Блог
Всі
Новини, Особисте
Знову пісенька.
https://drive.google.com/file/d/1grVJgQIHoJu2wU5tC8Qmj4IfUYdEgR27/view?usp=drivesdk
Перемога
У серці вогонь, тече у жилах давніх предків сила,
В очах пожежа, вир нестримний, течія.
Ворожих скронь не полічити, скільки смерть скосила.
Відтята ведмежа лапа, зорана рілля...
Здіймається стрімка терниста ввись крута дорога,
Її вершина - перемога.
Це перемога, жде перемога.
У обладунках міцно держить стрій небесне військо,
А на чолі в вогненнім блиску Михаїл.
Людська плоть в шлунках звірів зве про помсту, серце стислось,
Ждуть кораблі на Стіксі, пекло - їх уділ.
За друзів, рідних ми стоятимемо до загину,
За нашу вільну Україну.
Згинь навічно клятий враже, у кромішній тьмі волай,
Гори в невгасному вогні, дотла згорай!
І запанує мир жаданий, вернуть хлопці з бою,
Заплаче мати, батько сина обійме.
Навіки слава Україні, і тобі, герою!
Над ланом пшениці сонце яснеє зійде.
Сонце зійде, сонце зійде.
Вірші
Всі
Тріолет 41
"Прости м'я, Господи, прости!" -
Вола закоренілий грішник -
"Як муки адськії знести.?!
Прости м'я, Господи, прости!
Додолу притиска хрести...
Я гірш ніж митар, ніж грабіжник...
Прости м'я, Господи, прости!" -
Вола закоренілий грішник...
"До мене, Спасе, загости...
Я не дотепник, не насмішник...
Дозволь Тобі розповісти...
До мене, Спасе, загости...
Мене від крові захисти:
Перегорів мій запобіжник...
Всевишній Боже, м'я прости...
Тебе блага найбільший грішник..."
11
2
75
Сонет 41
Посіяв кіптяву сосни покіс,
Повітря пахне порохом і кров'ю,
І борозни від гусениць й коліс
Списали лан після важкого бою...
Ізпід асфальту ураган проріс,
Й розцвів на площі чорною журбою,
Знов грає артилерія на біс
Симфонію, написану Марою.
Ти думаєш, до бога вже доріс?!
Підеш на шибеницю із ганьбою!
Ми знаєм ваш хвалений компроміс!
У землю будеш втоптаний юрбою!
Тікай ти хоч в Марокко, хоч в Туніс -
Тебе і там знайде вкраїнський кріс!
11
5
131
Сонет 40
Сховався світоч ген за чорні хмари.
Реве, гуде і свище, невмовка -
Це пісня Згуби, що збира отари,
До неї путь коротка й невузька...
Новітні слуги, монголо-татари,
Через сліпу жадобу вожака
Пожерти прагнуть все нові гектари,
Поставить красну зірку і вінка...
Ідіть ви к чорту, бісові почвари!
Геть забирайсь, Московіє бридка!
Нам непотрібні ваші самовари,
Частушки, лапті, ватяна башка!
Щодень у брані лютій ложать глави,
Січуть орду дружинники-бояри...
6
0
127
