Улыбка
Полина
Пусть улыбка будет первой в твоём расписании И последней перед глубоким сном. Знай, улыбка -это лучше,чем много знаний Улыбнись и вокруг станет тепло. Пусть чья то улыбка подарит тебе вдохновение, А твоя пусть сияет ещё и ещё.
2025-09-15 16:06:56
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
The Memories Keeper
Хороший стишок. На самом деле бывают моменты, когда не хочется ничего: ни улыбки, ни эмоций.... в такие моменты не хватает человека, который примет тебя таким, какой ты есть: грустным, депрессивным, не в ресурсе. В итоге приходиться каждый раз снова самому с этим справляться
Відповісти
2025-09-17 00:57:36
1
Інші вірші поета
Птицей Это всё весна Эстетика К нам приближается весна
Інші поети
Soft kiri
@Kiribaku_Addict
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4604
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12232