PRO
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
@torry_fine
Пливи, мій човнику, пливи, Пливи туди, де край згасає...
Блог Все
Ці кляті ґвинтокрили
Мысли вслух
9
10
52
Наше здоров'я
Интересное, Разное, Цитаты
15
260
#цейдень
Интересное, Мысли вслух, Разное
7
6
61
Книги Все
Стихи Все
Кав'ярня в осінньому місті
Ретро машини. Ретро суспільство. Забита кав'ярня. Осінь та листя. Повітря холодне й "кожанка" стара, гуляють по місту люди самотні, Й знову цей ранок, туга й бентега, комусь на роботу. Просто у гості. Тиха кав'ярня джазом зустріне в осінню погоду, в дощ чи весілля. Тепла думками... Духом кофейним... Там люди щасливі, гарні та милі, Скинуть проблеми: камінь із серця. Навіщо тужити в цій атмосфері? Люди кохають, щиро сміються, у мріях літають, в байках Гомера. В місті гуляють тужно й бентежно, в кав'ярні засяють — маски ізгнили. Люди самотні в думі осінній, е-мейли не стануть скринею щастя, Хочуть торкатись ніжно в турботі, кохати очима й словом поета, Ретро суспільство часом не зміниш, не приймуть сьогодні нову монету. Тепла кав'ярня гріє самотніх, там літо вернеться — тихе кохання! Літо вернеться в серце столиці, в кав'ярні, де свято роблять думками, Ретро суспільство душу продало кофейному духу. Щастя й любови. Хочуть кохати. Хочуть любити. У місті самотньо — й лиш гонорові Вміють робити щастя з нічого. Лиш кава на ранок, правда ж, коханий?
17
3
52
Під ангельським крилом
Я не раз судилася із нею та втікала проти мудрості її, Я не раз сварилася ганебно, щоб картати слово сказане. Дурне. Почуттями гралася, як демон, я брехала підло Ангелу в сім'ї, Почувалась підлітком скаженим. І прокляття вітер тихо розжене.  Я не знаю, живучи на світі, чи пробачить Боже, соромно мені, Я не знала, ідучи по лезу, що вона так само плакала в печаль... Забувала відблиски її очей прекрасних з болем, га́ряче в пітьмі, Тишина яскрава й гонорова, і пропащі вчинки. Склеїний кришталь. І не раз здавалося навіщо? І чому сховала ангельським крилом? Я не гідна ні любви, ні щастя, я злочинець, страта горесті та злу! Я не раз судилася із нею та втікала проти мудрості ривком... Та зуміла правди я напитись, на порозі гірко сказане: "люблю". *** Присвячено тій Жінці, яка змогла мене виховати *** Написано силабічним ритмом, тому не придирайтесь, що наголоси стоять не там, де треба
12
2
147
Шоколадний листопад
Шипшина важко віддає плоди. Вона людей хапає за рукава¹, Її господар — листопад... І ти... Життя пройде, як тінь твоя, лукавий, І мляве сонце зустріча... П'янить! Тобі іти далеко між лісами, В руках тримаєш шоколадний пій², Що гріє в лють холодну ліпше слави. Тобі болить... Ти воздаєш свій гнів! Кричиш у простір сліпо, мов почують, Життя складне, і кольори зі снів Тобі диктують правду... Лиш сумную. Та біль мине, як листопадний лист, Що впав під ноги мокрий, і згниває. Тобі ще довго мандрувати з міст, Твоє життя сьогодні — літня птаха, Що стрімко й хутко відліта туди, Де гріє сонце... Й море пінить хвилі, Твоє життя — то оповитий біль, Вгамуй свій гнів, бо осені ти милий... *** ¹ перші два рядки взяті з вірша Ліни Костенко ² шоколадний пій — какао
20
5
176