Сміття

Ruslana

Так важко дихати тепер, Коли в житті лиш сморід. І ти, як в озері химер, Гадаєш, що давно помер. Довкола сотні слів Такі пусті та кожному знайомі. Вони як зграя злих орлів. Тебе ніхто не пожалів. Сидиш в юрбі, але на самоті. Розбитий птах в журбі, Бо люди всі кругом не ті. Їх почуття давно німі. А ти все тонеш вниз, На дно вічно самотнє, У море грішних сліз. Прощай, мій тихий мис. Життя сучасне це лише сміття, В якому ти розбита чаша: Пуста, без краплі співчуття, Лиш доля гіркості і сум'яття. Століття за століттям, Краще не бува. Це лиш життя, Що стало як сміття.

2017-12-22 12:40:50

Інші вірші поета

Досить Маячня Самотня дурня Каміння

Інші поети

Natlyindaeyo

@drewbarry23

АНАСТАСІЯ ДЕМ'ЯНЧУК

@NASTYA_087

Vvasabi Sova

@vvasabi_sova

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2384

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1597