Блог користувача
Кого читати?
Цікаве
Добридень.
Хочу порадити безкоштовний сервіс для перевірки граматики, орфографії, пунктуації. https://languagetool.org
Кількість символів обмежена за раз, та ліміту немає. Інтерфейс український...
«Повкидав» усе сирове, тепер мушу досконально редагувати. Ляпів купа...
Є безліч нейромереж для промптів, але не раджу. ШІ видає таке дерев’яне та вихолощене, що ліпше потрудитися самому.
Думки вголос
Псевдоніми
Захотілося подискутувати на тему псевдонімів. І хоча тут вимагається певна доля делікатності, все ж без їдкості не обійтися. (Таки намилять писок!). Одразу, коли починаєш розбиратися, виникає питання – навіщо? Чому людина підписується не власним прізвищем? Не бажає «світитися» (коли стане знаменитістю), – аби не чіплялися на вулиці, можливо… Ну, не важливо, як кажуть, хазяїн – барин....
Читати далі
Читати далі
Показати всі коментарі
(4)
Мені один з моїх псевдонімів наснився) Декілька разів уві сні приходив юнак, що представився як Максим Краснов, тому роками це був мій основний псевдонім з декількома варіаціями типу: Дід Максим, Шуршунчик дід Максим тощо.
Поточний псевдонім uranic nihilist це переклад англійською назви одного з моїх найулюбленіших віршів власного виробництва.
Чому я використовую псевдонім? Ніколи про це не замислювався серйозно. Звичайно, я не хочу розкривати свою true identity всій мережі інтернет. А ось чому саме я не хочу — питання інше, на яке в мене немає відповіді. Наче причини мають бути очевидними, але в мене є підозра, що неочивидні причини теж існують.
@typeof null null Так, «І» можна використовувати як речення в тексті, коли після проставляється трикрапка (або ?..), тобто щось незакінчене.
Марія Вілінська взяла псевдонім Марко Вовчок. Чому? Тут важко апелювати до авторитетів чи власного розуму. Як кажуть, хазяїн-барин. Думаю, дехто намагається наївно надати псевдоніму роль такого собі оберега чи то талісмана. Ну, якщо це тішить власне єство, чому б і не бути цьому. Головне, що за цим, читача не обдуриш. Себе – так.
Думки вголос
Суб’єктивно про об’єктивне
Показувати, а не розказувати. Теза – сам чорт ногу зломе. Класики світової літератури строчили романи тонами – фоліанти вагою будь-будь. Взяти знаменитий «Граф Монте-Крісто» – читати-не-перечитати. Із середньою швидкістю днів за три можна подолати, і то якщо не зважати на сідничні просідні. Кіношники вложилися у дві години, ну, можливо, у дві-три серії. Прибрали зайву...
Читати далі
Читати далі
Бета-рідерство
Думки вголос
Стосовно бета-рідерів...
Думається, практика заслуговує на увагу. Тут можна заперечити, адже кожен прискіпливий читач і є бета-рідером – особливо, коли вказує на негаразди. Однак оплачений ревізор має переваги, бо не боїться авторської люті, коли на його голову полетять прокльони та скарги в певні інстанції. До всього, ця людина професійна... Однак можливий казус, оскільки не лише граматика форму...
Читати далі
Читати далі
Думки вголос
Блог створюється задля дискусії. Дискусія є обговоренням. Ніхто ж нікого не ображає. Кожен має право на своє висвітлення речей. Моя реакція, зовсім не заперечення проблеми.. Ми ж тут усі мріємо про славу письменницьку. І наше письмо нам здається неперевершеним. Така психологія людини. І добре, що вона така. Інакше б ми були з нахиленими гривами. Треба оставляти критичні коментарі. А не "клас", "сп...
Читати далі
Читати далі
Думки вголос
Напевно кожен читач потрапляв у незнайомому тексті на незнайоме слово або термін. Звісно, читач, якщо зацікавлений сюжетом, обов’язково потягнеться до словника – якщо з контексту це слово не зрозуміле. Кажуть, у хорошого автора додавати смисли і значення між рядки – запорука успіху. Не варто займатися словесною тяганиною, пережовувати, як кажуть, лити водицю. Це підспудно ображає читача. Варто зал...
Читати далі
Читати далі
Думки вголос
Суб’єктивний погляд на письменництво (тут – українське).
Якщо ви думаєте, ніби стати письменником просто, то глибоко помиляється – це перше, що маєте засвоїти початківець.
Відкиньте всі ілюзії, щодо простоти, і, зрозуміло , не мучте себе. Якщо ж ви такі настирні, і труднощі вас не лякають (чи поки що так здається), тоді наступний крок.
Вам присутнє почуття справедливості?
Ви коли небудь...
Читати далі
Читати далі
Дякую за цей пост! Втілює якусь надію, що я нарешті зможу написати те, що мені подобається, після п'ятирічної перерви)
Стосовно перечитування — іноді трьох разів може бути замало. Я міг п'ять разів перечитати одну і ту ж сторінку, аби повернутися через тиждень і помітити, що в сусідніх реченнях повторюю одне й те ж словосполучення😂
Колись знайомий автор сказав щось накшталт: "Пиши п'яним, редагуй тверезим". Цікаво, що там п'яним можна було написати, якщо тверезим не завжди помічаєш одруківок чи помилок)
Щодо писати в стіл — це найголовніша порада і я бідкаюся, що мені ніхто її не дав п'ять років тому. Коли ти одразу віддаєш читачам написане, ти не маєш часу самому усвідомити та дати ідеям відстоятися. Я дійсно вважаю, що фідбек, який я отримував одразу після публікації свіжестворених текстів, зруйнував мене і мою писанину. Публікація на загал – це дійсно не та річ, з якою треба поспішати.
Дякую, що поділилися думками!
Думки вголос
Добридень!
Щодо коментарів. Дуже небезпечна річ. Коментуючи, критикуєш. Позитивна критика обтяжує – ну навіщо витрачати сили, коли все в нормі, просто пишемо "клас" чи "офігенно". Якщо ж починаєш висвітлювати негатив, скажімо, граматика кульгає чи сюжет, так би мовити, затасканий, відразу придбаваєш недруга, лютого ворога. Тут тебе, якщо можна так сказати, віртуально обплюють, а то й поскаржатьс...
Читати далі
Читати далі
