Сороки - білобокі
Тетяна
Сніг на вулиці кружляє, Замітає все – кругом. А сороки - білобокі, Вже, літають – над хлівом. Пострибали по подвір’ю, Тай швиденько у садок. Поїдати із кормушки, Хліб, насіння і сирок. Довгий хвіст підняли вгору, Тай стрибали по городу. Витирали дзьоб у сніг, Скрекотали: "Ча - ча - ча!" Й подалися – на поля!
2021-11-03 17:02:17
12
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Яна Шинко
Когда прочитала аж улыбка появилась на лице! Молодец, радостный стишок!)
Відповісти
2021-11-11 08:46:37
Подобається
Тетяна
@Яна Шинко Спасибо.
Відповісти
2021-11-11 09:48:37
Подобається
Інші вірші поета
Моя киця Кури Похмурий день з дощем та снігом Веселі хмаринки
Інші поети
cha'
@ivresse
Ann Korzhan
@Anna_Korz
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3092
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384