Блог
Всі
Їм, їм і ще раз їм
Думки вголос, Потрібна допомога, Особисте
Помітила за собою звичку їсти, якщо немає, що робити.
Прокинулась - їм;
Дивлюсь серіал - їм;
Задумалась про сенс буття - їм;
Дихаю - їм;
І зараз їм зефір з горіховою пастою і бутербродами не тому, що голодна чи смачно, а тому що нудно.
Скиньте, будаска, молитву від ожиріння ✨
Знову студент
Цікаве, Різне, Особисте
Я вже так сильно чекаю початок навчального року у @akademialm, як ніби мені свого геморою з навчанням в університеті не вистачає(передаю повітряний поцілунок кафедрі молекулярної біології).
Дітки, готуємось, це має бути щось цікаве ✨✨✨
6
57
Привселюдно вибачаюсь/прошу вибачення
Думки вголос, Різне, Питання
Перечитувала написане мною раніше і, матінко, ледь не вмерла від сорому. Ви б знали, як ж мені стидно через кожну допущену помилку у написанні, за кожен пропущений розділовий знак і не відокремлений зворот. Сиджу і сама тут потію, як проститутка в церкві (іф ю ноу вот ай мін).
Кладучи руку на серце, привселюдно прошу вибачення за всі мої протупні і очепятки (про манеру написання я вже навіть мовчу), бо читати таке, напевно, все ж не дуже приємно.
Надіюсь, я ж не одна займаюсь періодичним сенсово-пунктуаційно-граматичним самокопанням?
Книги
Всі
Вірші
Всі
Я
Я не поет і не прозаїк,
Я не талант і не митець,
Я така середньостатистична,
Що навіть сама собі і не взірець.
Я не епіграф й не пролог,
Я не основа сюжету твору,
Я такий собі маленький епілог,
Продовження закінчення для чогось.
Я всього лише мрійник,
Заплутаний у власних хмарах,
Душі своєї я двійник,
І далеко, далеко не невдаха.
26
0
1236
End.
Ми будуємо стіни
між власними світами
Жаліємось на депресію,
втому і хронічну
відсталість
Самі ж збігаємо
на швидкості з обривів
Але при цьому маримо
надіями щасливо жити
Ти бачиш край
в безодні цього світу?
А може, уламок щастя,
що безнадійно зник?
Не шукай в словах
загублене завідома
Бо загубишся і сам
далеко серед них
16
4
938
C&N
Ти можеш кричати, зривати свій голос,
Можеш плакати, надривати
нутро,
Можеш засіяти у душі своїй
космос,
І можеш забути усе, що раніше було.
Ти можеш творити, як вмієш лиш ти,
Можеш кохати, як навіжений, до болю,
Можеш знову здатись, здатись без бою,
І можеш піти звідси раз й
назавжди.
Ти можеш полетіти далеко й навічно,
Можеш цвісти і любити усе навкруги,
Можеш прожити свій вік так логічно,
І можеш жити так, що позаздрять боги.
37
5
1772
