Сонет 49
Кидало тінь на землю ясена гілля
І дарувало прихисток від палу й спраги.
В тіні частенько бавилось мале хлоп'я,
Та недитячі вабили його розваги...
Минула юність швидко, й ось дорослий я
Гріхами спалений терзаюсь од зневаги.
Я наче соте те загублене ягня...
Я втратив дім й до нього не знайти дороги.
Минуле зникло з пам'яті, немовби сон,
З літами розчинилась віра в Ве́сну.
Хай збудить мене Слово Спаса Пресвяте!
Звучить воно хай в серці днесь, мов камертон,
Щоб я налаштувавсь на частоту Небесну.
Благаю слізно, Господи, знайди мене..!
2026-01-21 16:59:25
0
0