Напевно кожен читач потрапляв у незнайомому тексті на незнайоме слово або термін. Звісно, читач, якщо зацікавлений сюжетом, обов’язково потягнеться до словника – якщо з контексту це слово не зрозуміле. Кажуть, у хорошого автора додавати смисли і значення між рядки – запорука успіху. Не варто займатися словесною тяганиною, пережовувати, як кажуть, лити водицю. Це підспудно ображає читача. Варто залишити можливість дофантазовувати, як кажуть, між рядками.. Це один із аспектів інтриги..

Суб’єктивний погляд на письменництво (тут – українське). Якщо ви думаєте, ніби стати письменником просто, то глибоко помиляється – це перше, що маєте засвоїти початківець. Відкиньте всі ілюзії, щодо простоти, і, зрозуміло , не мучте себе. Якщо ж ви такі настирні, і труднощі вас не лякають (чи поки що так здається), тоді наступний крок. Вам присутнє почуття справедливості? Ви коли небудь страждали від несправедливості по відношенню до себе, чи інших людей? Вам було соромно за свої вчинки чи вчинки інших? Якщо так, тоді просуваємося далі. Ви знайомі з граматикою? Поверхнево? Половинчасто? Якщо ви дока в пунктуації, в структурі простих та складних речень, і те інше, - тоді можете пропустити цей пункт. Ви дійсно хочете ПИСАТИ, а не стати копірайтером? Ви впевнені, що вам є про що писати? Якщо ви скажете зараз «так», ви ніколи нічого, окрім конспекту в своєму житті не напишете. Якщо ваші мрії збулися, нема чого братися за перо. Якщо ви знаєте, про що писати, перечитайте світову літературу – можливо, там все давно описано. Якщо колись ви станете письменником, зараз вам самим відомо, який буде ваш перший твір? Беріть перо, і вперед… Ази. Отже, ви досконало вивчили граматику. По меншій мірі, здали екзамени. Коли почнете писати, всі ваші знання почнуть проходити справжню перевірку. Ви тут будете і учнем, і екзаменатором. Стиль. Не переймайтеся – не ви виберете стиль, а він вас. За форму забудьте – поки що її у вас немає. Просто, пишіть у стіл. Не противтеся внутрішньому потягу: чим далі писатимете, тим частіше перечитуватимете раніше написане. Чим частіше, тим якісніша шліфовка. Поставте перед собою вимогу, аби жодне слово не повторювалося принаймні на одній сторінці. Здається, ви нікчема? Плюньте, - це ілюзія. Відпочиньте, займіться іншою справою. Термін не важливий. Якщо написане вартує, воно само до вас повернеться. А от коли повернеться, відчуєте себе рабом його – написаного. Це буде рабство кайфу. І от у цей момент зрозумійте: ви на вірному путі. Не думайте про славу шекспіровську. Але лелейте сподівання десь у нутрі… Без цього ніяк… Знайти в собі письменника - пів біди (Так, бути письменником, це біда з великої букви.) Велика потуга, це заявити про себе. І ось тут основні труди. Навики. Як правильно читати. Перечитувати слід мінімум три рази. Перший раз, як правило, бігло, поверхнево. Другий раз – прискіпливо. Третій – досконало. Ніколи не зупиняйтеся на першому варіанті, якщо написане сподобалося. Ніколи не спішіть викладати свої твори в соцмережах. Це пуста трата часу, ну, скажуть, «клас» - який ти хороший. Ніколи не шукайте уваги іменитих (на даний час) письменників, не пишіть їм (ніколи не буде відповіді), ці автори, продукт кон’юнктури. Вони й самі не відають, як потрапили у фавор, тож мліють від щастя – їм не до вас. Стосовно, як кажуть, виходу у світ ваших творів. У сучасній Україні друк у паперовому вигляді не те щоб тяжкий, він майже неможливий. По-перше, все заточено на прибуток. Так і має бути. Проблема в тому, що має бути негайний прибуток. На перспективу ніхто не працює. Новорощені літагенції не виявляють таланти, а орієнтуються на зиск. Видавництва не ризикують інвестувати в нове, свіже, неусталене. В країні не існує книжкової індустрії, видавництва прозябають за рахунок грантів, держзамовлень та грошовитих авторів. Більше того, усі відомі спілки письменницькі, периферійні чи столичні, погрузли в кумовстві, користолюбстві, перетворилися в такі собі бюрократичні касти, куди приймають за блатом, або… Далі можна дофантазувати. То що ж тоді робити, скажете ви! Вам так хотілося слави… Так хотілося, щоб всі захоплювалися, скажімо, як Великим Тарасом, Станіславом Лемом та іншими знаменитостями. Можливо, ви станете популярними – станете черговим ярликом. Символ, приміром, «м» на вашій клавіатурі також ярлик. Ми тиснемо, не надто задумуючись. Ви хочете канути в лету? А може, письменництво, це спосіб розібратися в собі, проявити своє нутро, розібратися, з чого, з яких мембран воно складається? Хто ми! Що ми! В повсякденщині ми забуваємо про себе. Ми нівелюємо своє Я, повертаємося до печерних віків. Не шукайте стороннього опису свого єства, опишіть його самі. Виплесніть своє нутро назовні, зробіть опис своїх поглядів на дійсність. І тоді світ здригнеться від чергового шедевру… Тут хочеться тільки побажати бажаного. Удачі!

Добридень! Щодо коментарів. Дуже небезпечна річ. Коментуючи, критикуєш. Позитивна критика обтяжує – ну навіщо витрачати сили, коли все в нормі, просто пишемо "клас" чи "офігенно". Якщо ж починаєш висвітлювати негатив, скажімо, граматика кульгає чи сюжет, так би мовити, затасканий, відразу придбаваєш недруга, лютого ворога. Тут тебе, якщо можна так сказати, віртуально обплюють, а то й поскаржаться модераторам. До речі, на даній платформі бан відсутній? Якщо так, тоді прогрес... Ніхто не любить критики. Якщо ви взялися за перо, ви вже творча людина. А висвітлення недоліків примушує багровіти. Творчість потребує стимулів, похвали, а наразі одні повчання. Вихід один – самовдосконалення.