Тріолет 14
Микола Мотрюк
З тобою святкувать Різдво — Таке просте моє бажання... Та зруйнувалось все на зло: З тобою святкувать Різдво Розбилась мрія, наче скло... Я не чекаю привітання... З тобою святкувать Різдво Було палке моє бажання... Не спить з тобою це питво — Нектар солодкого кохання, Нещасне мойр моє шитво... Не спить з тобою це питво, Бо твоє серце — не житло Для трепетного сподівання... З тобою святкувать Різдво — Нездійснене моє бажання...
2023-01-07 05:04:01
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Н Ф Так і є. Головне, дочекатись)
Відповісти
2023-01-07 12:21:29
2
Галина Соколишин
Чудова поезія. Все, Миколка, у тебе буде добре. Хай Боженька тебе зберігає на всіх твоїх шляхах
Відповісти
2023-01-08 14:53:54
2
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую Вам...)
Відповісти
2023-01-08 15:08:31
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 17 Тріолет 30 Сонет 38 Сонет 50
Інші поети
Rose P. Silver
@dragonandfish
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4766
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2071