Блог
Все
Невеличка новина :З
Новости, Мысли вслух, Интересное
Салют, мої астероїди✨.
Можливо, багато хто помітив, що останнім часом моя активність у СБ значно зменшилася. А все пов'язано з великою кількістю роботи, як хатньої, так тої, що на полі, і взагалі – творчої (якщо її так можна назвати).
Тому я зараз швидко нашкребла цей блог, аби повідомити вас, що беру таку собі відпустку на десяток днів, якщо не більше👌🏿. Все для кращої продуктивності, а то заглядання до дзвоників СБ мене часто відволікає (хоча я до пуття там нічого і не дивлюся 😌🌝).
Всім файного і не дармового літа! Буду сумувати, любі!💫😁🖤🔥
До зустрічі! ☄️
Цитаты, Мысли вслух, Интересное
***
Кохати насправді легко, якщо це – звісно, кохання.
Якщо без
Чому,
Навіщо,
Де,
О котрій
Та з ким.
Якщо голос твій тремтливий, а очі твої – туманні.
Якщо вже у перший вечір розум стає хмільним.
Легко у ній тонути.
Легко мінятись місцями.
Легко її пробачати.
Легко насправді кохати, тільки якщо до нестями.
Тільки якщо віддавати – і не просити назад.
©dmitropoet, 2020 ☄️
17
92
Книги
Все
Стихи
Все
Погубила (пісня)
Не можу жити, коли ти, любий, такий черствий...
Ні слова не кажеш, а я не знаю, що це за погляд мертви́й?..
Хочеться весь час тужити, коли ти не даєш надії.
Зрозумій, що без тебе я не мрію!
Не мрію!..
Ех, не мрію!..
Не мрію я без тебе!
І щось так болісно серце рве…
Скажи хоч слово, а то я зовсім розвіюсь…
Більше ні на що ж я не надіюсь…
***
І навіть, якщо ти підеш, мій милий…
Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий...
Тільки не забувай, як сильно я тебе любила,
І що сама себе у цьому й погубила…
***
Я завжди знала, що ми створені одне для одного.
Але вже давно не бачила в твоєму гарному лиці нічого рідного…
Мені складно дихати від почуттів, а ти й не помічаєш…
Чому так сильно закохати в себе посмів, якщо нічого в цьому не вбачаєш?..
Притисни мене до себе, як тої холодної ночі.
Востаннє поцілуй, а я постараюся назавжди запам'ятати твої очі…
***
І навіть, якщо ти підеш, мій милий…
Сподіваюсь, з іншою будеш щасливий...
Тільки не забувай, як сильно я тебе любила,
І що сама себе у цьому й погубила…
______________________________
До одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
22
8
71
Пісня Меллі
Надворі буйна весна, а я ходжу, ходжу сумна.
Бо ж відвідуєш ти мене лише у снах.
Обернися, любий, ззаду стою, усміхаюсь (хоч і неприємна твоя відраза).
До найтихішого слова боязно прислухаюсь (хочу бути разом).
Тримаєш у руках моє крихке серце, вважай! Не відпусти!
Інакше нізащо не уникнути мені страшної темноти!
Голос манить, змушує тремтіти (наче обіймає).
І я розумію, що кращого немає на світі (немає, немає).
Не топчи почуття, прошу́.
І не бійся розказати провину –
все тобі прощу.
****
Те, що в грудях, лише ж задля тебе б'ється, зрозумій (зберегти зумій).
На спільне щастя не припиняю пелекати я надій (ніби це останній бій).
Як нічний метелик, що летить на красивий вогонь,
Боюся ніжно торкнутися твоїх беззахисних скронь.
Боюся, обпалиш, але хочу шалено горіти (згадаю нічку дощову).
Навіть якщо буде дуже сильно боліти (якось уже переживу).
Бажаю зігрівати побиту душу твоїм вогнем,
Доти, доки навіки не заснем і разом неба не сягнем.
Давно хотіла, аби ти тепло обійняв (нумо, підійди).
Не засуджував і, якою є, прийняв (нумо, до себе притисни).
****
Можливо, не судилось це мені,
Але завжди хочу бути поряд, коли очі твої сумні.
Я досі не знаю, як у душі лад навести,
Хоч і причина неспокою проста – ти.
Любитиму, хоч щоб не думав, не казав (зараз краще мовчи).
Адже нічого не повернути назад (просто до себе тихо притули).
Скажи: "я з тобою назавжди".
_______________
Вірш до одного з розділів книги "Вибір Серця" https://www.surgebook.com/asteriya/book/vibir-sercya
27
12
239
Не случайный вальс
Здесь моё платье тебя в миг очаровало.
Этот бал такой таинственный и желанный.
Промигнуло чувство, будто осталось нам совсем мало.
Эта встреча не может быть случайной.
За твоей маской, полной тоски,
Скрывалась яркая и тёплая улыбка.
В огромном зале мы словно одни,
И этот вальс просто не может быть ошибкой.
Ты меня так нежно обнимаешь,
Что совсем не хочется тебя отпускать.
Да, в твоих объятиях я, кажется, таю.
Но тебе не стоит этого замечать.
Ты знаешь, как люди сияют?...
Под этой сверкающей люстрой
Друг друга без слов понимают?
Наша песня не может быть грустной.
Так бывает – сквозь шелест платьев
Найдёшь что-то родное, своё.
В этом танце уносимся дальше,
Пусть нам большего и не дано.
Ладонь пугливо касается щеки.
И сердце моё замирает на миг.
Сегодня мы невероятно близки и так же далеки.
История наша не сравнится ни с какой из книг.
Но тревожит меня какое-то чутьё.
Медленно катится вниз грустная слеза.
Хорошо, что под маской не видно её...
Почему у тебя такие красивые глаза?
Может быть, не встретимся больше.
И имя твоё я никогда не узнаю.
Но позволь побыть с тобой чуть дольше.
Ты ещё не ушёл, а я уже скучаю.
Твои губы в конце прошептали "красивая".
И как ты исчез, я не заметила.
Какая же судьба несправедливая.
Бога прошу, чтобы тебя опять я встретила.
________________
Стих написан вместе с очаровательной @Anastasia_chan ♥️
42
14
262
