Сонет 50
Мене пітьма поволі жерла, поглинала. Хоч залишалась десь жаринка в глибині, Але й вона в кутку тихесенько згасала... Й холодними, порожніми зробились дні... Від безнадійності конав, від її жала. Дощі отрути смоляної проливні, Прошили до кісток, й скува, мов порцеляна... Я сам один, немов комаха в бурштині. Та діва з сну мій крижаний полон зламала, І я в її кохання розчинивсь вині... В безмежній порожнечі й тьмі ти світлом стала, Ти вибухнула сингулярністю в мені. Моє нове життя, іскринко, Богом дана, Я вічність всю тобі віддам, моя кохана...
2026-01-22 12:10:38
6
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11109
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2240