Квіти у моїм саду
Тетяна
Посіяла у своїм саду Я, багато квітів! Будуть радо милувати, Вони, своїм цвітом. Ой, милуйте квіточки, Ви не тільки мене. Порадуйте і чужих людей, Первоцвітом й медоцвітом – раннім. Ой, милуйтесь пташечки, бджілки і комашки. Бо у мене квіточки Для здоров’я і краси. Для бажання і любові, Жовті, білі і червоні, Навіть різні – кольорові. Милі, квітоньки мої, Ви такі – чудові!
2021-07-25 14:13:02
20
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Oleg Kotenko
Атмосферний вірш! Надає наснаги! ЗЬІ (особисте) О! У пані спитаю поради, коли щось фолькове української тематики спитають ...а то мені ірландської чи балканської краще вдавалось!
Відповісти
2021-08-03 13:10:58
Подобається
Тетяна
Дякую! Мої вірші, такі ж як я, бо пишуться від щирого серця і добротою в душі!
Відповісти
2021-08-03 15:34:34
1
Інші вірші поета
Моя киця Важке сучасне життя Весняне царство квітів Така вже зима
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2294
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2569