Блог
Всі
Думки вголос
Життя коротке...
Тобі - лиш двадцять п'ять.
Такий сміливий -
В своїй ти справі інженер.
В селі ти міг збирати сливи,
Але збираєш інше ти тепер...
За їжею - за кілька кілометрів
Ти маєш обережно йти.
Що ж дивного - коли не стерпів
І пташку хижу
Вирішив збити.
Але такая злая доля -
Не стало пальчиків ледь-ледь.
Лікарня (днів на десять)
І знов воля!
Хто ж знав, що тут побачиш смерть...
Невмілі пальці слабо гнуться -
А тут потрібен хист і такт.
Он, чуєш, хлопці знизу десь сміються.
І кажуть, що такий мастак...
Та свіжі рани дали знати
Про себе болем... підвели...
Останній звук - це звук гранатів...
А далі - кола попливли...
І рине вже душа на небо,
А тіло - з хлопцями ще днів п'ять-шість...
І знаєш вже - робити як не треба.
Але ніхто вже їм не розповість....
Життя таке коротке... й я тебе не знаю...
Але історія твоя хоч так живе...
А то весь блог - в "Коханні" і "Кохаю"...
І від рожевих поні хтось реве...
На небі
Точно хтось очікує тебе...
Думки вголос
Розставання - вимушене
І не стану я чекати.
Знов в обійми сильні пригорнусь.
Раз, два, три...
У Королеви
не пусті палати...
Та чому тебе я втратити
Боюсь?...
Хтось так близько,
Хтось багато має грошей...
Хтось красивий (як і ти).
Але тільки ти - такий хороший
І єднаєш всі мої світи...
Певно, янголи дали тобі терпіння,
Щоб приймати мою демонічну
Суть...
Не чекаю я уже спасіння -
За такі гріхи за мною все ж
Прийдуть...
І прийде за гріх така
Розплата...
Я чекаю її (не скажу, що не боюсь).
Розставання вимушене -
буду все ж чекати,
Коли знов в твої обійми
Повернусь...
Думки вголос
Щодня...
Рожевий капучіно
Ти випивав щодня.
І знав, що ти мужчина,
Що вабить так меня.
Із кавою - коньяк,
Обіди, як побачення...
Мої візити аж ніяк
Не мали зовсім значення...
А , може, ні -
У тебе - сила волі,
Щоразу зупинять
мене...
В безумстві пристрасті -
Така вже доля...
Для нас - життя-буття
Сумне...
Рожевий колір - досі в серці
У синій папці - спогадів статут...
Рожевий капучіно, певно,
був отруйним
І якось поєднав нас тут...
Вірші
Всі
Сині очі
В полоні безглуздих безсонних ночей,
Де усмішка дуже лукава,
Тону у безодні тих синіх очей -
Яскравих очей скандинава...
По тілу долоня блукає сама
Рельєфи так м'язів цікаві
А очі - неначе морозна зима -
З теплом літа дуже яскравим...
Той жар, що палає, огорне сповна
І тісно придавить в перину.
І ці самі очі побачить війна,
Вони ж побачать дитину.
В полоні болючім, між сотень ночей,
Де блискавки, рани і лава,
Потону у сльозах без милих очей
Без синіх очей скандинава...
0
0
15
Іграшка
Іграшка.
На кілька днів.
Красива лялька...
І доступна.
Для втіхи тіла...
Зрозумій:
Ця пустота -
Для тебе згуба.
Писати й набирати текст всі вміють.
Тату поблідне і спливе.
А ті, хто в захваті від тебе мліють,
Вже завтра тіло знайдуть, і нове.
Волосся
висмикне дружина.
Обличчя перекосить
Від гріхів.
І, навіть,
Ті твої коліна (й міжкоління)
Не вилікують...
І немає слів...
Тож дівчинка,
(і не моя)
Така розпуста
Підходить більше для старих п()вій.
Читай книжок побільше,
Златоуста.
І про хороше тільки мрій...
1
0
17
Альфа
Там, де струмочки у горах шумлять
І не змовкає де арфа.
Там Чудо родиться раз в десять років
Це називають Альфа...
Право на дівчину борють давно -
Той, хто сильніш - переможе.
Довге те дійство й дивне воно
Розум і серце тривожать.
Сіра, як мишка, тиха, як ніч...
Погляд - лякливої лані...
Нащо лаштують таку буйну січ
Красені-парубки зрання?
І щоб судити суворий двобій
Також покличуть "гендальфа".
Дівчина - привід... Причина ж така -
Треба дізнатись, хто Альфа...
1
0
107
