Сонет 15

Микола Мотрюк

П’є спрагло сонце вранішній туман, Вчорашнє ще з зорею догоріло… Не зцілить день новий глибоких ран, Мороз не забере, що наболіло… Лишилось стерня, де колись був лан, Де мак червоний цвів й пшениця спіла… Востаннє бачив твій дівочий стан, Коли журавкою ти ввись злетіла… Я не забуду блиск твоїх очей, У світлі місячнім серед алей… Надії не осушиться джерельце… Я пронесу кохання крізь віки… Чекатиму, й лічитиму зірки… Поки не перестане биться серце… 27.10.20

2021-07-10 13:09:52

8

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Лео Лея

Мені Ваш вірш нагадав фільм "Пам'ятна прогулянка", буквально сьогодні його передивлялася. Вмієте зачепити за живі струни душі👍

Відповісти

2021-07-10 14:46:03

1

Merian Varner

Просто вав 😍

Відповісти

2023-08-31 17:11:35

1

Микола Мотрюк

@Merian Varner Спасибі...

Відповісти

2023-08-31 17:54:23

Подобається

Схожі вірші

Всі

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2501

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10557