PRO
Фαйղα Եօթթí #AР
@torry_fine
Мовчимо ми не приємні, а як говоримо — смішні
Блог Все
Історія моєї книги
Интересное, Мысли вслух, Личное
20
5
98
Увага! Внимание! Warnung! Warning!
Новости, Нужна помощь, Вопросы
23
16
187
#будні_соціопатки
Новости, Нужна помощь, Личное
14
110
Книги Все
Стихи Все
Актриса
Ні. Це вірш не про кохання, А про те, як я любив сестру, Вона ж як радісне світання, Принесла з собою ту весну. Я завжди радів за неї щиро, Ніби я живу востаннє з нею, І сестра мов справжнє диво, Не пливла чомусь за течією. Та мені, як режисеру в ділі, Захотілось звать її актриса, Щоб побачити, як грає тіло, Що співає пісню кипариса. Тому не ображайте ви сестру, За неї всіх на порох я зітру.
30
0
193
Ромашки
Чому мені так тяжко, друже? Та де знайти той клятий вихід? Я буду вічно за тобою тужить, Не зможу я принести тобі квіти. Мені сумно, але посміхаюсь я, Сенс журитись, як нема життя? Для тебе це давно не дивина, Бачити ти звик істерики мої, Як кричу я, і розкидуюсь усим, Плачу, в пошуках тебе в пітьмі. Ти ж як батько звик до цього, Та підтримуєш мене завжди, Для тебе, як ромашка в полі я, Що шукає сонця вперто у дощі. Хочеш щиро ти допомогти мені, Аби сміялась, а не плакала собі, Тільки як ти зробиш з неба це? Віддаси себе, як літо вітерцем? Чи прийти ти хочеш особисто? Я не знаю твоїх планів зовсім, Так хотілося читати твою душу, Бо давно набридли всі ці книги, Де життя немає, та пусті слова, Де секс керує нами, а не голова, Які ж огидні і мерзенні ці казки! А я просто хочу радості в очах... Ти знаєш ці бажання нереальні, Дарувати ладен мрію просто так, Але вже пізно. Минув наш час... То що робити? Де шукати вихід? Як мені знайти твою могилу? Бо зовсім скоро твої роковини, А я так хочу посадити квіти там, Ті улюблені і запашні ромашки, Які кохав ти при своїм житті, Так часто ти порівнював із ними, Ніби квітка я, а не якась людина, Пробач, не така я вже невинна. *** Фото: Тамара Кашперская
30
2
280
Шизофренія
Бачиш світло в темноті, Бачиш зорі серед ночі, Вони просять озирнись, І страху поглянь у очі, Пам'ятаєш, як колись, Ти благав: «не повернись»? Ти ховався під столом, Щоб не бачити Його... Був чудовисько лише, Плід фантазії. Та все. А хіба все просто так? Не дізнаємось ніяк. Пам'ятаєш ту лікарню? Старі стіни? Медсестру? Ти боявся. Та кричав... Він дивився з висока. Що Йому робити ще? Ти боявся от і все... Шли часи. І ніби добре. Повернувся ти у школу. Ти ходив, як інші діти, Знову Він тебе покликав, Не кричав ти вже тепер, Бо навіщо? Це кінець... Не такий, як всі на світі, Бачиш більше, ніж ті діти, Посміхнувся добродушно, Той, кого боявся ти. Він бажав тобі добра. А ти тікав усе життя. Підтримка Він тобі єдина. Друг. Один. На все життя. Заховався за спиною... Забере тебе з собою... Він не хоче тобі лиха, І шепоче тобі стиха: "Я твій друг, твоя опора, Ти тікав від мене вчора, Тепер слухай ці слова, Я є тінь, що нежива. Ти прости. Що я лякав". Потім зник із виду Він... Тільки ти засумував... Навіки жити тобі з ним. *** https://youtu.be/1rc9BRlXXj8
29
4
255