Кульбаба
У траві – широколистій, Розцвіли кульбаби – пишні. Вкрили поле, вкрили сад, Квіточками – ніжними. Жовті й золотаві, Стеляться під ноги. Матінко, природо! Подаруй, мені, хоч трохи! Я, зірвала квіточок, Тай, сплела із них вінок. Підняла його до сонця, Тай, пішла собі в танок! Танцювала по - травичці, На кульбабиній стежинці. І старалась – не ступати, На квітки – жовтенькі, Ще й такі – гарненькі!
2021-05-23 07:34:38
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Настасья Маркозова
👏👏👏😊😊
Відповісти
2021-10-25 13:39:02
Подобається
Тетяна
Відповісти
2021-10-25 16:20:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1352
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1432