Зима і птахи
Тетяна
Вже давно так не було, Щоб все снігом – замело. Це ж володарка - зима, Узяла свої права! Повернусь наліво – біло, Повернусь направо – сніжно. А попереду – синички, Вже шукають, що – поїсти. Люди добрі, не минайте, І пташок, не забувайте! Посипайте, скрізь, де можна, Ну хоч, трошки – хліба! Бо, зима, то – чарівна, Королева – льодяна! Хоч хурделить і морозить, Але й радість, нам – приносить!
2021-12-12 16:34:48
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Angil_love
Хорошо хоть что я смысл немного понимаю о чем пишите в своих стихах
Відповісти
2021-12-17 15:41:39
Подобається
Тетяна
Спасибо, что читаете.
Відповісти
2021-12-17 16:25:28
Подобається
Інші вірші поета
Кульбаба Моя розмова про Україну Квіти у моїм саду Зима
Інші поети
tata
@tata4u
Мария Шпир
@mariya_shpir
Pirania Artist
@Pirania_Artist
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12828
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5047