Сонет 30
Микола Мотрюк
Не вибіжать на сніжну скатерть хлопчаки, Не вабить ковзанка, мов склом залита... І в Коляду уже не дзвонять п'ятаки, Не ходить в свято дівка, хусткою завита... Бо до хатини увірвались чужаки... Зламав тендітну шию чобіт московита, Дітей тіла шматують царські гончаки... До Неба українська кров вола пролита..! В цім світі грішнім ми і жертви, й хижаки... Гнила душа їх винесе свого вердикта, Її, святу, давно пожерли хробаки... Залúшились одні інстинкти... грань розмита... Хоч здавна в світі шкереберть все й навпаки, Поганці, достотý, свого діждуть-таки...
2023-01-16 22:38:20
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Наша сувора реальність...
Відповісти
2023-01-16 22:40:56
1
Терті пляцки
Чудовий сонет
Відповісти
2023-02-05 07:20:47
Подобається
Микола Мотрюк
Спасибі...
Відповісти
2023-02-05 13:10:03
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 28 *** Досить Тріолет 32
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2123
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10764