Тріолет 14
Микола Мотрюк
З тобою святкувать Різдво — Таке просте моє бажання... Та зруйнувалось все на зло: З тобою святкувать Різдво Розбилась мрія, наче скло... Я не чекаю привітання... З тобою святкувать Різдво Було палке моє бажання... Не спить з тобою це питво — Нектар солодкого кохання, Нещасне мойр моє шитво... Не спить з тобою це питво, Бо твоє серце — не житло Для трепетного сподівання... З тобою святкувать Різдво — Нездійснене моє бажання...
2023-01-07 05:04:01
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Лео Лея
@Н Ф Так і є. Головне, дочекатись)
Відповісти
2023-01-07 12:21:29
2
Галина Соколишин
Чудова поезія. Все, Миколка, у тебе буде добре. Хай Боженька тебе зберігає на всіх твоїх шляхах
Відповісти
2023-01-08 14:53:54
2
Микола Мотрюк
@Галина Соколишин Дякую Вам...)
Відповісти
2023-01-08 15:08:31
Подобається
Інші вірші поета
Сонет 33 *** Тріолет 9 Тріолет 5
Інші поети
NOVATOR
@petruha1307
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6280
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5558