Вогонь і Гроза: Гімн незламності
Я не хочу бути злою, в почуттях своїх німою. Я — людина,і на цьому має бути все сказано. Не зламаєш, не зігнеш, бо в мені вогонь палає. Я — людина, це мій гімн, що крізь простір лунає. Не сховаюсь я в тіні, не віддам своїх ідей. Я борюся, я живу, і життя — це мій трофей. Нехай світ суворий буде, хай кінчається відлік, Я стоятиму незламно, кожен бій — це мій виклик. Світ великий, світ жорстокий, та у ньому є моє місце. Я не здамся, не впаду, буду йти крізь все, як міць. Хай зігнуть мене вітри, хай стискає холод злий, Я стоятиму, як скеля, кожен день — це мій бій. Кожен крок — це перемога, кожен погляд — то вогонь, Я наважуся на більше, буду йти вперед крізь сон. Мій голос — то зброя, що ламає всі стіни, Я — людина, і це слово має силу незмінну. Я не втрачу свою волю, не зламаєш мене вщент, Бо в серці моїм правда, і вона — мій аргумент. Кожна рана — то урок, кожен біль — це моя сила, Я пройду крізь бурю, бо не зламать вам мої крила. Слідами стеляться дороги, пісня вітру — моя мова, Я піднімусь на вершини, де ніколи не була дорога. У кожній бурі знайду спокій, в кожній тіні — світло знов, Я життя своє малюю, а не просто йду крізь сон.
2025-01-03 23:02:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2348
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2457