Під руку взяти
Божевільний
Я бачу, як хочуть мене під руку взяти, повести шляхом кращим, зробити найкращим. Вони ж мудріші : здатні щось про життя сказати, а не я, я ж дитина...Нічого не можу знати. І весь час, весь час мені дають допомоги руку - Гей, агов, я ж якось все таки сюди дійшов! І якось не впав, в калюжу не став, не заблукав. Я тут - це може значить, що я дорогу знайшов? "Ну молодець, але тепер слухай уважно, ці поради, як свої п'ять пальців, запам'ятай..." Де ж ви були, коли мені було так важко і страшно? Де були ваші поради, коли благав себе :"Вставай!"? І лише зараз, лише зараз, як прийшов час для нового великого кроку, ти будеш розказувати, як краще жити раз-у-раз?! Ти будеш казати :" Краще видно з боку"?!
2019-08-21 21:50:31
3
0
Інші вірші поета
Правда й брехня Не можу осторонь стояти... Наша калина Ти не знаєш, хто я, я не знаю, хто ти...
Інші поети
Akah Moth
@AkahMothPurpleCarbone14
Łahodnaja
@SomeMilkWithCoffee
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1514
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000