Сонет 35
Микола Мотрюк
Тебе я прагну бачити щомиті, Твій ніжний погляд, і палкі вуста, Що інколи такі несамовиті, Коли на серці темрява густа... Не раз в тяжкі хвилини пережиті З чужих країв писав тобі листа, Я зрів людських життів порвáні ниті, Й, як після сліз приходить німота... Читав я книги, де слова розмиті, І у грісі зрікавсь свого хреста... Та прах усе... Ніщо — скарби нажиті, Ти — справжній скарб, що дали Небеса... За тебе я щодня молю в Блакиті, Духмяна вишне, у веснянім цвіті...
2023-05-21 18:56:07
13
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Микола Мотрюк
@Роузі Рей Дякую...))
Відповісти
2023-05-21 19:42:57
Подобається
Merian Varner
Дуже життєво та іронічно 😍 чудово написано 💠
Відповісти
2023-08-31 15:37:20
1
Микола Мотрюк
@Merian Varner Дякую Вам...)
Відповісти
2023-08-31 17:51:00
Подобається
Інші вірші поета
*** Сонет 15 *** Тріолет 28
Інші поети
Plzdrinkmypapaaa
@Plzdrinkmypapaaa
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2254
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13405