Тріолет 32
Микола Мотрюк
(18+)
Я опираюся, і хочу, Огнем горю, я зву тебе... Твоє ім'я вві сні шепочу... Я опираюся, і хочу, Як бачу постать ту дівочу — Вона із розуму зведе... Я опираюся, і хочу... Огнем горю, я зву тебе... Немов причинний, щось торочу, Лихая гадка в ум гряде, Що сон пророчий я наврочу... Немов причинний, щось торочу... Вловив мелодію співочу, Що чув щоночі дотепер... Ти не втечеш, бо я так хочу..! Повір же, я знайду тебе..!
2023-08-22 13:55:19
11
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Микола Мотрюк
))
Відповісти
2023-08-22 21:27:48
Подобається
Lexa T Kuro
Любов та закоханість - то різні речі. Як наприклад сказав Ларошфуко: "Розлука зменшує помірне кохання і збільшує сильне, як вітер гасить свічку і роздмухує полум'я". Дуже пристрасний вірш! Удачі!
Відповісти
2023-08-31 09:41:12
1
Микола Мотрюк
@Lexa T Kuro Дякую)
Відповісти
2023-08-31 09:52:54
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 18 Тріолет 34 Тріолет 15 Сонет 44
Інші поети
خَـمـسـة
@eithar_hamed
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16752
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2501