Салют)😋 А поки всі, напевно, як і я, в роботі😂😅😄😂, мені захотілося викласти маленькі уривки з деяких розділів, які я на даний момент пишу😏😝😌😣😆😁. Можете вважати їх спойлерами😄😃. Хоча, я щось в цьому трохи сумніваюсь 😂😄 ___________________________ Ось один: — Щось не так? — усміхаючись лисячою посмішкою, придурювався він. — Звичайно! Ти якого біса спиш в моєму ліжку?? — Самому холодно. — відказав коротко. — Ах, он як.. А до Елеазара чому не пішов?? — нервово запитала. — Біля нього місця мало, а тут більше. — вагомий аргумент. — Та що ти не кажеш?! А ну пішов геть звідси! Я не посмію таке терпіти! — Чому? Пфф... Мені все одно, що ти смієш, а що не смієш терпіти. Я не збираюся нікуди йти. Я хочу тут спати, значить буду. — Ти подивися, який він противний! Я сказала, пішов геть! — Неза на перший раз несильно стукнула його по голові рукою, після чого хлопець різко подивився на неї і, звільнивши її зі своїх міцних обіймів, підвівся. Вона повільно поправила спальну сорочку і насторожилась. — А ви, пані, я бачу, собі щось зайве дозволили. — якимось таким дивним, схрипнувшим в одну мить голосом мовив він, оцінивши цікавим поглядам всі параметри її тіла. — Що? "Зайве дозволила"? Хіба це не норма? — чуть-чуть розгублено не зрозуміла малиноока. — Ні – тепер вже не норма. — сказав той, наблизившись до її лиця. ___________________________________ Ось ще один: — Ти ж не через чай прийшла, чи не так? — розкрив її Ел, раптово запитавши і тим самим перебивши напружену мовчанку. Пізніше повернув голову в протилежний від неї бік. Дівчина понуро опустила очі, адже хлопець був правий, і дуже тихо угукнула. — Тоді.. що ти хотіла? — Поговорити... — зізналась вона. — Поговорити? Про що? — Про.. т-тебе.. нап-певно... — її голос затремтів явно не через холод. — Про мене, кажеш... Складна тема... — видихнув Ел, "зіпсувавши" свою "зачіску" долонею. — Краще, якщо вже ти тут, то поговорити про щось інше. А про мене, можливо, дізнаєшся пізніше. І я гадки не маю, коли... — Про щось інше... — задумано повторила для себе Ліля. — Так. Наприклад.. про те, як тобі тут? ___________________________________ Кого зацікавило, можете написати в коментарях, якщо ви прочитали, звичайно 😂😄😂. А то чую, що, можливо, не витримала б, якби не виклала їх. Спасибі тим, хто чекає на ці розділи мого "Вибору"😣😗🙂🤗. Народ, я вас дуже ціную)))) Може, скажете, як справи? Як настрій? Як там ваші книги, які я ще не скоро буду читати? 🌚👀😐 😁😋😗😶😄 Щастя всім ♥️.

Он был, будто ромашка. То любит, то не любит. ©М.Цветаева 🌸.

Знаешь, Мэри, в моей голове звери. они бы тебя съели, если бы я разрешил. но я их гоню из прерий, на ключ закрываю двери. сидят на цепях звери, на ржавых цепях души. а звери мои ночью, рвут кожу и плоть в клочья. и каждый их клык заточен. играют на струнах жил. но всё-таки, между прочим, /пусть я и обес точен/, ты вся, до ресниц и точек - причина того, что я жив. беги от меня, Мэри, /прижмись же ко мне теснее/. спасайся скорей, Мэри, /ничто тебя не спасет/. коснувшись тебя, Мэри, попробовав раз, звери, живущие в моем теле, хотят ещё и ещё. ты знаешь, Мэри, есть истина в вине и теле, религии и постели. но я отыскал в тебе. и пусть сегодня другой одеяло грею, но спят мои злые звери, тебя видя в каждом сне. поверь, я больше не буду зрителем, скрываясь в своей обители, до самых последних дней. я прилечу с Юпитера, в квартиру твою в Питере. Мэри, стань укротительницей моих диких зверей. Джио Россо 🖤.