Не так
Євгенія Стрельченко
Я до тебе їду, я до тебе йду, Хоч не має сліду, Котру вже весну. Ти у мандрах вічних— Я посеред живих. Я тебе покличу В душу вже пусту. Там же ж оселися. Я тобі позичу Спогади на двох , Сотні засторог, Які ти не чув, Коли Був! Не вмивайся зливами Очі мокрі й так. Я хотіла сивими— Не хотіла так !
2025-06-26 02:58:12
1
0
Інші вірші поета
Наодинці зі своїми Різна Завчасно Я -ворог
Інші поети
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8329