Сонет 37

Микола Мотрюк

Ліниве вересневе сонце сліпить очі, Студений вітер снігом кидає в лице... Ти, мов самотнєє безлисте деревце, І нікому зігріть тебе в морозні ночі... Виколюють, п'ють очі думи-поторочі, Нашіптують, що мов, начертано свинцем, Що, наче доля не писалась олівцем, І у могилі всі, змінить її охочі... Та я напишу сам пером слова пророчі, Судьба — не поводир, не піду манівцем, Крізь терни стежку прорубаю топірцем... Самі ми щастя свого ковалі і зодчі... Осяє Небо нас весняним промінцем... Благослови нас, Боже, золотим вінцем...

2023-09-08 15:20:39

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Так чуттєво і метафорично, разом з тим реалістично❤️

Відповісти

2024-01-28 03:41:39

Микола Мотрюк

@Лео Лея Спасибі...)

Відповісти

2024-03-13 06:04:48

Інші вірші поета

Тріолет 22 Сонет 12 *** Тріолет 49. Моїй долі

Інші поети

tata

@tata4u

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Night_Writer

@Night_Writer

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6340

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3364