Така вже зима
Тетяна
Дивлюсь, я, із вікна, А на вулицю прийшла: “Чи то – зима? Чи то – весна?” Підсніжник, хоче зацвісти, Але ж погода каже: “Ні!” То сніг іде, то дощ, То знову, вже – мороз! Трава не дуже пожовтіла, Бо морозець, тай не щипав. А в небі лебеді летіли, Що залишились зимувать. Така, то, вже зима, До нас тепер прийшла. Ні тепла, ні холодна, Ну що ж, така – Вона!
2021-12-18 16:20:52
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Angil_love
😂И вправду весна или зима?Но очень дивную картину описали👏
Відповісти
2022-01-13 08:54:23
Подобається
Тетяна
@Angil_love Это стихотворение я написала в феврале 2020 года. В то время у нас была вот такая дивная погода. Большое спасибо за отзыв.
Відповісти
2022-01-13 15:02:31
Подобається
Тетяна
Дякую)
Відповісти
2022-01-16 16:27:06
Подобається
Інші вірші поета
Сніговик Весна перемагає Сороки - білобокі Весняне царство квітів
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2830
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12415