Ruslana
@rock_ksolana
✏Не розум від книг, а книги від розуму створились.✏
Вірші Всі
Каміння
Широкі ріки, води глибокі, Течуть наші дні, вже не видно дороги. Шлях розбитий, каміння та ями, Не знаєш знову як звідси тікати. Лиш чуєш думки, Що в Дніпро всі стікають. Течуть, течуть, Та й спокою не знають. Стріляй, стріляй. Лиш цільсь точніше, І не побачиш ти картини жахливіше. Життя вже не має, Не дихає тіло, Нікому немає до цього діла. "Смерть - це не страшно" Невже це скаже вам кожний? Дурня! Життя хоче текти, як нестримна ріка. Нажаль, зупинило каміння Дива.
3
0
834
Сміття
Так важко дихати тепер, Коли в житті лиш сморід. І ти, як в озері химер, Гадаєш, що давно помер. Довкола сотні слів Такі пусті та кожному знайомі. Вони як зграя злих орлів. Тебе ніхто не пожалів. Сидиш в юрбі, але на самоті. Розбитий птах в журбі, Бо люди всі кругом не ті. Їх почуття давно німі. А ти все тонеш вниз, На дно вічно самотнє, У море грішних сліз. Прощай, мій тихий мис. Життя сучасне це лише сміття, В якому ти розбита чаша: Пуста, без краплі співчуття, Лиш доля гіркості і сум'яття. Століття за століттям, Краще не бува. Це лиш життя, Що стало як сміття.
8
0
1392
Сум на душі
Пожовкле листя падає додолу, І квіти вже зав'яли на вікні. Мабуть, ніколи не вернутися мені додому, Лиш спогади линуть в думки сумні. І тяжко на душі стає, коли згадаєш, Коли повернешся у миті золоті. І розумієш що цього уже не маєш, Сидиш один у цілковитій пустоті. Що серце опустіло, що душа. Не хочеться боротися і за гроша, Лиш у думках своїх сидіти, Допоки час не прийде посивіти. Невже настала ця пора, Коли не маєш навіть сил для сна? І чом так тяжко стало жити, Я так старалась знову не тужити. В такі моменти починаєш шкодувати, Чому ти так і не навчивсь літати. А якби зміг той полетів туди, Де щастя лине до гори. А вітер все зрива пожовкле листя, Несе його невідомо куди. Забрав з собою моє щастя. О вітере, і мене з собою забери!
11
0
1235