End.
Ми будуємо стіни між власними світами Жаліємось на депресію, втому і хронічну відсталість Самі ж збігаємо на швидкості з обривів Але при цьому маримо надіями щасливо жити Ти бачиш край в безодні цього світу? А може, уламок щастя, що безнадійно зник? Не шукай в словах загублене завідома Бо загубишся і сам далеко серед них
2018-06-15 12:09:44
16
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
K L I F S
дякую, Але Мушу Сказати Що Розплутаєшся 😀
Відповісти
2018-06-15 16:47:41
1
Weronika Nikulina
Це дуже круто🌵🌵🌵
Відповісти
2018-06-15 17:28:44
1
K L I F S
@Weronika Nikulina вдячна🍥
Відповісти
2018-06-16 07:50:44
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3345
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1829