Тріолет 9
Світ спалахнув в жорстких війнах... Коли святий настане мир..? Гарцює злоба по судинах... Світ спалахнув в жорстких війнах... В твоїх розтанув би обіймах, Ти — вічний мій орієнтир... Я загубивсь в жорстких війнах, Та все ще борюся за мир... Сини Вкраїни в домовинах, Ввись лине, не змовка Псалтир... Нуртує гнів десь у глибинах: Вкраїни доньки в домовинах... Ти грієш серце на світлинах, Що з трепетом кладу в мундир... За тебе вистою у війнах... В тобі знайду жаданий мир...
2022-12-12 16:16:59
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Нехай буде те найкраще, на що сподіваєшся👍
Відповісти
2022-12-12 16:23:02
1
Н Ф
Неймовірні вірші...
Відповісти
2022-12-12 17:00:59
2
Микола Мотрюк
Спасибі за відгуки...
Відповісти
2022-12-12 17:18:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9017
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11499