Сонет 28
Микола Мотрюк
Густою ковдрою під ноги впали хмари... Їх шовк сліпучобілий, мов мільярди зір, Мов діамант, що вигранував ювелір, — Так грає, так манúть... не розгадать ці чари... Та він не бачить... з болю виє, наче звір... Снують у хворій голові думки-примари, Ввижаються усюди, скрізь страшні почвари... Набридло все... Несила... Не його турнір... Юнак із серцем вирваним впустивши руки Чвалає неживий... вже позлітались круки... Все втрачено... Кінець... Завіса... Забуття... Та через тьму кромішню голос Чийсь прорвався: "Чому в Моїй любові ти засумнівався..? Мій сину... Я з тобою крізь усе життя..."
21.11.2022
12
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Лео Лея
Це чудовий вірш. Стільки емоцій та переживань передано в ньому. Дійсно, що б там не сталось, ми не повинні сумніватись у Його любові до нас👍 Забираю в "Обране"
Відповісти
21.11.2022, 08:05
1
Микола Мотрюк
@Лео Лея Спасибі за відгук...)
Відповісти
21.11.2022, 08:19
1
Микола Мотрюк
Дякую Вам...)
Відповісти
24.11.2022, 21:21
Подобається
Інші вірші поета
Тріолет 8 Привіт від осені Досить Сонет 16
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3274
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3837