Риби
Це так цікаво-парадоксально : скарби найцінніші на дні, та не все так просто-банально : діло не лише в тому, як ти умієш пливти. Ти повинен на риб уваги не звертати, а ще краще - забути, щоб не могли заважати. Я розумію : знайдеться все таки та одна золота, що очі затуманить : забудеш, яка твоя мета. І в цьому великому океані ти старатимешся зануритись глибше і глибше, не зважати на побої та рани, твоя мрія : до дна бути ближче і ближче. Звикатимеш до того, що повітря стає все менше і треба тричі думати, що пробувати вперше, бо ще з'їси водорості не ті : не зможеш ні вниз, ні вверх пливти. І якщо пройдеш ти все - зустрінеш дно, розкажеш мені, як там воно, пояснеш : для чого прагнути потрапити туди : на поверхні ж добре, для всіх вистачить цієї води. Навіщо свої сили так витрачати? Щоб навчитися в простому складне помічати? Я ж бачив, як наверху ті риби : вони радісні, веселі. Чи це мені здалось ніби?
2019-07-04 11:10:15
3
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2109
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10727