Colère désespérée
Mémé Paradoxx
Je sentais la souffrance, la tristesse et le désespoir arriver sourdement. Assise, bouleversée, sur le lit, tenant encore la main d'oncle Kern, j'hurlais dans ma tête. Il était mort. Mort ! C'est bon, elle arrivait, elle était là, la douleur, le vide au cœur qui suit toujours la mort. L'impression que tout s'est effondré, tout l'univers. Papa, maman, oncle Kern... Qui encore ? Quelle est la prochaine personne que j'aimais qui mourra ? Je fis donc ce que j'avais déjà fait lors du décès de mes parents : me protéger. Je ne pleurais pas. Mémé (Éveil dans Selena Les Lunes Jumelles)
2020-10-24 20:28:05
25
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Mémé Paradoxx
N'allez pas croire que toute l'histoire est triste, hein ! 😅😅
Відповісти
2020-10-24 20:29:16
2
Інші вірші поета
Rêve de lune Fuite essoufflée Sans regret Le lac tranquille de tes yeux
Інші поети
Gray_Raven
@Gray_Raven
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4385
12
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8366