Монохром

Ruslana

Одягайся кожен день, як на свято, Ніхто й не помітить смутку у душі твоїй. Нехай слова в них линуть водоспадом, А ти купайся у солодких компліментах змій. Нехай вони вірять щоразу завзято, Яка ти чарівна, прекрасна особа. Хай до кісток їх пронизує люта озноба, А ти розквітай, як троянда, бо це того варто. Вони поглинають тебе голодними очима, Вони пускають слину за твоїми плечима. Краса твоя — в цьому причина, А що на серці твоєму, скажи? У моїй голові лиш дощ гучно тріпоче, У серці грім безжалісно гуркоче. Самотньо на душі, пелюстки опадають, Вони зсередини мене вбивають. І паніка судинний тиск зриває, Ваш погляд, наче яд, у душу проникає. Я насолоджуюся цим моментом... Невже цього хотів від мене ти почути? Я наковталася твоєї отрути. Але нехай залишиться це моїм секретом. Я не хотіла стати твоїм компліментом — Лиш одягнулася, як на свято. У суспільстві нашому це вже занадто. Якщо ти хочеш врятуватися від поглядів, Будь як монохромний фотоархів, Щоб оминути їх поверхневих оглядів. Тони в цій сірій масі, стань таким, як вони, Сховавши свої, хай навіть малі, біди в глибині. Нехай усі мої емоції загубляться в танці, Де кроки ніжні, і кожен рух має значення.

2025-01-03 22:47:55

Інші вірші поета

Сум на душі Вогонь і Гроза: Гімн незламності Сміття Самотня дурня

Інші поети

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Princess Girl

@Princess_life

Josephine schultz

@josephine_schultz

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

2126

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2891