Сонет 25

Микола Мотрюк

І блискавкою вдарили калібри... Розверзлось пекло, жах стискає грудь... На днини полотно, мов каламуть, Смертельні барви бризнули з палітри. Понаїдавши пуза та макітри, Пани подалі за кордони рвуть. Хвалились: "можем світ перевернуть", Пакуючи валізи, хлам, каністри... "Ми за Вітчизну всіх врагів порвем! За неї без жалю й вагань помрем..!" - Божились, клялись "тіньові монархи"... Тим часом діти віддають життя, Цвіт України кане в небуття... І де ж ви в біса, кляті олігархи?!! 15.09.22

2022-11-03 02:04:31

11

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Лео Лея

Це просто крик душі, нашої спільної душі і кожної окремо. На жаль, це відображення нашого сьогодення. Але пацюки завжди тікали з корабля, відчуваючи для себе небезпеку. В даному випадку, вони втекли, а ми корабель полагодимо з Божою допомогою і продовжимо пливти уже без щурів)

Відповісти

2022-11-03 04:06:59

2

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

3914

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4984