Сонет 29. Грішник
Микола Мотрюк
Яким, не знаю я, наступний буде крок... Пливе, куди подує вітерець, хмарина, Отак і я — не пан собі й на волосок... Куди спокуси позовуть — туди й стежина... Налитий колос золотий пожер грибок, Повила серце кам'яне глуха тернина, Укорінився глибоко в мені порок, Стер образ Божий, й стався я, немов тварина... Я душу в рабство пристрастей свою віддав, І, мов безумець, вихваляюся гріхами... Вже тілу опирáтися не до снаги... Я, Господи, на себе сам ярмо наклав, Я впав до власноруч зготованої ями... Прости, Ісусе... порятуй мене... спаси...
2023-01-06 20:58:35
13
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Сміливість визнавати свій порок - Це вже пів справи. Залишився крок... Чудово написаний вірш, в ньому стільки болю й муки передано. А мої слова - це не натяк на якусь недосконалість автора, а просто те, на що надихнув сам твір.
Відповісти
2023-01-07 09:42:21
Подобається
Микола Мотрюк
@Лео Лея Ніхто не є досконалий... Спасибі за коментар.
Відповісти
2023-01-07 09:54:08
1
Інші вірші поета
Сонет 9 Сонет 17 Тріолет 4 Сонет 19
Інші поети
NaTa Ly
@Nata_Ly03
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3364
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16625