Привіт від осені

Микола Мотрюк

Столітній дуб розкинув руки ввись, Забутий шлях за подорожнім скучив, Сховалась білочка руда кудись, Снігур червоні щоки набундючив. Багряний лист кленовий, наче жар: Поглянеш — ýсмішкою загоришся... Ніде нікого... і не видно хмар, Та й вітер, вже як тиждень, забарився. Привіт від осені передала Черешня лісова огнем сліпучим, Ожина вп'ялась в одяг й не пуска, І терен зóрить поглядом колючим. В журбі поникло віття край води — Блідозелені батоги вербові, Ставок у зарослях сухої рогози... Вдихаю спрагло бір старий сосновий. Прощальний подих літнього тепла... Згасає день, а з ним — печалі, Зі сходу небо фіолетом студить, Морозом в спину дихає зима. Червоним шалом розлилáсь заграва, Імлмсті гори обернулись в тінь, За обрій тягне, мáнить далечінь... Креснули мрії... і в полон забрали. 27.10.2019

2021-07-10 11:59:24

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

І вірші теж чудові, не тільки сонети. А пейзажні, таке враження, що Ви малювали їх фарбами на полотні👍

Відповісти

2021-07-10 15:18:23

Подобається

Микола Мотрюк

@Лео Лея Дякую Вам!

Відповісти

2021-07-10 15:40:20

1

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

2035

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2279