Скінчилась лицарів і дам прекрасних В віршах оспівана пора, Розвіяв вітер попіл згарищ згаслих, Забуті кодексів слова... Мораль - непотріб, мертві ідеали... Лежить покинутий баласт На дні морськім. В нещадні хвилі й шквали Несеться стрімголов фрегат. Коли б в кишені завелись зелені, Дарма, що мідного гроша Не варта, навіть крихти хліба в жмені, Запліснявілая душа. Бляшанка на колесах не зігріє, Салони, банки, бутіки... Щодня повільно розум калічіє. Замулене русло ріки, Де протікало джерело живої, Колись цілющої води. В очах кричить неон, пітніють руки, Потоки мислей в голові Спалахують від шелесту валюти. "Гуляймо, поки молоді!" - Сучасне кредо... бісова приманка Звела зі світу тисячі, Мільярди душ! Не гриб - бліду поганку Підсунув ворог нам в кошіль. Всесвітня павутина нам - диктатор, А телебачення - пастух... Холодний погляд, серце - калькулятор, Слова фальшиві ріжуть слух. Себе зв'язали путами реклами, Впряглися в трендове ярмо... До дір протерті жовті інстаграми Стиска стоянкове гальмо. Повторюємо знову старі хиби, Їмо той фрукт, що й прабатьки... Хапаєм з жадібністю кусні риби, Вганяючи у плоть кістки. Із власних храмів видворили Бога, Проказа стіни роз'їда, Давно начхали на перестороги, Де храм - вже капище гріха. Анестезія спричинила кому: Не подає ознак життя Набридлива триклята совість. В яму..! Нарешті обрана тропа Вже стала вільною, ніхто не спинить... Манúть метелика вогонь, Та тільки той наблизиться - поглине... В тьмі ллється світло з підвіконь Цукрової хатини, лине запах Медових пряників з печі, Тістечок і прерізних шоколадних Тортів, цукерок асорті... Чергова жертва знов потрапить в пастку, Не буде з неї вороття... Де Гензель, Греттель..? "Поможіть, будь ласка..!" Дарма, щасливого кінця Чекать не доведеться... О, прозрійте.!! ...В барвистих, гарних папірцях Не ласощі... Спиніться, молю! Стійте!!! У власну домовину цвях Вбиваєте своїми же руками... Нам лінь і милю хоч пройти Життя дорогою - "Порше", "Ніссани", "Буґатті", "Лексуси", "ЗІЛи" Партійні... "Біс із ними, водіями, Нехай і п'яні... все одно..." За злато ми самі законом стали, Й чуже життя для нас - ніщо... Забули хто ми, звідки і для чого, Марнуєм наш короткий час. У світі не залишилось людського, Замовк навіки Божий глас... Опухли вуха від гучних вечірок, Штовхає в транс потужний бас... У пам'ять врізались слова з платівок, Натомість, стерся "Отче наш"... О, Боже! Хай Твоя кончина хресна Не буде марною в злий час, Роззявила бо пасть гріховна бездна, Не дай же їй пожерти нас..! Затоплює міста німа байдужість, Врятуй нас Спасе... простягни Пробиті, зрошені любов'ю руки, До Свого серця пригорни..! 12.03.2019