Сонет 35

Микола Мотрюк

Тебе я прагну бачити щомиті, Твій ніжний погляд, і палкі вуста, Що інколи такі несамовиті, Коли на серці темрява густа... Не раз в тяжкі хвилини пережиті З чужих країв писав тобі листа, Я зрів людських життів порвáні ниті, Й, як після сліз приходить німота... Читав я книги, де слова розмиті, І у грісі зрікавсь свого хреста... Та прах усе... Ніщо — скарби нажиті, Ти — справжній скарб, що дали Небеса... За тебе я щодня молю в Блакиті, Духмяна вишне, у веснянім цвіті...

2023-05-21 18:56:07

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Микола Мотрюк

@Роузі Рей Дякую...))

Відповісти

2023-05-21 19:42:57

Подобається

Merian Varner

Дуже життєво та іронічно 😍 чудово написано 💠

Відповісти

2023-08-31 15:37:20

Микола Мотрюк

@Merian Varner Дякую Вам...)

Відповісти

2023-08-31 17:51:00

Подобається

Інші вірші поета

Тріолет 32 Сонет 10 Сонет 47 Сонет 1

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Lady K

@lady_k

Veronika Gold

@Goldenbum

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9498

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

10134