Русалка і Святий

ЕЛА Троянська

(18+)
Давно це було: В лісі темнім Зустрілись дві прості Душі. Життя було таким буремним Ці двоє ж Милувались У тиші... Він був Святим, Вона - Магічна. Кохання - це для них був гріх. Вона сміялась тихо, істерично. Для нього наставляти - краще інших втіх. Червоне плаття і звабливая людина Раптово стала серед них. Як гром небесний: Є у них дитина! Святий згрішив, Плотських вкусив утіх... Оскаженіла бідная Русалка І в лісі наламала дров... І довго дрова ті ламала, Аж поки ти до нас прийшов. І поки вірить тобі дуже, Довіру збережи, мій Любий друже... Я ж що змогла, те і зробила, І допомоги прошу, Милий... Бо хвора тема, що літає Де вже можна і не можна: Це Зрада... В її серці лють палає.. Бережи нас, Боже...

2026-04-14 21:31:28

Інші вірші поета

Сині очі Мій гріх Буду Сонцем. Роки

Інші поети

Ms. Nothing

@ms_nothing

Маргарита Чаленко

@marharyta

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1572

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

3039