Новинки

Олег Шаула

— I hear something It's coming from below — I think you've become mad — Almost as if something is moving below us Act a little peculiar, and- *** Я вже звик його забути, а воно все в позу мітить. Швидкоплинне, каламутне, і це треба розуміти, ти подія, епізод. Не профан і не нездара, втім закусаний у чварах. Не сміши мене, оплот андеграунду і підпалу землі. Ти не попіл, ти пил на моїх чоботах, що валиться з рядків. Так і залишишся ніким, спогадом, фотороботом. Виповза на всіх гаркати з переляку. Гарнюне, зорі – прозаїки. У нашій вежі, хіба що, ти ґніт для спалаху. Дякуй за стиль, дозволяю тобі пропасти. Ми збудуємо царство, цей шлях не буде простим. *** — and you're an outsider Perhaps you've always been mad

Олег Шаула

Я знаю, ти би зруйнував свій світ, щоб не змінятись. Я знаю, ти не можеш захиститись від мене, і викликаєш тільки жалість. Ти захмелений і коли тверезий. Хоч за стільки років чогось досяг, леле, кожен наступний місяць як антитеза. За своє самодурство ти не заслуговуєш навіть на кпини. Я хочу наповнити чергу густо, яка мовчки на тебе харкне. Не дується знову дитина? Не ображається від поем? В тобі все хороше напівгниле, і залишається тільки брехати. Ти того навіть не вартий, але якщо ми встанемо з кулаками я не хочу, щоб хтось з нас вижив. Я повторю. Якщо натрапить коса на камінь, чиясь душа точно стане хижа. Знай, я хочу забрати в фіналі твою.

Олег Шаула

Сліпий світанком у очах. Безперестанку себе втрачати, коли кожен навколо шлях відчувається як початок. Починається як нічого, проповзає крізь вибух сліпо. На дорозі каміння свого вдосталь є на ефект Едіпа: хоч зустрів і хвилину слави, сумніваюсь, як переконував всіх, бо кожен, що нахлинув, провал самовиконуваний. Поставив перекору війни цей маніфест: стати з собою чесним. Хто ж знав, що самодіалог мені тепер опиниться найважчим тестом. Вже подякував собі минулому: Мене надихає, скільки можеш ти. Разом стільки здобули, але не знаю, чи я зможу продовжити. Правда, вдячний за життя мрії, ти дав мені все, що я так хотів. Боже, пробач мої непостійні дії. Втім, коли з емоцій лишилась лиш млявість, коли дійсність дає під дих, я звик постійно повертатись сюди. Тут вже пустують наші споруди, і я знову кресало для себе сам. Скажи, ким би не наважилась бути, чи ти сумувала по тим часам? Чи надихаєшся мною зараз? Скільки пішло за ці роки. Мої тексти - це все, що про них зосталось, з тих пір, як я сів на баркас широкий. Знаю, знаю, я тільки все починаю, але цю ношу я ніс завжди. Хоч на відміну від мене ви побачили край, все одно я бажаю вам всім щасти.

111

Тріолет 41

Микола Мотрюк

"Прости м'я, Господи, прости!" - Вола закоренілий грішник - "Як муки адськії знести.?! Прости м'я, Господи, прости! Додолу притиска хрести... Я гірш ніж митар, ніж грабіжник... Прости м'я, Господи, прости!" - Вола закоренілий грішник... "До мене, Спасе, загости... Я не дотепник, не насмішник... Дозволь Тобі розповісти... До мене, Спасе, загости... Мене від крові захисти: Перегорів мій запобіжник... Всевишній Боже, м'я прости... Тебе блага найбільший грішник..."

До Свята Благовіщення Пресвятої Богородиці

Вікторія Тодавчич

До юної Діви прийшов раптом Янгол Це було дві тисячі років тому. Подія для нас ця не просто є Святом, Господня й людська – дві природи в одну. Заручена була за Йосифа Діва, Щоб старець її чистоту зберігав. " Ти є Благодатна! І радуйся! Вічно З тобою Господь! Що тебе і обрав". Марія в цю мить про це думати стала, Що це привітання для неї несе. "Не бійся Маріє! Це все означає, Що ласку від Бога ти маєш, й тепер Зачнеш в лоні Сина, й назвеш Іісусом ", Розказував Янгол тій Діві тоді. "Він Сином Всевишнього Господа буде, Й престол від Давида отримає Він". "Над Якова домом Царем він навіки, І царству його ж бо не буде кінця". Прослухавши все запитала Марія: " Як буде все це, бо без мужа є я". І Янгол Славетний тоді відповів їй, Що Дух, що від Бога її осінить. Смиренно погодилась юна та Діва, І цим врятувала весь світ у цю мить. Цей день ми радіймо! Прийшло бо Спасіння, І збувся закладений Богом Завіт – Від Діви, невинної, лона насіння – Родився Ісус, що все зло переміг.

105

Вільна Україна

Ашанія

Сьогодні бачила я сон, в якому знов була щаслива, був вільний світ і вільне небо, і наша вільна Україна цвіли ясніючі степи і сонце серце моє гріло, і я така, немов птахи, летіла, бо зцілились крила. Тепер все було, як колись: В Дніпрі купалася малеча, В лісах тварини завелись, Ніхто не думає про втечу. Запахла зорана земля Життям, свободою, коханням і це моя земля, моя, В ній спрага духу поєднання. Мов наші пращури говорять "'Єднайтесь, Ви - одна родина. В родині кожного боронять, Й батько доньку, й мати сина. В своїх дітей карбуйте мир, Живіть Ви гідно в Україні. Нехай веде Вас поводир, Ваш Бог і вільна Батьківщина". Відео: https://youtu.be/lVto63giw7s?si=YSkl33lb3DGQjwBZ

Я безсила проти меча

Роузі Рей

Я безсила проти меча Я іскрюсь холодним вітром Забуваю далечінь свого життя Я шукаю в тобі іскристість Ти мені потрібен і знов.. Я долаю цей шлях Мене заносить у вирій небувалих часів Ти пригорни мене крилом.. Я ж просто хочу побути на самоті.. Забери мене янгол,до світанку Дай мені пару земних крил..

...

просто веселка

А мої очі так рясно, цвітуть, Їх було полито сльозами... Ці квіти так довго ростуть, Мабуть, не буду їх зривати... Кругозір мій було закрито, Не бачу я ні радості, ні зла... Почуття пелюстками болю вбито, Я в апатії, я знову сама...

Я є серед тіней

Роузі Рей

Я звусь ніяк..у мене немає імені. Я знаметита із роду невдах Моє життя немов ця чорна стрічка Я не хочу бути нею..пробач.. Я є серед тіней - твоїх Не шукай мене у своїх.. Ти шукай усюди себе Мене немає без тебе.. Моє життя дуже схоже на апарат Раз поламався,а другий купили.. Я просто - ніщо я з ніщо взята..

125

Читай.

Сніданок з Едемом

Я починаю день стандартно з кави Вживаю нікотин і починаю робити справи. Здавалося б все просто і немає ніякої проблеми, Але вони появляються з часом все частіше І дилема в тому чи закінчити все швидше, Чи розтягнути задоволення, можливо стати досвідченішим? Я борюсь наче з самим самою але це не шизофренія, Скоріше я банально втомлений, Зараз аби поговорити з повією, А не ця пародія 3д порностудії, Хочеться все більше любові і менше тіла І ось я знову прокинувся, Пʼю каву і все по старому, Це зводить мене з розуму, розумієш? Дійсно вдячний тобі за виділений час, Я покладу касу на тумбочку і попрощаємся.

Холодно..морозно..

Роузі Рей

Холодно..морозно..падаю в безодню В небуття своїх снів Ти мій кривавий меч.. Викликаєш мене на двобій Мені ак спекотно в раз у раз стає Я скулю як та собака за господарем своїм.. Мені не треба каяття Не треба рук твоїх холодних..морозних.. Правду я в собі ношу Вона важка.. Безталанна,й для усіх легка Але для мене вона важить тони Немає важливішої ноти..!

122

20 (Сама)

Серафім

На п'ятки наступають 20 років. Відмучалась, а може прожила? Тут кожен рік минає як за два. І ось мені нарешті 40 років. Прийшла весна і квітнуть тут тюльпани, А на душі лиш стогін та журба, Яких я так ховаю крадькома. Перекриваю всі свої я крани. З надією, любов'ю і життям. Лишаю лиш холодний відчай. І тільки ходжу як розумний слідчий По попелу. З моїм же забуттям: Сміюся перед матір'ю та й годі. Сміюся перед батьком - край свободі. Сміюся перед світом. Тут - тюрма, А за стіною тільки пустота, Що дихає у мені у скроні. Ламаються і кришаться долоні. Я тут одна. Я тут одна. Сама.

115

...

просто веселка

Закриваються всі двері, Відкривається душа... Я сміюся десь на скелі, Там не видно майбуття. Я стою і плачу у безумстві, Та відлунням пролітає сміх! Всі мої думки - безглузді, Бо не прийме їх клятий світ...

Мовчання Міражів

Роузі Рей

Я печу мечем холодним.. Мої руки криваві у склі усі.. Мене врятуєш лише ти.. Лише душа твоя.. Мовчання міражів Хмарами,хмарами сипало скрізь Я опал мовчання долей Не поверну зі стежки вентай.. Ти мій великий внутрішній світ Ти для мене скована печаль.. Ти моє вітрило.. Мій океан..

Океан

Сандрін Iрріель

У твóї очі страшно зазирати, В них всесвіт загубив свою межу... А я – дивачка... Бо посміла покохати, І тéбе потай в серці бережу. Говорять, дивний ти безмежно І оминають мовчки глибину... А я – дивачка... Зовсім вже необережна – Не повз я пропливаю, а тону... І байдуже, що води заглибокі, І те, що ти – далекий мов зоря... Ти – шторму хвилі... Ти і штилю ніжний спокій. Ти – океан. Ти глибший за моря.

Ти чуєш тунелевий сміх

Роузі Рей

Твої слова - як відлуння Ти просто той хто смішить Станеш проти пекла ночі Просто встанеш й підеш з мечем Ти залишеш мене сам на сам А я ж просто з тобою пішла Я нічого не вмію в цій буденності В цих шляхах не зрозумілих Я просто одна така не вміла Я чую тунелевий сміх Прокляття - переповнює всю душу Всю кров огортає дим А я таки й не квітуча Й зосталась бути одним.

Без приводу

Марі Жаго

Вона перестала писати вірші То часу нема, то дощів... Вона незаводить душевних розмов, Бо більше не вірить в кіношну любов.

за

Антон Шаталов

Ти не помреш, ти будеш жити, Такі як ти — не помирають, У пам'ять людям проникають, В душі живуть після кончини. І може там десь є той рай, В який ти зринеш, мов комета, Я в пеклі згину, і нехай, Без тебе зникне жить потреба.

116

Звезды

Алина

Когда тебе будет подчас одиноко, Взгляни на небо, там сотни звезд, И хоть, бывает, грустно немного, Я их тоже вижу, твой дорогой гость. Я приду к тебе сквозь расстояния, Сквозь все сугробы и ветра. Я тоже вижу звезд сплетания, Поэтому я пройду все до конца. Ну и что, что мы в разных местах, Ведь луна и звезды у нас одни, Они светятся ярко в наших глазах, Зажигая все потухшие вокруг огни.

Чорнило

П'еро

І хлюпало в пляшці чорнило, І сонце ласкаво світило, І день підносився у вись, І серце казало змирись. І сльози стікали стражденні Закутані в думи буденні. Знов день утікав в небуття, А з ним утікало життя.

Так

П'еро

Так в самоті життя болить. Так в самоті душа ридає. Так вмерти хочу кожну мить. Так боляче, коли немає... Коли затріпотить нарешті світ? Коли душа зустріне другу душу? Про знак прошу і про отвіт - Та болем вдовольнитися лиш мушу...

110

Ми навіть і не розмовляли...

Сандрін Iрріель

Ми навіть і не розмовляли, Ти просто поряд був, сидів... У залі музика лунала, А в моїх грудях – серця спів... Душа, німа від тріпотіння, Злетіла в невагому вись... І не боялася падіння, Як ноти залом понеслись... Бо музика – то мова серця, У ній немає зайвих слів... І сум на радість обернеться, Немов прихід в пустелю злив... Ти був так поряд... І здавалось, Немає в світі вже тривог... На мить плече плеча торкалось, Як я зраділа, знав лиш Бог... Так випадково, ненароком Так ненавмисно, мимохіть... І от із кожним твоїм кроком Розтанула чарівна мить... О ні, вона не розчинилась! Вона залишиться в мені. У вірші спогадом лишилась Чарівна мить, немов у сні...

Темна душа

Роузі Рей

Твій погляд Твій жаль Охололи печаль Я лиш планую Мрію заснути А ти йтимеш Куди захочеш Темная душа моя Від неї погляд згаса Я так пробую все на дотик Мені не потрібен рій із бджіл Сама тебе знищу очима Поглядом Своїми словами пустими На вітрі я горю з шелестом

...

Роузі Рей

Твої покарання Мої бажання Я так не дочита Читаю книгу до дійма Ти мій сон Попри,що біжиш з тунелю Я в ньому й без тебе.. Я заблукала Не змогла знайти вихід Ти дай мені силу доплисти Я просто хочу піти Ти впусти мене..