Самотня дурня
Я відкриваю очі, навколо — лиш тиша,
Сподіваюсь почути хоча б якийсь крок.
Знову сама я залишилась,
Сумно, та звикла вже до цих мук.
Сама одягнусь, причешусь.
Їсти знайду, розігрію.
Як завжди, я чимось займусь,
Нудьгу свою розвію.
Я виросла такою,
А не народилась.
Самотня я завжди була,
В мені дитина помирала.
Хто це? Хто це? Невже я?
Ховалась я за деревом, у шафі,
Аби частиною не стати всіх цих жахів.
Щасливою я була...
Подумати глибше, так не скажеш.
Сама не знаю, ким була,
Тепер уже навіть і не знайдеш
Ту відповідь на всі питання, що чекала.
А може, й душі ти і не мала?
Слів просто так ти не вгадаєш,
Того, що було, вже не маєш.
Невже?
А як же вся ця дурня,
Що заснути не дає,
Вбиває щодня?
2025-01-03 22:55:39
1
0