гарячим дотиком. І навіть якщо їх душити, вони не замовкнуть. Вони не мають надії, як і останнього подиху. Усе, що всередині слів, — це сліпі торкання. Жодних обмежень і марно втрачених років. Усе, що є в автора, — битва без сподівання; Усе, що є в читача, — уявний спокій. Об'єднання тих і інших — умовне братство, А в ньому — вічні бої за карикатури. Те, що цікавить шлунок, — ситість чи чванство; Те, що цікавить серце, — музика чи література. Щось отримує перші місця, несучи нагороди. Щось здається і відступає вперто. Щось зазнає втрат, попри, рятує народи, Бо, як і слово, свідомо не може вмерти.
7
0
99
те, що нарешті минулося.
Біле сяйво минулих спогадів, Бруківка повз твою вулицю, Сотні здивованих поглядів І те, що нарешті минулося. Мальований змій на зап'ясті, Сушені квіти і вечір. Це звалося дивним щастям І здавалось тоді доречним. Сад нездійснених мрій і планів, Марні зустрічі і надії, Червоні, як кров, троянди, Запалені сонцем тіні, Квиток на останній потяг, Обійми й нечесне «до завтра»... Болючий огидний спогад, І, наостанок, зрада.
7
2
99
Німий вірш
Німою кіптявою диму Повзли по вулиці сліди, Здирали ніжну діадему Ті психопати ізгори. Тупою силою кохання Засліплюють усі кутки, Заліз у всі душі-кармани, Щоб віднайти усі латки
6
0
108
Я зламаю твої кайдани
Настане час..пройде..минуть роки страждань твоїх в заперті. Ти почнеш благати - Відпусти! Я зламаю твої кайдани.. Зроблю тебе вільним від них.. Тебе не болітимуть руки.. Й обличчя не буде сумним.. Ти станеш веселим і водночас злим.. Немов тихий шелест пройдеться по моєму тілу.. Отямлюсь я закута й зв'язана.. Я не хотіла твоїх страждань.. Пробач мене.Прости мені жаль..
6
0
94
Чуєш, живи
Серця стук. Я чую тебе. Ти стоїш за стіною. Я відчуваю як шалено б'ється твоє серце. Чуєш, борися! Ні за що не опускай руки. Життя - це біль. Але ти живи попри все. Чуєш, живи. Нехай твоє серце б'ється в надії. Чуєш, живи. Бо мені так важко, Чути як там за стіною б'ється твоє серце. Стіна в кілометри. Моря, океани. Чуєш, живи. Віддай часу біль. Віддай те що тебе гнітило. Чуєш, живи. Ти дуже важливий. Своє серце сховай. Твої рани болючі. Ти дуже важливий для себе Послухай....
6
2
113
Сирена
Різкий звук. Я більш не хочу дихати... Моє серце наче крихкий камінь. Я наче вогонь, що поглинає все. Вбиває те що любило. Сирена. Біль. Я не хочу так жити. Мені так важко вдихати повітря. Я хочу боротися. Довго... Вже другий рік темрява Вже другий рік не сплю Чекаю поки небо впаде. Я хочу жити. І знов сирена. І молюся. Сиджу на підлозі. Обіймаю коліна Мені не страшно. Серце вмерло. Але так важко дихати
6
1
120
..Кров..
Холоне кров і стигне в жилах.. Ти мій маяк солодких душ.. Я люблю пробувати твій смак.. Не забувай мене я твій страх.. Я багато знаю про тебе..про душу твою.. Ти тікай куди подалі,бо нпздожену. Я так вип'ю кров усю твою! Вона така..я її так люблю.. Ти такий смішний.. надієшся на пощаду. Я не забуду твоїх снів.. Увійду у них завжди.. Ти просто такий милий.. Сподіваєшся на розраду :)
6
0
81
Не замовкай,ще трошки поспівай!
Не замовкай, ще трошки поспівай! У тиші лише пісня поміж нами... Твій голос – заборонений мій рай... Як описати радість цю словами? «Красива пісня!» – все що я скажу. Погодишся зі мною ледве чутно... Миттєвість цю у серці збережу, З тобою кожна мить – то незабутня...
6
0
65
.
Одеса живе своїм життям і досі, Проте ніколи не пустувала так сильно. Прірву невиконаних кросів Змиває чергова хвиля. Я вмиваю обличчя і готую собі вечерю, Усвідомлюючи, що зараз інші часи. Спогад, підвішений в етері, Що нікуди не може дійти, Досі десь тут, ще й іноді підіймає галас. Це велике горе забрати в тебе присутність. Коли виходимо із підвалу, Як з кокону, страшно скрутно. Але ми вже сильні травмою, доба довела – Продовжую жити, бо лише так не згину. Всі на своїх ногах, Всі все розуміють. Це не заклик мучитись, це щирі слова. Я ж бо знаю, нас обох вбиває тиша, І мені безмежно шкода, Що стільки було без тебе..
5
1
96
Ти наче сонце, що осяяло мій день...
Ти наче сонце, що осяяло мій день, Хоч лиш на мить промінням доторкнулось... Й душі так світло і так тепло від натхнень, Твоєю посмішкою місто усміхнулось. Всьому радію, поки вулицею йду... Нехай дивуються навколо люди! Для них я – дивна, бо усміхнена іду... Для них ця радість загадкою буде... У неї ж корені до подиву прості – Зустрілася з тобою я сьогодні. Мабуть, це ти весну прикликав, саме ти! Тому й весна в душі така природня. 01.03.2024
5
2
81
ЕМІГРАЦІЯ (з нагоди 24-го лютого)
Пройшов тиждень, не знаю, що є божа кара: Паром за кордон чортзна-де і куди; Близькі, не в новинах, але у підвалах; Чи том Достоєвського місце йме в багажі. В столиці Святослава, але в іншому світі, Вчимо уроки паломницьким кроком Вимушені зміни все ж вирішують безвихідь: Я пишу вам рядки, а не строки. Малий в десять все поводиться на п'ять, Я мимоволі дорослішаю до батька. Мама відчуває страх, Мама просто почувається безхатьком. В кожного своя реакція, Кожен по-своєму справляється. Я живу в ліжку випромінюю сум З семи місяців, на початку це було назавжди. Нове життя, поки новини не принесуть... Не принесуть. Так і не почув дзвону з башти. * Ніколи не подорожував. Ми ескапісти, який туризм? Не по фінансам, не по зубам. Втім навчання, музеї, моря, міста Перекривають думскролінг. Волонтерський потяг, Серед пострілів в ноги По карті пригає gps кролик. Романтична лавиця у річки, Загадковий північний ліс, Наш дім на холмі (*дім*, бо звичка), Купа цікавих одмінних рис На чужині ідентичність рятує розум. Перечікую дощ, щоб купити буряк. На святі екзотики якось так Українці приготують борщ. Це вивчена і переплавлена карма, У Румунії дізнався про Україну найбільше. Надалі історично однакові ярма, Ти точно здогадуєшся, що в тиші Колишній малорос плаче за Майдан. Співає наші пісні, рве душу. Не пійде звісно в храм, Але виправить помилки, котрі мусить.
5
0
131
Тьма серед густих лісів
Густі ліси..пливе день.. Ти гуляєш не помічаєш тьми.. Ти б так хотів втекти звідси.. Тобі духу не вистачає поплисти.. Збудувати з будь-чого човен.. І втекти від мене..від моєї тьми.. Солодка музика що лунає у вухах.. Ти її слухаєш милозвучно розслаблений.. Не очікуєш нападу! У моїх словах немає ні краплини магії Ти сам собі це в думку замислив.. Почав цінувати мене..прославляти Як тінь твоїх надій Ти станеш пасткою моїх страждань Я знищу тебе одним ударом грому..!
5
0
121
Смертник
Смерть - це повсякденний супутник, Він разом з тобою проживає. Смерть - це особистий стерв'ятник, Спокійний, розмірений, але вночі не літає. Гадаю, що ти - так само як я, Віриш у те, що це небуття. Допоможе забути твоє каяття, Яке словами забирає життя. Смерть - це друг особливий, Він не покине навіть у гніві. Смерть - це коханий залежний, Який не залишить навіть в могилі. Вже не гадаєш, а довіряєш, Тільки правду у словах вбачаєш. Маніпуляції не відчуваєш, Смертником стала - життям жахаєш.
5
2
146
І знов...
І знов море... І знов я відчуваю, що люблю. Ті хвилі, те світло, що проходило крізь воду. Море... Я скучила. Мені болить. Дай знов мені почути твій голос. Мені так потрібно це сьогодні. І завтра... Моє море... Було б ти людиною я б вік тебе любила. Твої хвилі. Твій спокій. Твій голос. Мені так боляче. Відкрий свої обійми. Мені так боляче. Я так сумую...
4
2
107